Рішення № 31815343, 11.06.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2013 року Справа № 913/903/13

Провадження № 30/913/903/13

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 17 425 грн. 09 коп.

Суд у складі колегії: головуючий суддя - Голенко І.П., суддя - Седляр О.О., суддя - Старкова Г.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 23.04.2013, ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.04.2013,

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17425 грн. 09 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі згоди сторін позивач передав у власність відповідача автомобільні запчастини та витратні матеріали до належного відповідачу автомобілю NISSAN MAXIMA, держ. номер НОМЕР_1, а відповідач прийняв товар та надані послуги на суму 22425 грн. 09 коп. згідно з попередньо виставленим рахунком-фактурою № 24 від 31.01.2012 на суму 13747 грн. 40 коп. та актом здачі-прийняття робіт № Г148 від 03.05.2012 на суму 22425 грн. 09 коп., який підписаний повноважним представником відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності № 453 від 25.04.2012. Враховуючи те, що в ході детального огляду зазначеного автомобіля був виявлений більший обсяг несправностей при попередньому огляді, позивачем фактично надано послуги на загальну суму 22425 грн. 09 коп., з якої відповідачем було сплачено лише у розмірі 5000 грн. (платіжне доручення від 29.03.2012). Станом на день подання позову сума заборгованості складає 17425 грн. 09 коп.

Відповідач відзивом № 02/2022 від 19.04.2013 заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що на підтвердження заявлених цін, робіт, запчастин, матеріалів та для отримання попередньої оплати, позивач надав рахунок № 24 від 31.01.2012 на суму 12671 грн. 46 коп., який був відповідачем акцептований та оплачений частково у розмірі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № С0329U7H14 від 29/03/2012. Наданий позивачем до позовної заяви рахунок № 24 від 31.01.2012 на суму 13747 грн. 40 коп. відповідачу не направлявся. Крім того, для отримання з ремонту автомобіля NISSAN MAXIMA, держ. номер НОМЕР_1, відповідач надав ОСОБА_4 довіреність № 453 від 25.04.2012. Отже, вказана особа, яка працює на підприємстві відповідача водієм, не була уповноважена на підписання акту здачі-приймання робіт № Г148 від 03.05.2012 на загальну суму 22425 грн. 09 коп., а також відповідач не надавав своєї згоди на збільшення вартості ремонту.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 13.05.2013 для розгляду даної справи № 913/903/13 призначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Голенко І.П., судді - Седляр О.О., Старкова Г.М.

Письмовими поясненнями від 14.05.2013 б/н відповідач повідомив про те, що після проведення позивачем у травні ремонту автомобіля відповідач у серпні 2013 року був змушений звернутися до ТОВ «ПРАЙМ КАР» для додаткового ремонту, що документально підтвердив (рахунок на оплату № 2428 від 28.08.2012, акт виконаних робіт № 17797 від 31.08.2012).

Представник відповідача у судове засідання 11.06.2012 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання (а. с. 115).

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.01.2012 позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактуру № 24 за виконання ремонтних робіт автомобіля NISSAN MAXIMA, держ. номер НОМЕР_1 та придбання запчастин та матеріалів на загальну суму 12671 грн. 46 коп. Цей рахунок був перевірений та узгоджений відповідачем. У зв'язку з чим, 29.03.2012 відповідач сплатив рахунок частково на суму 5000 грн. (а. с. 25, 43).

В той же час, позивач у позовній заяві посилається на такі первинні документи як рахунок-фактура № 24 від 31.01.2013 на суму 13747 грн. 40 коп. та акт здачі-прийняття робіт № Г148 від 03.05.2012 на суму 22425 грн. 09 коп. Проте, на неодноразову вимогу суду позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення або вручення рахунку на зазначену суму відповідачу.

З наданих відповідачем письмових пояснень № 02/2946 від 06.06.2013 вбачається, що вказаний рахунок останнім не був отриманий.

25.04.2012 відповідач довіреністю № 453 уповноважує ОСОБА_5 на отримання товарно-матеріальних цінностей за рахунком № 24 від 31.01.2013 зі строком дії до 04.05.2012.

03.05.2012 між позивачем (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6) та відповідачем підписано акт здачі-прийняття робіт № Г148 на суму 22425 грн. 09 коп. без будь-яких зауважень. Акт скріплений печаткою лише позивача.

Особа, яка підписала вказаний вище акт з боку відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві - ОСОБА_4, що також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях № 14.05.2013 б/н. Крім того, вказано про те, що дана особа діяла на підставі довіреності № 453 від 25.04.2012.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 5-01 від 18.01.2013 та претензією № 8-01 від 29.01.2013 про погашення суми заборгованості у розмірі 17425 грн. 09 коп., у яких позивачем був встановлений семиденний строк для погашення заборгованості після отримання вимог. Проте, на вимогу суду позивачем не надано доказів направлення або вручення відповідачу вказаних документів.

За таких обставин, позивачем заявлено позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17425 грн. 09 коп. за надані послуги з ремонту автомобіля.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Здійснений між сторонами правочин містить елементи різних договорів (змішаний договір), що не суперечить п. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, а саме: договору поставки (ст. 712 Цивільного кодексу України) та договору про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У позовній заяві позивач посилається на наступні первинні документи, на підставі яких просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17425 грн. 09 коп.: рахунок-фактура № 24 від 31.01.2012 на суму 13747 грн. 40 коп. та акт здачі-прийняття робіт № Г148 від 03.05.2012 на суму 22425 грн. 09 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру № 24 від 31.01.2012 на виконання ремонтних робіт автомобіля NISSAN MAXIMA, держ. номер НОМЕР_1 та придбання запчастин та матеріалів на загальну суму 12671 грн. 46 коп. Цей рахунок був перевірений та узгоджений відповідачем. У зв'язку з чим, 29.03.2012 відповідач сплатив рахунок частково на суму 5000 грн. (а. с. 25).

На вимогу суду позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення або вручення відповідачу рахунку-фактури № 24 від 31.01.2012 на суму 13747 грн. 40 коп.

03.05.2012 між позивачем (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6) та відповідачем підписано акт здачі-прийняття робіт № Г148 на суму 22425 грн. 09 коп. без будь-яких зауважень. Акт скріплений лише печаткою позивача.

Оригінал відповідного акту, з якого була зроблена та надана до позовної заяви копія, позивачем не був наданий.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що зазначений акт здачі-прийняття робіт підписаний повноважним представником відповідача ОСОБА_4 на підставі довіреності № 453 від 25.04.2012.

Дані доводи позивача спростовуються з огляду на наступне.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» фінансові, банківські та інші документи має право підписувати Голова правління або виконуючий обов'язки голови правління, його заступники та інші посадові особи у рамках наданих їм повноважень на підставі довіреностей, наданих особою, уповноваженою на те установчими документами.

Акт здачі-прийняття робіт № Г148 на суму 22425 грн. 09 коп. підписаний водієм відповідача (ОСОБА_4), тобто не посадовою особою.

Згідно наказу № 129 від 25.06.2001 про приймання на роботу та довідки № 118 від 28.05.2013 ОСОБА_4 з 02.07.2001 по теперішній час працює на підприємстві відповідача у автотранспортному цеху водієм автотранспортних засобів (легковий автомобіль), що відповідає кваліфікаційній характеристиці професій водій автотранспортних засобів категорії «В», викладеної у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій робітників, видання 69 «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 № 136.

Довіреність № 453 від 25.04.2012, яка була надана відповідачем ОСОБА_4, надавала повноваження лише на отримання матеріальних цінностей, а саме: автомобіля NISSAN MAXIMA, держ. номер НОМЕР_1 (а. с. 18-19).

Водій ОСОБА_4 не був наділений повноваженнями на підписання акту здачі-прийняття робіт № Г148 від 03.05.2013 на суму 22425 грн. 09 коп.

Будь-яка інша довіреність, яка б уповноважувала ОСОБА_4 на підписання відповідного акту, в матеріалах справи відсутня та не надана сторонами.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17425 грн. 09 коп. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд у складі колегії

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 13.06.2013

Головуючий суддя І.П. Голенко

Суддя О.О. Седляр

Суддя Г.М. Старкова