Постанова № 31815102, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 14:22 № 826/5830/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Пащенка К.С. та Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Чопея М.І., розглянув у відкритому судовому адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Залізничник" доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ Груп"про визнання незаконними в частині "Правил користування природнім газом для юридичних осіб", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №1181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1715/22027

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" звернулось до суду з адміністративним позовом про: визнання незаконним положення пункту 4.3 "Правил користування природнім газом для юридичних осіб", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №1181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1715/22027, в частині положення, що "Підставами для постачання природного газу споживачу є наявність договору на постачання природного газу з гарантованим постачальником, дія якого призупиняється на час дії договору з іншим постачальником природного газу (у разі укладення договору на постачання з газопостачальним підприємством, яке не визначене гарантованим постачальником для цього споживача)"; визнання незаконним положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 "Правил користування природнім газом для юридичних осіб", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №1181, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1715/22027, в частині положення, що "Постачання природного газу без укладення договору з гарантованим постачальником не допускається".

Позов мотивований тим, зокрема, що оскаржувані положення нормативно-правового акта суперечать статтям 19, 42, 92 Конституції України, статті 627 Цивільного кодексу України, статтям 5, 6, 44, 47, 67, 179 Господарського кодексу України, статтям 1, 9 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо вимоги про обов'язковість укладення з гарантованим постачальником. На думку представника позивача, вимоги, які передбачені пунктом 4.3, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 "Правил користування природнім газом для юридичних осіб" порушують права, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" - постачальника природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованими тарифом, позаяк цими положеннями зобов'язано споживачів укладати договори з гарантованим постачальником, тобто для позивача створені нерівні конкуренті умови на ринку природного газу. У позові зазначено про порушення відповідачем процедури видання нормативно-правового акта, позаяк всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо надання одного місяця для подання громадянами, суб'єктами господарювання, їх об'єднаннями зауважень, пропозицій до проекту нормативно-правового акта, відповідачем було надано на один день менше. Крім того, позивач вважає, що порушення процедури полягало й у тому, що зміст проекту не відповідає змісту "Правил користування природнім газом для юридичних осіб", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №1181, зокрема, в частині обов'язкового укладання споживачами договорів з постачання газу з постачальниками за регульованими тарифами.

Під час судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. При цьому представник просив взяти до уваги науковий висновок щодо невідповідності Конституції та законам України пункту 4.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 "Правил користування природнім газом для юридичних осіб", складений доктором юридичних наук, професором, головним науковим співробітником Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва національної академії правових наук України ОСОБА_4.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Залізничник", підтримали позицію позивача, просили задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили, зазначивши, що постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №1181, якою затверджено "Правила користування природнім газом для юридичних осіб", видано на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та відповідає чинному законодавству. Представники відповідача пояснили, що "Правила користування природнім газом для юридичних осіб" видано з метою забезпечення належного функціонування постачання природного газу споживача. На думку представників відповідача, оскаржувані положення нормативно-правового акта жодним чином не перешкоджають господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" та інших підприємств, які здійснюють постачання газу за нерегульованим тарифом, відповідно не порушують їх прав та інтересів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Груп", підтримав позицію відповідача, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити. При цьому представник звернув увагу суду, що з виданням "Правил користування природнім газом для юридичних осіб" в Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Груп" як постачальника природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованими тарифом (ліцензія серії АЕ №194504, видана 07.02.2013 рішення №100, строк дії з 07.02.2013 по 06.02.2018) не виникло жодних проблем зі здійсненням господарської діяльності з постачання газу.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідачів та третіх осіб, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №181 "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб" затверджено "Правила користування природним газом для юридичних осіб" (Офіційний вісник України, 2012, №80 (29.10.2012), ст. 3230, Урядовий кур'єр, 08.11.2012 №205) (далі - Правила).

Вказана Постанова набрала чинності з дня її офіційного опублікування (пункт 3 постанови) та була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1715/22027.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 4.3 Правил підставами для постачання природного газу споживачу є наявність договору на постачання природного газу з гарантованим постачальником, дія якого призупиняється на час дії договору з іншим постачальником природного газу (у разі укладення договору на постачання з газопостачальним підприємством, яке не визначене гарантованим постачальником для цього споживача).

Згідно з абзацом першим підпункту 5.2.1 пункт 5.2 Правил кваліфікований споживач має право укласти договір на постачання газу з будь-яким постачальником природного газу за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за природний газ перед попереднім постачальником (постачальниками) або за згодою газопостачального підприємства, перед яким виникла заборгованість.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України опубліковано оголошення про визнання незаконними в частині пункту 4.3 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Правил (Офіційний вісник України, 2013, №33, (07.05.2013).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені в Законі України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 8 липня 2010 року №2467-VI (з наступними змінами та доповненнями).

Статтею 3 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством (частина перша).

Згідно з пунктом 13 частини третьої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб.

У пункті 1 "Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики", затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1059/2011 вказано, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Відповідно до абзацу сьомого підпункту 5 пункту 4 зазначеного Положення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує правила користування природним газом для юридичних осіб.

З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, суд вважає, що відповідачем затверджено Правила в межах повноважень.

Міністерством юстиції України на вимогу суду надано наказ від 11.10.2012 №1505/5 "Про державну реєстрацію нормативно-правового акта", пунктом 1 якого наказано зареєструвати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №181 "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб". Крім того, до матеріалів адміністративної справи додано висновок про державну реєстрацію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб", відповідно до якого проект нормативно-правового акта відповідає вимогам законодавства, зокрема статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", підпункту 5 пункту 4 "Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" і підлягає державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" як такий, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян.

Таким чином, дотримано вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 щодо проведення правової експертизи проекту оскаржуваного нормативно-правого акта та його реєстрації Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV (з наступними змінами та доповненнями) регуляторний акт - це, в тому числі, прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання (абзац четвертий).

Відповідно до пункту 1.1 Правил вони регулюють відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення).

З огляду на це, враховуючи зміст оскаржуваних положень Правили, якими визначені особливості укладання споживачами договорів з постачання газу, суд погоджується з твердженнями представників сторін, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13 вересня 2012 року №181 "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб" є регуляторним актом. При цьому, судом взято до уваги те, що згідно з абзацом 6 статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" відповідач як державний орган відноситься до регуляторних органів.

На підтвердження виконання вимог статей 8, 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" відповідачем надано план організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 18.08.2010 та затвердженого протоколом №41, яким передбачалось, що Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики необхідно затвердити правила користування природним газом для юридичних осіб.

Представники відповідача пояснили, що проект постанови від 13 вересня 2012 року №181 з відповідним аналізом регуляторного впливу було оприлюднено на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (www.nerc.gov.ua).

Наведена обставина представником позивача не заперечувалась, однак він зазначив, що в оголошенні від 24.04.2012 про оприлюднення проекту регуляторного акта - "Правила користування природним газом для юридичних осіб" зазначено, що пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються до 24.05.2012. Тобто, на думку позивача, відповідачем не дотримано вимог частини шостої статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", де вказано, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Представники відповідача надали витяги з електронного журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в якому відсутня інформація про надходження до 24.05.2012 пропозиції до проекту нормативно-правового акта.

Колегія суддів погоджується з твердженням представника позивача про недотримання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики вимог статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" відносно надання громадянам, юридичним особами, їх об'єднанням не менше місячного строку для надання пропозицій у зв'язку з вживанням прийменника "до". Однак, в даному випадку, наведене порушення процедури прийняття регуляторного акта не може бути самостійною підставою для визнання його незаконним, позаяк 24.05.2012, (день коли позивач вважає, що був позбавлений можливості подати свої зауваження до проекту Правил) до відповідача пропозицій, зауважень, які слід було розглянути та врахувати, не надходило.

Також суд вважає необґрунтованим твердження представника позивача щодо порушення відповідачем процедури прийняття регуляторного акта, оскільки, за твердженням представника, проект, який був наданий на обговорення не відповідає проекту, який було прийнято.

Як убачається з порівняльної таблиці невідповідністю представник позивача вважає зміну нумерації пунктів, виключення з пункту 4.3 проекту Правил слова "регульованим", доповнення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 абзацу: "постачання природного газу без укладання договору з гарантованим постачальником не допускається". Проте, як убачається зі змісту вказаних положень проекту Правил, на обговорення було запропоновано особливості укладення договорів кваліфікованим споживачем, підстави призупинення таких договорів, підстави для постачання природного газу, серед яких, у тому числі, наявність договору у споживача на постачання природного газу з гарантованим постачальником.

На підтвердження дотримання вимог статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до матеріалів справи додано лист Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 03.09.2012 №3041/10/20-12, яким повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики про проведену експертизи проекту постанови "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб", за результатами якої зроблено висновок на відповідність вказаного проекту Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Крім того, згідно з аркушем погодження від 02.07.2012 проект постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб" погоджено Головою антимонопольного Комітету.

Суд також вважає, що відповідачем дотримано статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", позаяк Правила оприлюднені в Офіційному віснику України та Урядовому кур'єрі.

Представник позивача пояснив, що встановлення оскаржуваними положеннями Правил обов'язку для споживачів укладати договори з гарантованим постачальником порушує права, інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" як постачальника природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованими тарифом згідно p ліцензією Серії АВ №617856 виданої 29.03.2012 на підставі рішення №313, строк дії з 29.03.2012 по 28.03.2017. Проте суд вважає таке твердження необґрунтованим, позаяк у пункті 4.3 та підпункті 5.2.1 пункт 5.2, окремі положення яких позивач просить визнати незаконними, йдеться про споживачів, які зобов'язані укладати договори з гарантованими постачальниками. Крім того, суд пропонував представнику позивача надати докази, які б свідчили про наявність порушеного інтересу, внаслідок набрання чинності оскаржуваними положеннями Правил, однак таких доказів надано не було, клопотань про їх витребування не заявлено.

Суд погоджується з позицією представників відповідачів, відповідно до якої обов'язок споживачів укладати договори з гарантованим постачальником, у даному випадку, викликаний особливостями функціонування ринку природного газу.

Принципами діяльності суб'єктів ринку природного газу згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" є: вільний вибір постачальників природного газу (пункт 1); добросовісна конкуренція між учасниками ринку природного газу в умовах рівних прав та можливостей (пункт 6); забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу (пункт 10). Водночас частиною третьою цієї статті передбачено, що суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Правил кваліфікований споживач має право укласти договір на постачання газу з будь-яким постачальником природного газу за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за природний газ перед попереднім постачальником (постачальниками) або за згодою газопостачального підприємства, перед яким виникла заборгованість. Договір на постачання природного газу не укладається у разі використання природного газу постачальником природного газу за нерегульованим тарифом на власні потреби з власного підтвердженого обсягу. Постачання природного газу без укладення договору з гарантованим постачальником не допускається. Договір на постачання природного газу між гарантованим постачальником та кваліфікованим споживачем призупиняється лише на період поставки газу постачальником за нерегульованим тарифом, крім випадків, передбачених цими Правилами. Про перехід до постачальника природного газу за нерегульованим тарифом споживач має повідомити гарантованого постачальника не пізніше ніж до п'ятого числа місяця, що передує місяцю поставки газу постачальником за нерегульованим тарифом, та в цей самий строк остаточно розрахуватися з гарантованим постачальником за весь обсяг газу, замовлений до дня поставки газу постачальником за нерегульованим тарифом.

Отже, відповідачем запроваджено додаткову гарантію для споживачів щодо постачання газу гарантованими постачальниками, водночас споживачі мають право укладати договори з постачальниками за нерегульованим тарифом, що відповідає згаданим принципам діяльності суб'єктів ринку природного газу та приписам частини третьої статті 9 щодо здійснення діяльності такими суб'єктами на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

При цьому суд зазначає, що відсутність нормативно-правового акта Уряду України щодо порядку визначення постачальників гарантованими не є свідченням невідповідності Правил нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

За таких обставин, є необґрунтованим посилання позивача на положення Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України щодо укладання договорів.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявність повноважень у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики затверджувати Правила, встановлення судом відсутності підстав для визнання оскаржуваних положень нормативно-правового акта нечинними щодо процедури його прийняття, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то за висновком колегії суддів, позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, позаяк про порушене право, інтерес позивач міг дізнатись після офіційного оприлюднення нормативно-правового акта та набрання ним чинності, з 29 жовтня 2012 року, водночас до суду позивач звернувся 19 квітня 2012 року (відмітка про реєстрацію позовної заяви), тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34,41 грн. (платіжне доручення від 18.04.2013 №227).

Відповідачем доказів на підтвердження понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, не надано.

Враховуючи наведе, відсутні підстави для присудження на користь відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді К.С. Пащенко

Т.І. Шейко