Рішення № 31814991, 13.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1462/13-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 57 Доповідач Забродський М. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Трояновської Г.С., Миніч Т.І.

з участю секретаря

судового засідання Ямкової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 25.03.2011р., зареєстрований у реєстрі за №3144, на договорі іпотеки №014/17847/2/21604/1 від 19.08.2008р. про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 20878,20 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ становить 165683,13 грн.) таким, що не підлягає виконанню.

Крім того позивач просив в порядку забезпечення позову заборонити відповідачу та органам державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії стосовно нерухомого майна, а саме, двохкімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зупинивши примусове стягнення за виконавчим написом до моменту вирішення спору по суті і вступу в законну силу судового рішення та стягнути з відповідача на його користь сплачені судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що у вересні 2011 року від працівників відповідача йому стало відомо про вчинення виконавчого напису, за яким звернено стягнення на предмет іпотеки двохкімнатну квартиру. При вчиненні цього напису, нотаріус не врахував та не перевірив факту про безспірність заборгованості за кредитом та чи входить в перелік безспірних заборгованостей заборгованість, відносно якої було вчинено виконавчий напис. Вважає, що кінцевий термін виконання зобов'язання за кредитним договором не настав, а тому нотаріус вчинив виконавчий напис передчасно.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №3144 від 25.03.2011р., вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості в сумі 20878,20 доларів США.

В апеляційній скарзі ПАТ «Ерсте Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема під час ухвалення рішення суд першої інстанції не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вважає, що законом на нотаріуса не покладено обов'язку перевірки правильності нарахованих сум до стягнення, але він повинен переконатися в безспірності цієї суми. Проте суд першої інстанції не обгрутовує неправильність дій нотаріуса, що сума заборгованості за кредитом є зспірною.

Крім того, судом не враховано те, що на момент вчинення виконавчого напису ОСОБА_2, знаючи про існування заборгованості за кредитним договром, не оспорював її. Тому така заборгованість по кредитному договору на момент вчинення виконавчого напису була безспірною.

Районний суд не звернув увагу те, що позивачем було допущено прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором, а відтак банк набув право звернення до нотаріуса, щодо реалізації предмета іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису як це передбачено умовами кредитного договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах

визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості за кредитним договором не є безспірною, неустойка( штраф, пеня) не включаються у виконавчий напис тому виконавчим написом порушуються права позивача.

Проте погодитися з таким висновком районного суду не можливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 19 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ „Ерсте банк" (надалі Банк) був укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 20 тис. доларів США зі строком користування до 14 серпня 2028 року зі сплатою 12,5 відсотків річних. Ці кошти призначені для придбання двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, в цей же день між сторонами був укладений договір іпотеки, за яким позивач передав в іпотеку придбану квартиру за кредитні кошти.

Розділом 5 цього договору передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання умов кредитного договору Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язання за кредитним договором у встановлений строк, такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

У липні 2010 року Банк направив ОСОБА_2 повідомлення-вимогу проте що у нього існує заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 18252,88 доларів США та вимагав у тридцятиденний строк здійснити погашення цього боргу. В разі невиконання вимог Банк змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки. Таку вимогу позивач отримав 19 липня 2010 року(а.с.34). Проте позивач на вимогу вимоги Банку не відреагував. 19 листопада 2010 року Банк звернувся до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису(а.с.35).

22 листопада 2010 року приватний нотаріус повідомив рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивача про існуючу заборгованість за кредитним договором та попереджав про вчинення виконавчого напису(а.с. 37). Але ОСОБА_2 не відреагував і на таке повідомлення нотаріуса, а тому колегія суддів вважає, що позивач погодився із визначеною сумою боргу.

25 березня 2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис за яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві

приватної власності ОСОБА_2

Згідно з вказаним виконавчим написом за рахунок коштів від реалізації зазначеної квартири запропоновано задовольнити вимоги Банку у розмірі заборгованості за кредитним договором 20 878 дол. США 20 центів, що еквівалентно 165683,13 грн.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та /або умов іпотечного договру іпотекодержатель надсилає іпотекодавю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Тобто вказаними нормами передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк.

Статтею 87 Закону України „Про нотаріат" та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України „Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи, строк, за який має провадитися стягнення, інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 від 29 червня 1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє можливість спору між сторонами щодо кредитної заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто перевіряє щоб документи, з яких обчислена заборгованість, не були спірні.

Матеріалами справи підтверджено, що Банком надані приватному нотаріусу всі передбачені Переліком документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом, який є предметом спору, відповідає вимогам чинного законодавства. Звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, Банк реалізував своє право на захист свого цивільного права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, належним чином доводів сторін не перевірив, та дав невірну оцінку наданим доказам у їх сукупності. Відтак рішення на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309, 313,314,316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» 57,35 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: Судді: