Рішення № 31814946, 06.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2013р. Справа № 905/2434/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід», м.Донецьк, ЄДРПОУ 32794595,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, ЄДРПОУ 30871714,

про стягнення 13 276,53 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Роганов А.В. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, про стягнення 13 276,53 грн., у тому числі 10 857,86 грн. суми боргу, 1 701,91 грн. пені, 531,52 грн. 3% річних та 185,24грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №10/01/08 від 01.08.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунки пені, 3% річних та інфляційних збитків, копії: договору №10/01/08 від 01.08.2010р., видаткової накладної №со-0031617 від 06.10.2011р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей Д№0978 від 03.10.2011р., банківської виписки за 25.06.2012р., претензії №1/18 від 18.01.2013р., акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2012р.-18.01.2013р., фіскальних чеків №2576 та №2577 від 29.01.2013р., описів вкладення,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 220 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

23.05.2013р. представником Позивача заявлено клопотання №23051/Ю-13 від 23.05.2013р., яким просить слухання справи перенести на більш пізніший строк та продовжити строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Клопотання у частині перенесення розгляду справи з 23.05.2013р. на більш пізніше строк залишено без задоволення, оскільки слухання справи на цю дату не призначалось.

Клопотання у частині продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів, також приймаючи його повторне подання 30.05.2013р., задоволено судом, про що 30.05.2013р. винесено відповідний процесуальний документ.

Разом із наведеним до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16449299 станом на 15.05.2013р. щодо Відповідача.

30.05.2013р. представником Позивача надані пояснення по справі №30052/Ю-13 від 30.05.2013р., за змістом яких останній пояснює, що, оскільки, поставка товару здійснювалась за видатковими накладними, сторони не оформлювали специфікації до договору; у період 27.01.2010р. - 06.10.2011р. за накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей Позивачем Відповідачу передано у власність будівельні матеріали на загальну суму 276 499,24 грн.; Відповідачем частково виконувались зобов'язання щодо оплати поставленої продукції та сума яких склала 264 593,19 грн. за період з 04.02.2011р. - 25.06.2012р.; станом на 01.06.2011р. відповідач підтвердив поставку продукції та оплату його вартості, що було оформлене актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2011р.; на день пред'явлення позову заборгованість Відповідача залишилась не сплаченою та становить 10 857,86 грн.

Із вказаними поясненнями суду представлено копії: видаткових накладних №со-0008444 від 07.04.2011р., №со-0009362 від 15.04.2011р., №со-0009356 від 15.04.2011р., №со-0011193 від 05.05.2011р., №со-0012395 від 17.05.2011р., №со-0013884 від 27.05.2011р., №со-0014416 від 01.06.2011р., №со-0014590 від 02.06.2011р., №со-0014614 від 02.06.2011р., №со-0015443 від 09.06.2011р., №со-0015447 від 09.06.2011р., №со-0015448 від 09.06.2011р., №со-0015686 від 13.06.2011р., №со-0015690 від 13.06.2011р., №со-0016413 від 17.06.2011р., №со-0016949 від 23.06.2011р., №со-0017089 від 23.06.2011р., №со-0017455 від 25.06.2011р., №со-0017544 від 28.06.2011р., №со-0018709 від 07.07.2011р., №со-0019841 від 14.07.2011р., №со-0019844 від 18.07.2011р., №со-0020598 від 20.07.2011р., №со-0020669 від 21.07.2011р., №со-0020723 від 22.07.2011р., №со-0021240 від 26.07.2011р., №со-0021272 від 26.07.2011р., №со-0021563 від 28.07.2011р., №со-0029984 від 26.09.2011р., №со-0030233 від 27.09.2011р., №со-0031617 від 06.10.2011р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей Д№0027 від 31.03.2011р., Д№0137 від 05.05.2011р., Д№0217 від 01.06.2011р., Д№0624 від 29.06.2011р., Д№0978 від 03.10.2011р., банківських виписок з 04.02.2011р. по 25.06.2012р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2011р., а також інформацію щодо взаєморозрахунків з покупцем 01.01.2011р. по 30.05.2013р. та лист №30051/Ю-13 від 30.05.2013р. стосовно відсутності на розгляді іншого суду даних позовних вимог, крім того засвідчено, що інші господарські договори між сторонами, окрім спірного, протягом 2010р.-2013р. не укладались.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16449299, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солід» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» укладено договір №10/01/08 строком дії у відповідності до п.7.1 даної угоди до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань за договором.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити у власність Відповідача (Покупця) продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому правочині та специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно п.1.2 договору, Покупець у свою чергу зобов'язується прийняти продукцію, що постачається у його власність та своєчасно оплатити її вартість у відповідності до умов договору.

Поставка продукції здійснюється партіями у асортименті, кількості, за цінами, узгодженими сторонами у специфікаціях до договору (п.3.2 договору).

Умови поставки продукції EXW, згідно Інкотермс-2000, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до договору. Місце пункту призначення визначається сторонами у специфікаціях до договору (п.3.3 правочину).

За визначеннями п.3.5 договору датою поставки є дата, обумовлена сторонами у специфікаціях до договору. При цьому, відповідно до п.3.6 договору, зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження Покупця в обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткової накладної №со-0031617 від 06.10.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід» передало продукцію Відповідачу на загальну суму 13 094,75 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються наявною у матеріалах справи довіреністю.

Матеріали справи містять копію банківської виписки за 25.06.2012р., у якій відображено оплату Відповідача у розмірі 20 719,48 грн. з призначенням платежу (мовою оригіналу): «Стройматериали, с-но договора №10/01/08 от 01.08.2010г.».

Разом з цим, за поясненнями Позивача, що не спростовані у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України та не заперечувались протягом розгляду справи, а також враховуючи обставини, що вбачаються з матеріалів справи, останнім Відповідачу у період з 27.01.2011р. по 06.10.2011р. передано будівельні матеріали на загальну суму 275 451,05грн., у тому числі з урахуванням спірної накладної.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Згідно банківських виписок починаючи з 04.02.2011р. та закінчуючи 25.06.2012р., також приймаючи до уваги дані, що містить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2011р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін, Відповідачем із посиланням у призначенні платежу як за профіль або за шпаклівку, фініш шпаклівку, за ґрунтовку, за штукатурку тощо згідно відповідним рахункам чи за договором №10/01/08 від 01.08.2010р., перераховано в рахунок оплати загальну суму в розмірі 264 593,19грн.

Поставка наведеної продукції здійснена у межах дії спірного правочину. Окрім того, Позивач стверджує про відсутність інших господарських договорів між сторонами, окрім означеного, протягом 2010-2013років.

Керуючись ст.43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 4.2 договору №10/01/08 від 01.08.2010р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач здійснює кінцевий розрахунок за поставлену партію продукції по факту її поставки.

Датою поставки товару на суму 13 094,75 грн. за видатковою накладною №со-0031617 є 06.10.2011р.

Приймаючи до уваги викладені умови договору, строком виконання грошового зобов'язання з оплати повної вартості поставленого товару, зокрема, за приведеною накладною, є факт поставки товару, а отже дата її здійснення, якою є 06.10.2011р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 10 857,86 грн. не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Судом прийнято до уваги твердження Позивача стосовно того, що сторонами не було оформлено специфікації до договору, оскілки поставка товару здійснювалась за видатковими накладними, за відсутності доказів протилежного та зважаючи на фактичні обставини справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат нарахована за кожний місяць у період з жовтня 2011р. по червень 2012р. на суму 13 094,75 грн. та з серпня 2012р. по лютий 2013р. на суму 10 857,86 грн. і становить загалом 185,24 грн., 3% річних на суму 13 094,75 грн. з 07.10.2011р. по 24.06.2012р. та на суму 10 857,86 грн. з 26.06.2012р. по 02.04.2013р., що разом дорівнює 531,52 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», суд дійшов висновку про задоволення нарахованих 3% річних та інфляційних витрат у розмірі, визначеному Позивачем.

Згідно п.5.3 договору №10/01/08 від 01.08.2010р., у випадку невиконання Покупцем зобов'язань з оплати поставленої Продукції згідно п.4.2 цього договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у загальному розмірі 1 701,91 грн., а саме за період з 02.04.2012р. по 24.06.2012р. (84 дні прострочення), що обчислюється від суми простроченого платежу - 13 094,75 грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та за період з 26.06.2012р. по 02.04.2013р. (281 день прострочення) на суму 10 857,86грн. з урахуванням часткового погашення суми заборгованості.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

До того ж, у п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зауважено на тому, що у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 N 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 15/065-11).

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №10/01/08 від 01.08.2010р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 13 094,75 грн. вважається порушеним є 07.10.2011р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 07.04.2012р. У договорі сторони не визначили початок нарахування пені інакший, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та не встановили термін нарахування неустойки більший ніж означено наведеною нормою матеріального права.

Відтак, зважаючи на таке, суд здійснив перерахування розміру пені з дотриманням приписів ст.232 Господарського кодексу України, у встановлених межах, застосувавши при цьому дату початку строку нарахування штрафних санкцій визначену Позивачем, а саме пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України нарахована на суму боргу, яка існує у період з 02.04.2012р. по 07.04.2012р. (13 094,75грн.), становить 32,20 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід», м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», м.Донецьк, про стягнення 13 276,53 грн., у тому числі 10 857,86 грн. суми боргу, 1 701,91 грн. пені, 531,52грн. 3% річних та 185,24 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Челюскінців, б.69а, ЄДРПОУ 30871714, п/р26009301752767 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід» (83060, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.140Г, ЄДРПОУ 32794595, р/р26000128476000 у ДОД Райффайзен Банк Аваль, м.Донецьк, МФО 335076) 11 606,82 грн., у тому числі 10 857,86 грн. суми боргу, 32,20 грн. пені, 531,52грн. 3% річних та 185,24 грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Челюскінців, б.69а, ЄДРПОУ 30871714, п/р26009301752767 у філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід» (83060, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.140Г, ЄДРПОУ 32794595, р/р26000128476000 у ДОД Райффайзен Банк Аваль, м.Донецьк, МФО 335076) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 504,12грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 06.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 07.06.2013р.

Суддя С.М. Соболєва