Ухвала суду № 31813766, 10.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/112/13-а

10.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 13.02.13 по справі № 801/112/13-а

за позовом Приватного підприємства "Інститут" "Кримгіінтіз" (вул. Глінки,68, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Інститут" "Кримгіінтіз" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені 10.12.2012 року Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008071501 та № 0013351502.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008071501 від 10.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 109349,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 625 грн. та № 0013351502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 94914,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 47456,00 грн.

Приватне підприємство "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" є юридичною особою, відповідно до виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку платників податків в ДПІ м. Сімферополя АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість (а.с. 72, 73).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, розвідувальне буріння, агентства нерухомості, технічні випробування та дослідження (а.с. 74).

З 12.11.2012 року по 16.11.2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт № 9345/15-2/02497890 від 23.11.2012 року (а.с. 14-25).

Результатами проведеної перевірки встановлено, що за період з 04.01.2010 року по 31.12.2011 року ПП "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" мало взаємовідносини з підприємствами - постачальниками - ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд".

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 474 560 грн., у тому числі по періодах: 1 півріччя 2010 року - 10 000 гривень, 2-3 квартали 2011 року - 384 560,00 гривень, 2-4 квартали 2011 року - 464560 гривень.

По взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 94914,00 гривень, в тому числі за квітень 2010 року, липень 2011 року, грудень 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем отримано матеріали перевірки від УПМ ДПС в АРК, а саме: акти №27/22/37081640 від 06.04.2012 року та № 37/22/31263808 від 11.04.2012 року, з яких вибачається, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" є неможливим, а також зазначено, що платники не знаходяться за податковою адресою, діяльність постачальників ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; в рамках кримінальної справи, порушеної відносно ТОВ БВП "Строитель-плюс". (а.с.16 зворотній бік, 17)

З наведеного відповідач дійшов висновку, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, с саме:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109349,00 гривень, у тому числі по періодах: 1 півріччя 2010 року - у сумі 2500 гривень, 2-3 квартали 2011 року - у сумі 88449 грн., 2-4 квартал 2011 року - 18400 грн., з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати податок на прибуток у сумі 109349 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 94914 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - у сумі 2000,00 гривень, за липень 2011 року - у сумі 76912,00 гривень, грудень 2011 року - 16000,00 грн., з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати ПДВ в бюджет у сумі 94914 грн.

На підставі висновків акту №9345/15-2/02497890 від 23.11.2012 року (а.с.14-25)відповідачем 10.12.2012 року винесені податкові повідомлення -рішення № 0008071501 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 109349,00 гривень за основним платежем та 625,00 гривень штрафні санкції (а.с. 26); № 0013351502, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 142371,00 гривень, з яких 94914,00 гривень - основний платіж та 47456,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 28).

Отже, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

14.07.2011 року між ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" та ПП "Сіті Буд" укладений договір підряду № 231-11, за яким замовник - ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" доручає, а підрядник - ПП "Сіті Буд" зобов'язується виконати інженерно-геологічні роботи для РД проекту Бахчисарайської ВЕС потужністю 200 МВт, І та ІІ черги в Бахчисарайському районі АРК (а.с. 44-46). Замовником та підрядником складено кошторис витрат на виконання робіт (а.с. 47-48).

ПП "Сіті Буд" розроблено робочу документацію за договором № 231-11 та науково-технічний звіт про інженерно-геологічні вишукування (а.с. 220-230).

За результатами виконаних робіт сторонами за договором підряду підписані проміжні акти здачи-приймання вишукувальної продукції від 04.08.2011 року, від 20.12.2011 року (а.с. 49-50).

Отримані вишукувальні роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 770 від 18.07.2011 року на суму 461469,00 грн. та № 1429 від 22.12.2011 року на суму 96000,00 грн. (а.с. 51-52).

За фактом надання та оплати послуг, 18.07.2011 року ПП "Сіті Буд" виписано ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" податкову накладну № 24 на суму 461469,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 76911,50 грн. (а.с. 53), та 22.12.2011 року № 106 на загальну суму 96000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 16000 грн. (а.с. 54).

Також встановлено, що наказом директора ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" з метою покращення умов праці, благоустрою території інституту та на виконання умов колективного договору вирішено провести ремонт асфальто-бетонного покриття території Інституту (а.с. 198-200).

Проведення вказаних робіт доручено ТОВ БВП "Строитель Плюс", яким позивачу 01.04.2010 року виписано рахунок-фактуру № 1200 на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2000 грн. (а.с. 55).

06.04.2010 року замовником ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" та виконавцем БВП "Строитель Плюс" підписаний акт здачи-приймання виконаних робіт № 1457, згідно якого виконавцем на підставі рахунку-фактури № 1200 проведені роботи по ремонту асфальто-бетонного покриття (а.с. 56).

За фактом виконаних робіт, БВП "Строитель Плюс" 06.04.2010 року виписано податкову накладну №1457 на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2000 грн. (а.с. 58). Факт оплати робіт підтверджується платіжним дорученням № 343 від 06.04.2010 року (а.с. 57).

До матеріалів справи доданий лист Сімферопольського відділення №1 Філії "Кримської дирекції" АБ "Клірінговий дім" №195 від 04.12.2012 року, яким банківська установа підтверджує, що з поточного рахунку ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" перераховані грошові кошти: 12000,00 грн. - на поточний рахунок БВП "Строитель Плюс", 461469,00 грн. та 96000,00 грн. - на поточний рахунок ПП "Сіті Буд". (а.с. 59).

18.05.2010 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за рахунок взаємовідносин з БВП "Строитель Плюс" в сумі 2000,00 гривень (а.с. 96-107).

18.08.2011 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року разом з Додатком № 5, згідно з яким ним включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 76911,50 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд" (а.с. 108-137).

19.01.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Сіті Буд"на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд" у грудні 2011 року, ним до складу податкового кредиту включено не було (а.с. 138-151).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у січні 2012 року податкова накладна, виписана ПП "Сіті Буд" 22.12.2011 року на загальну суму 96000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 16000,00 грн., отримана позивачем 31.01.2012 року (а.с. 164-176).

31.01.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 16000,00 гривень на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд", виписаної у грудні 2011 року (а.с. 152-176).

02.08.2010 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 177-179).

07.11.2011 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 180-182).

08.02.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 183-187).

На момент господарських взаємовідносин з позивачем ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" були зареєстровані в реєстрі платників ПДВ, свідоцтва яких анульовані лише 15.05.2012 року та 11.04.2012 року, що підтверджується даними з офіційного сайту ДПС України (а.с. 195-197).

Дані підприємства продовжують бути зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (а.с. 193-194).

Відповідач вважає ці господарські операції між позивачем та контрагентами ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" нікчемними, оскільки перевіркою встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Позивачем при проведенні перевірки надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП "Сіті Буд"та БВП "Строитель Плюс" послуг, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Товариством з обмеженою відповідальністю ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" до матеріалів справи додано документи, які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" послуг, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Чинним законодавством України на покупця товару -платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що при проведенні відповідачем перевірки взаємовідносин позивача з ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року ДПІ дійшла висновку про завищення за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту грудня 2011 року в сумі 16000,00 грн. В той же час судом було встановлено, що вказана сума була включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року, який взагалі не був предметом перевірки податкової інспекції відповідно до наказу ДПІ у м. Сімферополь "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" (а.с. 211).

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 474560,00 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 94914,00 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень є протиправними.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.13 по справі № 801/112/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко