Ухвала суду № 31813274, 20.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/955/13 10.04.2013 10.04.2013 20.04.2013

Провадження № 22ц/784/1084/13 Головуючий в першій інстанції Гажа О.П.

Категорія 37 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представників відповідачки ОСОБА_3 -

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_6

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_6

до

ОСОБА_3, ОСОБА_7

про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

06 грудня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування.

Позивачка зазначала, що вона є племінницею ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. За життя, 22 грудня 2006 року, між нею та ОСОБА_8 було укладено договір довічного утримання, який відповідно до рішення апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2012 року був визнаний недійсним. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7, відповідно, як дружина та сестра померлого, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що вона здійснювала постійний догляд за життя, померлого ОСОБА_8, який потребував сторонньої допомоги, а також здійснила поховання останнього, а відповідачі ухилялись від цього обов'язку, просила позов задовольнити.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, який є рідним дядьком позивачки (а.с. 4). Після смерті він залишив заповіт, посвідчений 23 лютого 1994 року державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори, за яким до відповідачки ОСОБА_3 переходить належний йому жилий будинок АДРЕСА_1 який належав йому на праві власності (а.с. 7).

Договір довічного утримання від 22 грудня 2006 року, за яким ОСОБА_8 передав у власність спірний жилий будинок, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2012 року визнано недійсним (а.с. 5, 11).

ОСОБА_8 та відповідачка ОСОБА_3 з червня 1972 року знаходились в зареєстрованому шлюбі, який в вересні 2005 року був розірваний (а.с. 37 зворот).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази умисного ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги та докази безпорадного стану ОСОБА_8

Крім того, правильний висновок суду, що ч. 5 ст. 1224 ЦК України не регулює правовідносини щодо спадкування за заповітом.

Надана позивачкою до апеляційної скарги довідка лікарні від 16 червня 2011 року про стан здоров'я ОСОБА_8 не спростовує висновків суду (а.с. 67).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час смерті ОСОБА_8 був дійсним договір довічного утримання, спірний жилий будинок на праві власності йому не належав, а тому цей будинок не входить до складу спадщини є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки розгляд справ провадився в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, рішення суду є законним і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді