Постанова № 31813183, 12.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.06.2013 р. справа №913/262/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Агафонов П.О., представник за дов. від 15.02.13р. № 651 Русаков І.В., представник за дов. від 12.04.12р. № 1192від відповідача:Зубова Л.І., представник за дов. від 28.12.12р. № 01-026-2865 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід03.04.2013 рокуу справі№913/262/13-г (суддя Смола С.В.)за позовомКомунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» м. Алчевськ, Луганської областідо відповідача Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м. Алчевськ, Луганської областіпро стягнення боргу у розмірі 820203,43грн., пені у розмірі 132133,95грн., 3% річних у розмірі 69580,94грн.ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 року Комунальне теплопостачаюче підприємство «Алчевськтеплокомуненерго» м.Алчевськ, Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 1598309,90грн., пені у розмірі 211401,94грн., 3% річних та інфляційних у розмірі 94623,49грн. (т. а. с. 2-4).

04.03.2013р. позивач звернувся до суду з заявою №244 від 01.03.2013р., в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення основного боргу та просив суд провадження у справі в цій частині припинити (т.2 а.с.82).

Крім того, 04.03.2013р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог № 246 від 01.03.2013р., в якій просив суд стягнути основний борг у розмірі 820203,43грн., пеню у розмірі 171037,85грн., 3% річних у розмірі 69580,94грн. (т.2 а.с.83).

28.03.2013р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог №277 від 20.03.2013р., якою зменшив розмір пені до 132133,95грн. (т.2 а.с.146-147).

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.2013р. позовні вимоги Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» м.Алчевськ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ на користь позивача основний борг у розмірі 820203,43грн., пеню у розмірі 123419,22 грн., 3% річних у розмірі 69580,94грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 20264,07грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 19391,05грн. В решті позову відмовлено (т.2 а.с.198-201).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання №13/3-024/2420 від 01.12.2008р. в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості та 3% річних. Щодо стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, посилаючись на застосування позовної давності за період з 21.11.2011р. по 16.01.2012р. по рахункам, виставленим за жовтень-листопад 2011р., тому відмовив у позові за цей період.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповного з»ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.2 а.с. 208-210).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за теплову енергію по новим завищеним тарифам, які не були узгоджені між сторонами, суд не прийняв до уваги, що зміна ціни договору є зміною умов договору. На думку апелянта, сторони не змогли досягти згоди щодо зміни умов договору відносно зміни тарифів на теплову енергію.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в порушення норм Цивільного та Господарського кодексів України, позивачем за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. було виставлено рахунки по ІІІ групі споживачів із застосуванням нового підвищеного тарифу - 602,92грн. за 1 Гкал, без ПДВ.

11.06.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 10.06.13р. №592, в якому позивач просить залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали судове рішенням таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін з огляду на таке.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Комунальне теплопостачаюче підприємство «Алчевськтеплокомуненерго» є юридичною особою (ідентифікаційний код 02132266), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с. 46-56).

Основною метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також окремі види господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (п.4.1 Статуту).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»є юридичною особою (ідентифікаційний код 05441447), що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статутом (т.2 а.с. 65-68, 69).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2008р. між Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго" (за договором - виконавець, далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір про надання послуг з централізованого теплопостачання № 13/3-024/2420, за умовами якого виконавець зобов'язався згідно "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору ).

Згідно переліку - дислокації до вказаного договору (Додаток №1) теплова енергія постачається на об»єкти споживача (т.1 а.с.72).

Відповідно до п.1.2 договору розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Алчевським виконавчим комітетом тарифів для груп споживачів (рішення Алчевського виконавчого комітету № 897 від 07.10.2008р. в розмірі: ІІІ-я група - 13,64грн. в т.ч. ПДВ за 1м2 загальної площі; ІІІ-я група - 388,70грн. за 1 Гкал, враховуючи ПДВ, при наявності засобів обліку. При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, виконавець зобов'язаний повідомити споживача письмово або шляхом публікації нових тарифів в засобах масової інформації і таке повідомлення є основою для укладення додаткової угоди на нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення.

Додатковою угодою №6 від 14.10.2009р. до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання №13/3-024/2420 від 01.12.2008р. були внесені зміни, відповідно до яких: пункт 1.2. Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Алчевським виконавчим комітетом тарифів для груп споживачів (рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради № 934 від 13.10.2009р.) в розмірі: III-я група - 556,09 грн. за 1 Гкал., враховуючи ПДВ. При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення (т.2 а.с.135).

Як вбачається з матеріалів справи, даний договір було укладено з протоколом розбіжностей (т.1 а.с.75), відповідно до якого останнє речення пункту 1.2 договору було узгоджено сторонами та викладено в редакції споживача (відповідача) (т. 1 а.с.76-77).

Згідно п.1.3 договору усі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі платіжних документів, що їх виписує виконавець споживачеві щомісячно протягом опалювального періоду не пізніше 20 числа наступного місяця.

Загальна площа приміщень 44855,70 м2 (перелік всіх опалювальних приміщень у додатку №1 - перелік - дислокація опалювальних об'єктів споживача) (п.2.1 договору).

Розділом 3 договору сторони визначили оплату спожитих послуг.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі затримання надходження коштів за спожиті послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу (п.3.1 договору).

Четвертим розділом договору сторони визначили права та обов»язки сторін.

Так, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п.4.6 договору).

Виконавець має право укладати додаткові угоди з відображенням змін в договорі (зміна банківських реквізитів; зміна тарифів, затверджених міською радою, і т.п.) (п.4.12 договору).

Згідно п.8.1 договір укладається до 31.12.2009р. і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Враховуючи вказаний пункт, договір був пролонгованим в подальшому, починаючи з 2009 року.

Як зазначає позивач, факт подачі теплової енергії підтверджується рахунками, які є актами прийому - передачі теплової енергії за період з 21.11.2011 р. по 31.12.2012р. (т.1 а.с 92-153, т.2 а.с. 1-60, т.2 а.с.159-182). Загальна сума за надані споживачу послуги складає всього на суму 1 598 309,90грн.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та загальна сума боргу склала 820 203,43грн., пені у розмірі 132133,95грн. Крім того, позивач відмовився від заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 19391,05грн. (т.2 а.с.82, 83, 146-147).

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 820203,43 грн. за період з 21 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року, яка підлягає стягненню.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 820203,43грн. Крім того, позивач наполягає на стягненні пені у розмірі 132133,95грн. та 3% річних у розмірі 69580,94грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує позивач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування.

Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуги" передбачено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Так, Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України була створена Указом Президента України №743/2011 від 08.07.2011р., до повноважень якої віднесено, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно Указу Президента України №953/2011 від 29.09.2011р. відбулось перейменування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України на Національну комісію, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг України.

Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб»єктам природних монополій та суб»єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснено Комісією, а також визначає суб»єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб»єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №60 підприємству позивача встановлено тарифи на теплову енергію, для потреб бюджетних установ - 596,23грн. за 1 Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів - 602,92грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Ця постанова набирає чинності з 1 жовтня 2011 року (т.2 а.с. 152).

Відповідно до підпункту 3 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом президента України від 23.11.11 року № 1073/2011, комісія установлює тарифи на комунальні послуги суб»єктам природних монополій та суб»єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється комісією.

Абзацом 3 п.13 Положення рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, обов»язкові для виконання суб»єктами природних монополій та суб»єктами господарювання на суміжних ринках.

Як встановлено колегією суддів, Рішенням господарського суду Луганської області №18/202пд/2011 від 17.01.2012р. позов Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» про зобов'язання укласти додаткову угоду від 29.12.2010р. до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання № 13/3-024/2420 від 01.12.2008р. було задоволено у повному обсязі. За цим рішенням додаткова угода від 29.12.2010р. між позивачем та відповідачем у даній справі вважається укладеною в редакції позивача. Абзац 2 пункту 1.2. викладено в наступній редакції: "При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення, а саме з 01.01.2011" (т.1 а.с.58-61).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2012р. у справі № 18/202пд/2011 залишено без змін.

Зазначене рішення набрало законної сили та відповідно до вимог ст. 115 ГПК України є обов»язковим на всій території України.

Рішенням господарського суду Луганської області № 8пд/5014/932/2012 від 17.05.2012р. про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання № 13/3-024/2420 від 01.12.2008 позов було задоволено у повному обсязі; внесено зміни до пункту 1.2. договору та викладено його в наступній редакції: "Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України тарифів для груп споживачів (постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60 від 30.09.2011) в розмірі: III-я група - 602,92 грн. за 1 Гкал., без ПДВ. При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення" (т.1 а.с.62-67).

Зазначене рішення набрало законної сили та відповідно до вимог ст. 115 ГПК України є обов»язковим на всій території України.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, доводи апелянта щодо застосування тарифів з моменту набрання чинності судовим рішенням є необґрунтованими, оскільки у самому рішенні зазначено, що з 01.10.2011р встановлені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60 від 30.09.2011р. тарифи на теплову енергії КТП «Алчевськтеплокомуненерго» тарифи для потреб інших споживачів - 602,92 грн за 1Гкал (без ПДВ).

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що позивач обґрунтовано застосував до відповідача новий тариф - 602,92 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) саме з 01.10.2011р., а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011р. по березень 2012р. у сумі 820203 грн. 43 коп. є такими, що підлягають задоволенню

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.3.1 Договору у розмірі 132133,95грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені за період з 21.11.2011р. по 18.05.2012р. у розмірі 132133,95грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.216- 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом п.3.1 договору передбачена відповідальність споживача у вигляді пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність до вимоги, що стосується стягнення пені, яка нарахована за рахунками, виставленими позивачем за жовтень-листопад 2011 року (т.2 а.с. 61-63).

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 17.01.2013р., що підтверджується відтиском штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті (т.1 а.с. 82), тому висновок суду щодо застосування позовної давності стосовно періоду нарахування пені з 21.11.2011р. по 16.01.2012р. по рахунках, виставлених позивачем за жовтень-листопад 2011р. є правильним.

Приймаючи до уваги наведене і те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором № 13/3-024/2420 від 01.12.2008р. у розмірі 820203,43грн., за період з 17.01.2012 року по 18.05.2012 року за рахунками №№217, 222, 223, 224, 225, 228, 230, 742, 1647 та за період з 17.01.2012 року по 18.06.2012 року за рахунками №№220, 221, то розмір пені до стягнення складає 123419,22грн.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 123419,22грн. за період з 17.01.2012 року по 18.05.2012 року та за період з 17.01.2012 року по 18.06.2012 року обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 21.11.2011 року по 31.12.2012 року у розмірі 69580,94грн. є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі відносно заявлених інфляційних нарахувань у розмірі 19391,05грн. у зв»язку з відмовою позивача від цієї частини.

Доводи апелянта судова колегія відхиляє з вищенаведеного та вважає такими, що не підтверджені жодним чином.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про прийняття необґрунтованого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 року у справі №913/262/13-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 року у справі №913/262/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М.Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.