Рішення № 31813061, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3771/13 10.06.13

За позовом: Дочірнього підприємства "Формаг - Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг", м.Київ

до: Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива", м.Київ

про: стягнення 279 942,83 грн.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Ониськів О.М.

Куркотова Є.Б.

Представники:

від позивача: Марченко Р.В. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Формаг - Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" про стягнення 279 942,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на підставі Договору №0201/1 транспортного експедирування від 02.01.2011р. відповідачу було надано послуги по організації перевезення, однак, надані послуги оплачені відповідачем не були. Позивач зазначає, що Акти про надання послуг та відповідні рахунки були направлені відповідачу, однак, останній акти про надання послуг не підписав, рахунки не оплатив, вмотивованої відмови від підписання актів не надав. Позивач вказує, що він звертався до відповідача з претензією про оплату заборгованості, проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 279 942,83 грн., з яких 273 314,73 грн. - сума основного боргу, 447,60 грн. - інфляційні втрати, 5150,42 грн. - пеня та 1030,08 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.13р. порушено провадження у справі №910/3771/13 та призначено розгляд справи на 25.03.13р.

Судове засідання, призначене на 25.03.2013р. не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталася 22-23 березня 2013р. у Київській області та м. Києві" від 25.03.2012р. № 152-р робочий день 25.03.2013р. оголошено вихідним днем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.13р. призначено розгляд справи на 15.04.13р.

У судове засідання 15.04.13р. представники сторін з'явилися. Представником позивача підтримано подану 28.03.2013р. до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову вх.№06-37/14826, відповідно до якої позивач на підставі ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3 ГПК України, просив суд накласти арешт на вантаж відповідача - контейнери TGHU7589991 та GLDU0794088 на період розгляду даної справи.

Судом відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову вх.№06-37/14826 від 28.03.13р., оскільки згідно зі статтею 43-1 ГПК України, заява про вжиття запобіжних заходів, передбачених статтею 43-2 ГПК України, подається лише до подання позову.

Розцінюючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову вх.№06-37/14826 від 28.03.13р., як таку, що подана відповідно до положень розділу Х «Забезпечення позову» Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що подана заява не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не містить посилання на докази, які підтверджують, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивач не підтверджує доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

15.04.13р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив та клопотання про зупинення провадження по справі. У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем послуги зазначені в Актах про надання послуг №31570 від 02.01.2013р., №31571 від 02.01.2013р., №31572 від 02.01.2013р., №31573 від 02.01.2013р., №31574 від 02.01.2013р., №31575 від 02.01.2013р. не надавались. Відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи обгрунтовангого розрахунку пені, інфляційних втрат. Відповідач вказує, що Прокуратурою Оболонського району м.Києва була порушена кримінальна справа №42013110050000100 по факту вчинення шахрайський дій відносно вантажу, який є предметом Договору №0201/1 транспортного експедирування від 02.01.2011р., у зв'язку з чим, вищевказаний договір може бути визнано нікчемним. На цій підставі відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи №42013110050000100.

У судовому засіданні 15.04.13р. представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/3771/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.05.2013р.

У судове засідання 13.05.13р. представники сторін з'явились та надали пояснення по справі. Представником позивача у судовому засіданні надано суду оригінали актів для огляду.

У зв'язку зі складністю справи, ухвалою суду від 13.05.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №910/3771/13.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 року визначено склад суду для розгляду справи №910/3771/13: Капцова Т.П. - головуючий суддя, судді: Ониськів О.М., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.13р. справу № 910/3771/13 прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 10.06.13р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 10.06.13р. у зв'язку з перебуванням судді Нечай О.В на лікарняному визначено новий склад суду для розгляду справи №910/3771/13 у складі: Капцова Т.П. - головуючий суддя, судді: Ониськів О.М., Куркотова Є.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.13р. справу №910/3771/13 прийнято до свого провадження колегією суддів.

У судове засідання 10.06.2013р. з'явився представник позивача, який підтримав подану 06.06.2013р. до суду заяву про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог (вх.№ 06-37/257773 від 06.06.13), відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 223 797,96 грн. за Договором транспортного експедирування №0201/1 від 02.01.2011р., виставленими рахунками №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. та актами про надання послуг №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. Крім того, позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 317,69 грн. та пені в розмірі 11 588,44 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Як вбачається з п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

За таких обставин, з огляду на те, що заява представника позивача про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог (вх.№ 06-37/257773 від 06.06.13) подана позивачем до розгляду судом справи по суті, а також враховуючи те, що подана заява відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, вказана заява приймається Господарським судом міста Києва до розгляду.

У судовому засіданні 10.06.13р. розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №910/3771/13 до вирішення кримінальної справи №42013110050000100, які подані до суду 15.04.13р. вх.№ 0637/17916 та 21.05.13р. вх.№06-07/22796, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави зупинення провадження у справі встановлені статтею 79 ГПК України, згідно з ч. 1 якої, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до частини 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Відповідачем не наведено підстав передбачених ст. 79 ГПК України, із наявністю яких Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість зупинення провадження у справі, а саме лише внесення Прокуратурою Оболонського району м.Києва звернення ДП "Бест Альтернатива" до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є підставою для зупинення провадження у справі №910/3771/13.

Виходячи з вищевикладеного, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2013р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 05.03.2013р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 01.03.13р., 27.03.2013р. отримано ухвалу суду від 26.03.13р., 15.05.2013р. отримано ухвалу суду від 13.05.13р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.03.13р. року та ухвали суду від 26.03.13р. та від 13.05.13р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 15.04.13р. та розписка представника відповідача, які свідчать про те, що відповідач був повідомлений та обізнаний про розгляд справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких підстав, неявка представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи судом, у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

10.06.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 10.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2011р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір №0201/1 транспортного експедирування від 02.01.2011р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, експедитор зобов'язався за плату та за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експертно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п.2.4.15. Договору, клієнт зобов'язався оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта при обов'язковому погодженні з клієнтом.

Відповідно до п.3.1. Договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати або оплати на протязі 5-ти календарних днів після виконання робіт на підставі виставленого експедитором рахунка в строк, передбачений п.3.2. даного Договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного Договору, експедитор обумовлює з клієнтом та виставляє додатковий рахунок, якій підлягає оплаті в строк, передбачений п.3.2. даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3-х банківських днів з дати його оформлення з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку.

Як зазначає позивач, згідно з умовами Договору, ним було надано послуги по організації перевезення, однак, виставлені позивачем рахунки №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. на підставі Актів про надання послуг №31504 від 18.12.2012р., №31520 від 21.12.2012р., №31525 від 24.12.2012р., №31526 від 24.12.2012р. оплачені відповідачем не були.

Позивач звертався до відповідача з претензією про оплату заборгованості, проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 237 704,09 грн., з яких 223 797,96 грн. - сума основного боргу, 2 317,69 грн. - 3 % річних, 11 588,44 грн. - пеня.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №0201/1 транспортного експедирування від 02.01.2011р., укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги по організації перевезення на суму 223797,96 грн., що підтверджується Актами про надання послуг №31504 від 18.12.2012р. на суму 10 870,48 грн., №31520 від 21.12.2012р. на суму 65 990,40 грн., №31525 від 24.12.2012р. на суму 52753,80 грн., №31526 від 24.12.2012р. на суму 94 183,28 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують надання позивачу послуг на суму 223 797,96 грн.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги перевезення, відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню згідно умов Договору на суму 223 797,96 грн., відповідачем доказів оплати наданих позивачем послуг суду не надано, на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем послуг по перевезенню склала 223 797,96 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1. Договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати або оплати на протязі 5-ти календарних днів після виконання робіт на підставі виставленого експедитором рахунка в строк, передбачений п.3.2. даного Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3-х банківських днів з дати його оформлення з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки №31504 від 18.12.2012р. на суму 10 870,48 грн., №31520 від 21.12.2012р. на суму 65 990,40 грн., №31525 від 24.12.2012р. на суму 52753,80 грн., №31526 від 24.12.2012р. на суму 94 183,28 грн. були направлені позивачем відповідачу 21.01.2013р., що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист від 21.01.2013р. та фіскальним чеком № 0221801143012 від 21.01.2013р.

Таким чином, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007р. вищевказані рахунки були отримані відповідачем не пізніше 24.01.2013р., у зв'язку з чим, відповідач, з урахуванням положень п. 3.2. Договору, повинен був оплатити надані позивачем послуги за вказаними рахунками в термін до 30.01.2013р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг в термін до 30.01.2013р., у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг в сумі 223 797,96 грн. згідно умов Договору виконано не було.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується вищезазначеними актами про надання послуг та рахунками та беручи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 223 797,96 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 11 588,44 грн. - суми пені та 2 317,69 грн. - 3 % річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та пені за період з 30.01.2013 р. по 04.06.2013р. з суми боргу 223797,96 грн.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

223797,96 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 126 дн. (за період з 30.01.2013 р. по 04.06.2013р.) = 2317,69 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4. Договору, за прострочку оплати рахунка експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

За перерахунком суду розмір пені з суми боргу 223797,96 грн. за заявлений позивачем період з 30.01.2013р. по 04.06.2013р. становить 11 588,44 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 279 942,83 грн.

При зверненні до Господарського суду м. Києва з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення №639 від 21.02.2013 р. сплачено судовий збір у розмірі 5 600,00 грн.

06.06.2013р. до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 237704,09 грн., з яких 223 797,96 грн. - сума основного боргу, 2 317,69 грн. - 3 % річних та 11 588,44 грн. - пеня. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, які розглядаються господарськими судами, судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за подання до Господарського суду м.Києва позовної заяви про стягнення 237704,09 грн. становить 4 754,08 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору у розмірі 845,92 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №639 від 21.02.2013 р. підлягає поверненню позивачу.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (01014, м.Київ, вул.Дорогожицька, буд.13, код ЄДРПОУ 24583590) на користь Дочірнього підприємства "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, м.Київ, проспект Московський, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 30301318) 223 797 (двісті двадцять три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. - суми основного боргу, 11 588 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 44 коп. - пені, 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 69 коп. - 3 % річних та 4 754 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. - суми судового збору.

3. Повернути Дочірньому підприємству "Формаг-Київ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (04073, м.Київ, проспект Московський, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 30301318) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 92 коп., сплачену на підставі платіжного доручення №639 від 21.02.2013р.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.06.2013 р.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Ониськів О.М.

Куркотова Є.Б.