Рішення № 31812857, 03.06.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2013 Справа № 905/386/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"про стягнення заборгованості за участю представників:

від позивачаХаліна А.О. - представник за довіреністювід відповідачаЛєпорська О.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольгаз" інфляційних втрат у розмірі 71 642,39 грн., 3% річних у розмірі 158 504,14 грн. та пені у розмірі 748 961,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані простроченням зі сторони відповідача оплати поставленого протягом жовтня 2011 року - вересня 2012 року позивачем природного газу за Договором № 14/2108/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованості у відповідача за Договором № 14/2108/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 не має. Право власності на природний газ ПАТ "Маріупольгаз" не набуває, оскільки лише виконує посередницькі функції з передачі газу від позивача населенню. Вважає, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача сплатити кошти у розмірі, що перевищує розмір коштів, що надійшли від населення в якості оплати послуг з газопостачання. Відзначає, що вина відповідача у простроченні оплати природного газу відсутня, оскільки причиною такого прострочення є несвоєчасна оплата послуг з газопостачання населенням. Просив відмовити у стягненні інфляційних втрат, оскільки прострочення сплати заборгованості у відповідних періодах тривало менше місяця, а також застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені за прострочення оплати поставленого у листопаді природного газу. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені на 100% та надати відстрочку виконання рішення терміном на 1 рік.

Позивач проти зменшення розміру пені та відстрочки виконання рішення заперечив.

Відповідачем надано суду статут Публічного акціонерного товариства "по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, з яких вбачається, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування відповідача. Відповідно до вказаних документів вірне найменування відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз".

При цьому, суд приймає до уваги, що невірне зазначення позивачем найменування відповідача не призвело до неможливості розгляду справи, оскільки в судові засідання від відповідача з'являвся представник, який надав суду копію статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" та свідоцтво про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (ідентифікаційний код 03361135), а також подавав заперечення проти позову і клопотання по справі.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданих відповідачем до матеріалів справи свідоцтва про державну реєстрацію та статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", суд дійшов висновку про необхідність змінити найменування відповідача, а саме замість Публічного акціонерного товариства "Маріупольгаз" вірним є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз".

В судовому засіданні 03.04.2013 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення фінансово-економічної експертизи, поданого 05.02.2013, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В даному випадку відсутня необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи № 905/386/13-г.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (покупець, відповідач) укладено договір № 14/2108/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Відповідно до п. 11.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Обсяг природного газу, що належить до поставки з 01.10.2011 по 31.12.2012, погоджено сторонами у п. 2.1 Договору.

Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.09.2011 до Договору) передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500,00 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 255,4808 грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників - 313,6538 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000,00 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 554,0385 грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників - 642,0192 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000,00 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 1 475,6731 грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників - 1 655,9615 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12 000,00 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 1 826,1538 грн., крім того ПДВ 20%, при відсутності газових лічильників - 2 041,2981 грн., крім того ПДВ 20%;

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у жовтні 2011 року в обсязі 14 382,124 тис. куб.м на суму 6 536 311,51 грн. (акт від 21.12.2011);

- у листопаді 2011 року в обсязі 27 192,473 тис. куб.м на суму 12 212 321,90 грн. (акт від 30.11.2011);

- у грудні 2011 року в обсязі 27 757,632 тис. куб.м на суму 11 572 292,05 грн. (акт від 31.12.2011);

- у січні 2012 року в обсязі 32 479,868 тис. куб.м на суму 13 402 249,85 грн. (акт від 31.01.2012);

- у лютому 2012 року в обсязі 36 641,930 тис. куб.м на суму 15 116 003,24 грн. (акт від 29.02.2012);

- у березні 2012 року в обсязі 28 168,004 тис. куб.м на суму 11 320 162,72 грн. (акт від 30.06.2012);

- у квітні 2012 року в обсязі 11 714,580 тис. куб.м на суму 4 867 238,78 грн. (акт від 30.04.2012);

- у травні 2012 року в обсязі 3 975,994 тис. куб.м на суму 1 708 367,80 грн. (акт від 31.05.2012);

- у червні 2012 року в обсязі 3 463,784 тис. куб.м на суму 1 407 685,19 грн. (акт від 30.06.2012);

- у липні 2012 року в обсязі 3 582,370 тис. куб.м на суму 1 376 064,66 грн. (акт від 31.07.2012);

- у серпні 2012 року в обсязі 3 549,719 тис. куб.м на суму 1 367 886,67 грн. (акт від 31.08.2012),

- у вересні 2012 року в обсязі 3 924,018 тис. куб.м на суму 1 495 665,62 грн. (акт від 30.09.2012),

а всього на суму 82 382 249,99 грн.

Таким чином, виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п. 6.2 Договору).

Відповідно до абз. 3 п. 6.2 Договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Сторони погоджуються, що покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковим (п. 6.3 Договору).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.2 Договору відповідач зобов'язаний оплатити отриманий газ в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Визначені у п. 6.2 Договору строки проведення розрахунків при виконанні Договору відповідачем порушувались, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок, реєстром прийнятих платежів за період з 31.01.2011 по 20.12.2012, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

Відповідачем у письмових поясненнях від 09.04.2013 заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати газу, спожитого у листопаді 2011 року.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати природного газу, отриманого в листопаді 2011 року, розпочався з 13.12.2011 (оскільки 10.12.2011 - субота вихідний день).

Пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і за період, що не перевищує шість місяців з дня виникнення простроченого зобов'язання.

У п. 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" № 01-6/438 від 16.04.1993 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 11.01.2013 (згідно штампу поштової установи на конверті). Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені, в частині нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання у листопаді 2011 року.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати природного газу, отриманого в листопаді 2011 року, поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання по оплаті отриманого у листопаді 2011 природного газу слід відмовити.

З наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних вбачається, що позивач нараховував 3% річних на заборгованість за жовтень 2011 року, починаючи з 10.11.2011, за листопад 2011 року, починаючи з 10.12.2011; пеню та 3% річних на заборгованість за грудень 2011 року, починаючи з 10.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 10.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 10.03.2012, за березень 2012 року, починаючи з 10.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 10.05.2012, за травень 2012 року, починаючи з 10.06.2012, за червень 2012 року, починаючи з 10.07.2012, за липень 2012 року, починаючи з 10.08.2012, за серпень 2012 року, починаючи з 10.09.2012, за вересень 2012 року, починаючи з 10.10.2012.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Слід зазначити, що норма ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У зв'язку з викладеним, нарахування 3% річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість за жовтень 2011 року, починаючи з 11.11.2011, за листопад 2011 року, починаючи з 13.12.2011 (оскільки 10.12.2011 - вихідний день); пеню та 3% річних на заборгованість за грудень 2011 року, починаючи з 11.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 11.02.2012, за лютий 2012 року, починаючи з 13.03.2012 (оскільки 10.03.2012 - вихідний день), за березень 2012 року, починаючи з 11.04.2012, за квітень 2012 року, починаючи з 11.05.2012, за травень 2012 року, починаючи з 12.06.2012 (оскільки 10.06.2012 - вихідний день), за червень 2012 року, починаючи з 11.07.2012, за липень 2012 року, починаючи з 11.08.2012, за серпень 2012 року, починаючи з 11.09.2012, за вересень 2012 року, починаючи з 11.10.2012.

За здійсненим судом перерахунком пені та 3% річних з урахуванням вищенаведеного, а також того, що у 2012 році 366 днів, сума пені становить 693 272,32 грн., а сума 3% річних складає 150 030,64 грн.

Вимоги про стягнення пені та 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 100%. Вказане клопотання мотивовано тим, що підприємство відповідача знаходиться у важкому матеріальному становищі, а також тим, що на момент звернення позивача до суду основна заборгованість відповідачем була погашена.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи здійснення відповідачем повної оплати поставленої електроенергії та майнові інтереси обох сторін, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 20% до 554 617,86 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 71 642,39 грн.

З розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на заборгованість за поставлений природний газ з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, а також за серпень 2012 року.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму заборгованості з терміном прострочення не менше як на один місяць.

Аналогічна позиція викладена у постановах Донецького апеляційного господарського суду № 905/389/13-г від 03.04.2013, № 905/381/13-г від 22.05.2013, постановах Вищого господарського суду України № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012, №16/5025/1011/12 від 20.02.2013.

Судом встановлено, що:

- заборгованість за спожитий у жовтні 2011 року природний газ існувала з 11.11.2011 по 06.12.2011, тобто менше місяця;

- заборгованість за спожитий у листопаді 2011 року природний газ існувала з 13.12.2011 по 10.01.2012, тобто менше місяця;

- заборгованість за спожитий у грудні 2011 року природний газ існувала з 11.01.2012 по 30.01.2012, тобто менше місяця;

- заборгованість за спожитий у січні 2012 року природний газ існувала з 11.02.2012 по 29.02.2012, тобто менше місяця;

- заборгованість за спожитий у серпні 2012 року природний газ існувала з 11.09.2012 по 20.09.2012, тобто менше місяця.

В даному випадку до зазначених прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочення за цими платежами мало місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаними періодами інфляційні втрати не нараховуються.

Нарахування інфляційних втрат можливе лише за прострочення оплати спожитого у лютому 2012 року природного газу, оскільки заборгованість за спожитий у лютому 2012 року природний газ існувала з 13.03.2012 по 10.04.2012, тобто 29 днів, а у лютому 2012 року 29 календарних днів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за поставлений у лютому 2012 року природний газ у розмірі 14 331,11 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що право власності на природний газ ПАТ "Маріупольгаз" не набуває, оскільки лише виконує посередницькі функції з передачі газу від позивача населенню, у позивача відсутнє право вимагати сплати сум у розмірі більшому, ніж вони надійшли від споживачів, яким відповідач надає послуги з газопостачання, судом не приймаються, оскільки відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору, за актами приймання-передачі підписаними представниками сторін та скріпленими печатками позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за спірний період, згідно умов договору обов'язок здійснювати своєчасну та повну оплату газу покладено саме на відповідача. Крім того, суд відзначає, що відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення від належного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені покладається на відповідача.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на один рік, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також відсутністю вини відповідача у простроченні платежів газ.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, відповідачем усупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактів:

- ускладнення виконання саме рішення у даній справі внаслідок зазначених обставин;

- того, що у нього відсутні кошти чи інше майно для виконання рішення суду;

- того, що обставини, що зумовили відстрочку виконання рішення, будуть усунуті після закінчення строку такого відстрочення.

Оскільки відповідачем не доведено обставин, за наявності яких у суду були б правові підстави відстрочити виконання рішення в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, ідентифікаційний код 03361135, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 554 617 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 150 030 (сто п'ятдесят тисяч тридцять) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 331 (чотирнадцять тисяч триста тридцять одна) 11 коп. та судовий збір у розмірі 17 152 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 01 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 10.06.2013.

Суддя М.В. Сажнева