Ухвала суду № 31812804, 13.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р.Справа № 821/383/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Шляхтицький О.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Партнер Строй Група" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Партнер Строй Група" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач приватне підприємство "Партнер Строй Група" 31.01.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0004342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113375,22 гривень, з яких за основним платежем на 90699,78 гривень, за штрафними санкціями на 22675,11 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що підприємство мало фінансово-господарські відносини з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум" у вересні 2011 року. Операції між ПП "Партнер Строй Група" та зазначеними контрагентами є легітимними, вчинені без порушень чинного законодавства України, а факти, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності і є лише припущенням податкового органу. Крім того, відповідачем не взято до уваги всі первинні документи по взаємовідносинам між позивачем та вказаними підприємствами. Також позивач зазначав, що визнавати договори недійсними або визначати їх спрямованість на реальне настання правових наслідків може тільки суд, а не податковий орган.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, звернули увагу на те, що відповідно до Податкового кодексу України головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту позивачем були виконані, реальність здійснення поставок товару та надання послуг підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум" до податкового кредиту вересня 2011 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП "Партнер Строй Група", результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України щодо неправомірного включення у вересні 2011 року до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ПП "Альянс-Строй" та ПП "Авірум". Вказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому не могли поставити товар та надати послуги позивачу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Партнер Строй Група" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ПП "Партнер Строй Група", з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що в період з 20.02.2012 року по 22.02.2012 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Партнер Строй Група" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум", ПАТ "МЖК", ЗАТ "Санаторій профілакторій "Золоті піски" за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.02.2012 року № 23/23-5/33511851.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

ч.1, 3, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.1 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Партнер Строй Група" при придбанні послуг та товарів у ПП "Авірум" та ПП "Альянс-Строй" у вересні 2011 року;

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 року на суму 132457,79 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0002302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165602,23 гривень, з яких за основним платежем на 132457,79 гривень, за штрафними санкціями на 33144,44 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ПП "Партнер Строй Група" оскаржило його до Державної податкової служби у Херсонській області. Рішенням ДПС у Херсонській області від 06.06.2012 року № 3129/10/10-206 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0002302201 в частині сплати ПДВ у сумі 41758,01 гривень та штрафної санкції на суму 10469 гривень.

У зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м.Херсоні прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0004342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113375,22 гривень, з яких за основним платежем на 90699,78 гривень, за штрафними санкціями на 22675,11 гривень.

Фактичною підставою для донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу щодо безтоварності операцій позивача з ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум" у вересні 2011 року.

Під час перевірки ДПІ у м.Херсоні використано акти перевірок від 22.10.2011 року № 66/15-2/32809187 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Альянс-Строй" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року" та від 27.01.2012 року № 293/23-2/32809763 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Авірум" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Мидас Плюс" за вересень 2011 року, ПП "Альянс-Строй" за вересень 2011 року", якими встановлено, що вказані контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій із поставки товарів, надання послуг.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини, відповідно до ч.1 ст.138 КАС України, входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що ПП "Партнер Строй Група" згідно генерального договору підряду від 01.05.2011 року № 4 у вересні 2011 року оприбутковано від ПП "Альянс-Строй" послуги на суму 368113,34 гривень, у тому числі ПДВ- 73622,66 гривень.

На підтвердження господарських відносин з ПП "Альянс-Строй", представником позивача надано копії генерального договору підряду № 4 від 01.05.2011 року, актів здачі-прийняття робіт № 1/9 від 08.09.2011 року, № 2/9 від 14.09.2011 року, № 3/9 від 20.09.2011 року, № 4/9 від 23.09.2011 року, № 5/9 від 26.09.2011 року, № 6/9 від 27.09.2011 року, № 7/9 від 29.09.2011 року, податкових накладних № 20 від 08.09.2011 року, № 50 від 14.09.2011 року, № 51 від 20.09.2011 року, № 52 від 23.09.2011 року, № 24 від 26.09.2011 року, № 25 від 27.09.2011 року, № 35 від 29.09.2011 року.

Також позивачем згідно договору від 02.10.2010 року № 2/10-Х у вересні 2011 року оприбуткувало придбання від ПП "Авірум" товарів на загальну суму 294175,65 гривень, в тому числі ПДВ - 58835,13 гривень.

На підтвердження господарських відносин з цим контрагентом представником позивача надано видаткову накладну № 126 від 30.09.2011 року, податкову накладну № 17 від 30.09.2011 року.

Колегія суддів погоджується з доводами суду 1-ї інстанції, що наявність у справі таких документів недостатньо для спростування доводів ДПІ у м.Херсоні, викладених в акті перевірки.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.1.1 генерального договору підряду № 4 від 01.05.2011 року. Підрядник (ПП "Альянс-Строй") зобов'язується проводити будівельно-монтажні роботи у необхідний термін та належної якості на об'єктах, визначених Замовником (ПП "Партнер Строй Група") та узгоджених з Підрядником, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується надати підряднику площі для роботи та при необхідності затверджене технічне завдання та проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів Підрядника.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що забезпечення виконання робіт технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментом покладається на Підрядника.

Відповідно до п.2.1 договору Замовник не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку робіт передає Підряднику замовлення на виконання будівельно-монтажних робіт на конкретному об'єкті і проектну документацію.

Згідно п.3.1 договору вартість робіт по кожному об'єкту визначається на основі кошторисної документації з урахуванням ПДВ в гривні.

Таким чином, основним документом, який визначає предмет договору та вартість виконаних робіт, є проектно-кошторисна документація. Між тим, як під час перевірки, так і в судовому засіданні позивачем не надано проектно-кошторисну документацію.

Акти здачі-прийняття робіт, які надані представником позивача, не підтверджують фактичне виконання робіт ПП "Альянс-Строй", оскільки в них не зазначено, які роботи виконано та на якому об'єкті, їх об'єм. За даними актів здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати причетність таких електромонтажних та ремонтно-будівельних робіт до наданих ПП "Альянс-Строй" послуг.

Крім того, будівельно-монтажні роботи передбачають наявність відповідної техніки, кваліфікованого персоналу для їх виконання. Однак, як слідує з акту ДПІ у м.Херсоні від 22.10.2011 року № 66/15-2/32809187, ПП "Альянс-Строй" не має основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, на підприємстві у 1 кварталі 2011 року працювала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг виконаних робіт, фізично не могла його здійснити.

Позивач як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи не надав суду доказів переміщення та передачі товарів від ПП "Авірум", зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів.

Суд 1-ї інстанції вірно погодився з доводами відповідача про те, що ПП "Авірум" не могло поставити позивачу товар в об'ємах, зазначених у видатковій та податковій накладних, оскільки вказане підприємства не має основних фондів, виробничого та торгівельного обладнання, товарних запасів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Представником позивача на підтвердження перевезення товару від ПП "Авірум" надано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 2/11-Х від 10.11.2010 року, укладений між ПП "Інвестюгагротранс" та ПП "Партнер Строй Група", акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000470 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000133 від 28.02.2011 року, податкові накладні № 711 від 30.12.2010 року, № 605 від 17.12.2010 року, № 709 від 19.11.2010 року, № 708 від 17.11.2010 року, № 109 від 10.02.2011 року.

Між тим, дані документи не стосуються поставки товару від ПП "Авірум", оскільки господарські відносини між позивачем та ПП "Авірум" мали місце у вересні 2011 року, а надання ПП "Інвестюгагротранс" транспортних послуг позивачу мало місце у листопаді, грудні 2010 року, лютому 2011 року. Крім того, ПП "Інвестюгагротранс" надав позивачу послуги по вивозу ґрунту і сміття, доставки піску, а не перевезення товару.

Також позивачем не надано доказів оприбуткування отриманих від ПП "Авірум" товарів у складському обліку та їх використання в господарській діяльності позивача.

Суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ПП "Альянс-Строй", ПП "Авірум" послуг та товарів, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару і надання послуг мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги ПП "Партнер Строй Група" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Партнер Строй Група" - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Партнер Строй Група" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/О.І. Шляхтицький