Постанова № 31812604, 06.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року о 15 год. 07 хв.Справа № 808/1803/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Чмута С.В.,

відповідача - Сілецького Д.Ю., Касьян Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Машторгінвест»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Машторгінвест» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 жовтня 2012 року №0000142214 та №0000152214.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинах позивача з ПП «Буджол», оскільки послуги, отримані від ПП «Буджол», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Зазначає, що податковий орган безпідставно посилається на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, оскільки вказаних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що за результатами перевірки контрагента позивача ПП «Буджол» від 21.10.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 по 31.08.2011 р. ДПІ у Оріхівському районі дійшло висновку, що діяльність ПП «Буджол» направлена лише на мінімізацію сплати податків третім особам, а не на реальне здійснення господарських операцій. Зазначене свідчить, що операції від імені ПП «Буджол» не мали факту реального вчинення. Крім того, зазначає, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 р. визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Буджол» (код ЄДРПОУ 3612184), за результатами якої складено акт №1702/2214/31533716 від 09.10.2012 р. Вказаною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ПАТ «Машторгінвест»:

- вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 188500,00 грн.;

- вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 37700,00 грн.

15 жовтня 2012 року позивачем до податкового органу подано заперечення на акт перевірки №1702/2214/31533716 від 09.10.2012 року. 08.01.2012 року на адресу позивача надійшла відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки, викладені в акті перевірки №1702/2214/31533716 від 09.10.2012 року, вважати такими:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 47125,00 грн.;

- вимог п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 37700,00 грн.

25 жовтня 2012 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №1702/2214/31533716 від 09.10.2012 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000142214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 58906,25 грн., в т.ч. за основним платежем 47125,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11781,25 грн., та податкове повідомлення - рішення №0000152214, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37700,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9425,00 грн. Позивачем в адміністративному порядку оскаржувалися податкові повідомлення - рішення до Державної податкової служби у Запорізькій області та Державної податкової служби України, проте скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп. 5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Отже для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат витрат, які не підтверджені документально.

Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» стали висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення поставки між позивачем та ПП «Буджол».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція висловлена також Верховним Судом України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Таким чином, підставою для включення витрат до складу валових витрат та податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про не підтвердження проведення операцій з поставки товарів між позивачем та ПП «Буджол». З матеріалів справи встановлено, що між ПАТ «Машторгінвест» та ПП «Буджол» укладено контракт від 26.03.2010 р. №10/03-26. Відповідно до умов контракту ПП «Буджол» зобов'язується відвантажити, а покупець - ПАТ «Машторгінвест» оплатити та прийняти на праві власності запасні частини до трансформаторного обладнання по номенклатурі та цінам, вказаних в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.3.2 контракту №10/03-26 покупець здійснює попередню оплату у розмірі 40% від загальної суми, зазначеної в Специфікації №1 протягом 15 днів після підписання контракту. Решта 60% - доплата протягом 5 днів, після отримання повідомлення про готовність продукції, перед відвантаженням.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надані податкові накладні, рахунки-фактури, опитувальний лист. На підтвердження відображення у бухгалтерському обліку позивача господарської операції щодо придбання у ПП «Буджол» згідно з контрактом від 26.03.2010 р. № 10/03-26 товару - моторних приводів ПДП 6 М У1 надано копії оборотно-сальдової відомості по рахунку: 3711, контрагенти, за березень 2010 р.; картки рахунку: 3711 по контрагенту - ПП «Буджол» за березень 2010 р.; оборотно-сальдової відомості по рахунку: 3711, контрагенти, за квітень 2010 р.; оборотно-сальдовою відомості по рахунку: 3711, контрагенти, за травень 2010 р.; карткою рахунку: 631 по контрагенту ПП «Буджол» за травень 2010 р. На підтвердження факту здійснення оплати до матеріалів справи надано платіжні доручення, виписки з банку.

Також на підтвердження використання в господарській діяльності позивача матеріалів, отриманих від ПП «Буджол» до матеріалів справи надано контракт №10/03-15 від 15.03.2010 р. укладений між ПАТ «Машторгінвест» та ТОВ «Вітражтранс» (Російська Федерація, м. Тольяті). На підтвердження транспортування отриманих від ПП «Буджол» матеріальних цінностей до контрагента ТОВ «Вітражтранс» до матеріалів справи позивачем надано журнал реєстрації довіреностей, а також податкові накладні, рахунки фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписані ТОВ «Діола-Транс», яка надавала позивачу послуги з переміщення товару від ПП «Буджол» до ТОВ «Вітражтранс». Разом з тим, вищевказані документи не містять інформацію щодо одиниці виміру товару, кількості товару, що перевозиться, пункт, з якого відбувалося відвантаження товару, тощо. Товаро - транспортних накладних не надано ні під час перевірки, ні до матеріалів справи. Отже, з наданих на підтвердження транспортування товару документів не можливо дійти висновку про отримання та перевезення товару від ПП «Буджол».

Щодо наданої до матеріалів справи позивачем заявки-погодження по перевезенню вантажу за маршрутом Україна, м. Запоріжжя - Російська Федерація, м. Тольяті, суд зазначає, що вказаний документ не надавався під час проведення перевірки. Крім того з наданого документа встановлено, що адресою відвантаження є м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 3, склад ПП «Буджол». Разом з тим, ДПІ у Оріхівському районі зроблено запити по ПП «Буджол» до ДКП «Імпульс» Пологівської районної ради, Токмацького МРЕВ УДАІ УМВС в Запорізькій області та Оріхівського районного відділу земельних ресурсів. З наданих відповідей встановлено, що ПП «Буджол» не має зареєстрованих об'єктів нерухомості, транспортних засобів, укладених договорів на оренду об'єктів нерухомості.

Крім того, перевіркою ПП «Буджол» проведеною ДПІ у Оріхівському районі з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2010 року по 31.08.2011 року, встановлено порушення ПП «Буджол» ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України, зроблено висновок про фіктивність правочинів між ПП «Буджол» та контрагентами.

Також, з наданої до матеріалів справи постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2012 р. по справі №0818/5673/2012 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України судовим рішенням встановлено, що ПП «Буджол» за період з 01.06.2008 по 01.09.2010 р. незаконно сформувало податковий кредит підприємствам - контрагентам, зокрема, ПАТ «Машторгінвест» (ідентифікаційний код 315337108272) на суму 37700,00 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили 24.09.2012 р.

Суд, не приймає посилання представника позивача на те, що постановою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії питання щодо винності цієї особи у вчиненні інкримінованого їй злочину не вирішується, а факт наявності злочину та обставини його вчинення не встановлюються, у зв'язку з цим реальність та законність правочинів, вчинених ПП «Буджол» та АТ «МТІ», судом при розгляді вищезазначеної кримінальної справи не з'ясовувалася, з огляду на наступне.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК України, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Відповідно до п.4 ст.6 Кримінально - процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду кримінальної справи №0818/5673/2012 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя) кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб.

Згідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Пунктом «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку. Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.89 Кримінального кодексу України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Закон України «Про амністію у 2011 році» може бути застосований виключно до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину та на підставах визначених законом.

Стосовно посилань представника позивача на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є посадовими особами ПП «Буджол» та всі документи підписані директором ПП «Буджол» Бобкіним С.С., суд зазначає, що зі змісту постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що при розгляді справи досліджувалися господарські операції ПП «Буджол», створеного ОСОБА_5 та ОСОБА_4, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, скоїли злочин передбачений ч.2 ст.205 КК України, та своїми діями спричинили великий матеріальний збиток державі, зокрема з метою прикриття незаконної діяльності ПП «Буджол», направленої на умисне ухилення від сплати податків, використовуючи печатку та реквізити зазначеного підприємства в період з 01.01.2008 по 15.06.2011, незаконно сформували податковий кредит підприємствам - контрагентам, зокрема, ПАТ «Машторгінвест» (ідентифікаційний код 315337108272) на суму 37700,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про наявність порушень, викладених в акті перевірки, а позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів по господарських операціях з ПП «Буджол».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з врахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Машторгінвест».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Машторгінвест» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва