Постанова № 31811659, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року 14:27 № 826/5141/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингова фірма «Руфіс»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 №0035411504 та №0035421504

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингова фірма «Руфіс» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (у зв’язку з реорганізацією – Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м.Києва Державної податкової служби, далі – відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 16.11.2012 №0035411504 та №0035421504.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних повідомлень-рішень.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за наслідком чого складено акт № 7470/15-215-34832616 від 09.11.2012 (далі – Акт перевірки) та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.11.2012 №0035411504 та №0035421504.

Актом перевірки встановлено порушення п.102.5 ст.102, п. 193.1 ст.193, п.198.3 ст.198, п.п. 200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України та завищення від’ємного значення (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року на суму 27 449 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, підставами для винесення оскаржуваних ППР, стали дві обставини:

- висновок відповідача щодо пропущення позивачем 1095-денного строку;

- висновок відповідача щодо відсутності факту оплати товарів (робіт, послуг), за наслідком придбання яких сформоване від’ємне значення ПДВ.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2012 №0035411504 позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 449 грн., а повідомленням-рішенням від 16.11.2012 №0035421504 збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ за основним зобов’язанням у сумі 270 грн. та за штрафними санкціями у сумі 68 грн.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу п.102.5 ст.102 ПК України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість. І саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, висновки відповідача відносно відсутності права у позивача на використання від’ємного значення податку на додану вартість за грудень 2008 року є безпідставними, оскільки, по-перше, підприємством не заявлялось суми до бюджетного відшкодування, по-друге, використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині) не обмежено законом, а положення п.102.5. ст.102 ПКУ за своїм змістом на питання податкового кредиту не поширюються.

В той же час, суд вважає необґрунтованим та безпідставним висновок податкового органу щодо відсутності факту оплати товарів (робіт, послуг), за наслідком придбання яких сформоване від’ємне значення ПДВ з огляду на наступне.

Статтями 75, 76 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, висновок щодо відсутності оплати товарів (робіт, послуг), за наслідком придбання яких у грудні 2008 року позивачем сформовано податковий кредит, орган ДПС має право зробити за наслідком проведення документальної перевірки первинних та ін. документів, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податків і зборів. Камеральній перевірці, яка мала місце у даному випадку, підлягає лише податкова звітність, що унеможливлює встановлення контролюючим органом наявності чи відсутності оплати товарів (робіт, послуг).

Інших підстав та обставин, внаслідок яких відповідачем були прийняті оскаржувані рішення, в Акті перевірки не зазначено.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача щодо і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.11.2012 №0035411504 та №0035421504.

Судові витрати в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 50 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингова фірма «Руфіс» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 11.06.2013.