Постанова № 31811065, 13.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 5017/3583/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача 1 -

відповідача 2 -

прокурора -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2013 року у справі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за участю прокуратури м. Одеси про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Одеського регіонального відділення, звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 395 479 грн. 66 коп. з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в рахунок погашення відшкодування шкоди завданої Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення шкоду у сумі 395 479 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області від відповідальності звільнено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 9.04.2013 р. апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково, п. 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. змінено та викладено в наступній редакції: "В позові до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - відмовити повністю". В решті рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржники просять їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до вимог ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на, зокрема, рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

За змістом наведеної правової норми в разі прийняття апеляційним господарським судом постанови за результатами перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку, предметом касаційного оскарження може бути саме постанова апеляційного суду.

З огляду на викладене, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 р. №654 утворено на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються, Українську державну інноваційну компанію як небанківську фінансово-кредитну установу. Компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами інноваційних позик Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007р. №1007 перейменовано Українську державну інноваційну компанію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

На виконанні Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ знаходилося зведене виконавче провадження №В 9/13 щодо стягнення з ТОВ "Синтез" на користь Української державної інноваційної компанії 4 980 000 грн. та заборгованості по заробітній платі.

22 листопада 2005 р. майно боржника було продано на прилюдних торгах торгівельною організацією "Укрспецюст" за 1 300 000 грн. Винагорода за надані послуги з реалізації арештованого майна становила 12%, тобто 156 000 грн. Залишок становив 1 144 000 грн. Зазначені кошти надійшли на депозитний рахунок Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ - 14.12.2005р.

Однак, на рахунок Української державної інноваційної компанії кошти перераховано не було, так як ухвалою Суворовського районного суду від 07.02.2006 р. по справі №2-1872/06 було заборонено Першому Суворовському відділу ДВС перераховувати грошові кошти, які отримані від реалізації заставленого майна ТОВ "Синтез".

Листами від 02.10.2008 р., 10.10.2008 р., 25.11.2008 р. Перший Суворовський відділ ДВС повідомив Одеське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про те, що залишок коштів від реалізації арештованого майна ТОВ "Синтез" на депозитному рахунку відділу складає 333 030 грн. 73 коп., що пояснюється перерахуванням коштів невстановленими особами іншим особам, які не є стягувачами у виконавчому провадженні.

Після вирішення спору по справі №2-1872/06 Суворовський районний суд скасував заходи забезпечення позову ухвалою від 12.06.2009р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області.

13.01.2009р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Першого Суворовського відділу ДВС із заявою про перерахування грошових коштів, які отримано від реалізації заставленого майна ТОВ "Синтез".

24 грудня 2009р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа отримала від Першого Суворовського відділу ДВС 333 030 грн. 73 коп. У подальшому Першим Суворовським відділом ДВС було перераховано на рахунок Державної інноваційної фінансово-кредитної установи : 01.07.2010р. - 53 611 грн. 35 коп., 12.07.2010р. - 293 143 грн. 44 коп.

Судами також встановлено, що залишок коштів, які повинен був перерахувати Перший Суворовський відділ ДВС на рахунок позивача складає 395 479 грн. 66 коп.

Розглядаючи надані сторонами докази в їх сукупності суди попередніх інстанцій встановили, що не перерахування коштів відбулося з вини службової особи відділу - бухгалтера (провідного спеціаліста) Рожко Т.Г., яка перераховувала кошти з депозитного рахунку відділу особам, які не є стягувачами у виконавчому провадженні.

Згідно з вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2012р. у справі №1527/1-987/11 (т.1 а.с. 74) Рожко Т.Г. в судовому засіданні свою вину у здійсненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України визнала повністю.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Тому приймаючи оскаржувані судові рішення у даній справі суди попередніх інстанцій прийшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України за рахунок коштів Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення шкоду у сумі 395 479 грн. 66 коп. з огляду на причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача 1 в особі його працівника Рожко Т.Г., що перебуває з останнім в трудових відносинах та шкодою, завданою позивачу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відносно відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у випадку набрання рішенням суду законної сили, буде лише здійснювати виконання рішення суду про стягнення шкоди з Першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ.

Поряд з цим, апеляційна інстанція відповідно до вимог ст. 84 ГПК України правомірно змінила п. 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції з огляду на те, що місцевий господарський суд в п. 3 резолютивної частині рішення зазначив про звільнення відповідача 2 від відповідальності.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом апеляційної інстанції нормам матеріального права.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

Доводи касаційних скарг про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційних скарг немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2013 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.І.Дерепа

Судді Б.М.Грек

В.В.Палій