Рішення № 31808027, 03.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2211/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків (ідентифікаційний код 00165712)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд», м.Донецьк (ідентифікаційний код 30556313)

про стягнення основного боргу в сумі 503195,40грн., пені у розмірі 69700,13грн. та 5% річних у розмірі 32637,16грн.

за участю представників:

від позивача: Кир'янова І.М. за довіреністю №43 від 02.01.2013р., Шевченко К.І. за довіреністю №249 від 24.01.2013р.,

від відповідача: Родіна І.С. за довіреністю №199 від 02.02.2012р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд», м.Донецьк про стягнення основного боргу з урахуванням пені та 5% річних в сумі 1025509,29грн.

Ухвалою від 01.04.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2211/13.

Ухвалою від 16.04.2013р. господарський суд Донецької області за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по ремонту виробів №76 від 17.04.2012р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені у розмірі та 5% річних у загальному розмірі 1025509,29грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання робіт з ремонту виробів №76 від 17.04.2012р., специфікацій №1, №2, рахунків-фактури №353 від 18.04.2012р., №723 від 12.07.2012р., транспортних накладних №349 від 18.04.2012р., №696 від 12.07.2012р., довіреності №784 від 18.04.2012р., №904 від 12.07.2012р., претензії №4461 від 24.12.2012р., №4462 від 24.12.2012р., №174 від 08.02.2013р., платіжних доручень №185 від 15.02.2013р., №295 від 22.02.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 536, 625, 655, 694, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України.

10.04.2013р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 503195,40грн., 5% річних у розмірі 32637,16грн. та пеню у розмірі 69700,13грн. та просив суд повернути суму судового збору у розмірі 8399,52грн. у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог.

16.04.2013р. позивачем надано для долучення до матеріалів справи копії податкових накладних №86 від 18.04.2012р., №86 від 12.07.2012р., банківських виписок, актів виконаних робіт б/н від 18.04.2012р., б/н від 12.07.2012р., специфікацій виробу.

03.06.2013р. відповідачем надано заперечення на позовну заяву, за якими останній визнає позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 503195,40грн., в частині стягнення пені у розмірі 69700,13грн. та 5% річних у розмірі 32637,16грн. - не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки основна заборгованість перед відповідачем утворилась внаслідок непередбачених обставин: вимушеного простою ПрАТ «Укрвуглебуд», починаючи з 30.08.2013р. до вибуху метано-повітряної суміші в виробленому просторі північної корінної лави пласта к5 горизонту 986м на шахті ім.О.Г. Стаханова, де підприємством ведуться роботи по видобутку кам'яного вугілля, що призвело до значного погіршення фінансового стану підприємства: зменшення доходу та чистого доходу від реалізації продукції, підприємство мало в 2012 році та має на теперішній час значну заборгованість із заробітної плати, внесків та податків на неї. Також зазначає, що відповідно до претензій, які надсилав позивач та відповіді на неї строк виконання зобов'язання сторонами був узгоджений - до 15 березня 2013р. Та зазначив, що період розрахунку пені та 5% річних становить з 16.03.2013р. по день розгляду справи - 03.06.2013р. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії рішення про поновлення роботи (виробництва) №2/1-1-902 від 28.11.2012р., розпорядження №2/1-1-743 від 30.08.2012р., звіту про фінансові результати за 2012р., балансу на 31.12.2012р.

03.06.2013р. позивач надав письмову пояснення, за якими зазначив, що оскільки термін поставки позивачем та отримання відповідачем виробу за видатковою накладною №349 від 18.04.2012р., з дати отримання відповідачем виробу з ремонту - 18.04.2012р., граничний термін оплати товару для відповідача наступив 25.04.2012р., а з 26.04.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки термін поставки позивачем та отримання відповідачем виробу за видатковою накладною №696 від 12.07.2012р., з дати отримання відповідачем виробу з ремонту - 12.07.2012р., граничний термін оплати товару для відповідача наступив 19.07.2012р., а з 20.07.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

17.04.2012р. між ПрАТ «Укрвуглебуд» (замовник) та ПАТ «Світло Шахтаря» (підрядник) укладено договір на виконання робіт з ремонту виробів №76 (далі - Договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик та за завданням замовника з власних матеріалів виконати роботи по ремонту виробів в номенклатурі, кількості та в строки, визначені сторонами в доданих до цього договору специфікаціях, які є складовою невід'ємною частиною договору (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до матеріалів справи.

За п.8.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.1.2. Договору вартість робіт встановлюється в національній валюті України, визначається в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємною складовою частиною цього договору, та може змінюватись та корегуватися після проведення дефектовки виробів згідно п.2.1.3. цього договору шляхом укладення специфікацій (або інших доповнень) до договору, які є складовими невід'ємними частинами договору.

Так, в матеріалах справи наявні копії специфікації №1, сума якої становить 492000,00грн., специфікації №2 - 431172,00грн.

За п.4.7. Договору датою поставки робіт є дата акту приймання-здачі виконаних робіт.

Так, сторонами складено 18.04.2012р. акт виконаних робіт на суму 492000,00грн., 12.07.2012р. на суму 431172,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Згідно з п.3.4. Договору умови та порядок оплати зазначається в специфікаціях до цього договору.

Як вбачається зі специфікацій №1 та №2, умови оплати виконаних робіт: 100% передплати.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, замовник не здійснив передбачену Договором передплату.

Відповідно до п.3.5. Договору в порядку виключення, за письмовим узгодженням сторін, допускається передача відремонтованих виробів без перерахування замовником 100% передплати. Оплата за ремонт вказаних виробів здійснюється замовником протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання замовником виробів з ремонту.

Таким чином, враховуючи, що замовником не було здійснено передплату вартості робіт, а підрядником, в свою чергу, фактично виконано роботи, передбачені Договором, та роботи прийнято замовником без заперечень, суд дійшов висновку, що за даних обставин до порядку здійснення розрахунків підлягає застосуванню п.3.5. Договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом від 18.04.2012р. на суму 492000,00грн. становить 24.04.2012р., за актом від 12.07.2012р. на суму 431172,00грн. - 19.07.2012р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у зазначений термін замовник не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого у останнього перед підрядником з 25.04.2012р. виникла заборгованість у розмірі 492000,00грн., з 20.07.2012р. - у розмірі 431172,00грн.

Згідно з платіжними дорученнями №185 від 15.02.2013р. та №295 від 22.02.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи, замовник здійснив оплату вартості виконаних робіт у розмірі 219976,60грн. та 200000,00грн. відповідно.

Отже, заборгованість за виконані роботи за Договором у розмірі 503195,40грн. залишилась несплаченою.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 503195,40грн. відповідачем суду не представлено.

Крім того, як вище зазначалось, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 503195,40грн.

Відповідно до ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 503195,40грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 69700,13грн. та 5% річних у розмірі 32637,16грн.

За п.5.4. Договору у випадку прострочки виконання замовником зобов'язань, передбачених п.п.2.2.1., 2.2.2., 3.5. цього договору, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а також відсотки згідно вимог ст. 536 Цивільного кодексу України у розмірі 5% від суми заборгованості, за кожний день прострочки, за кожний день прострочки, починаючи з першого дня відвантаження.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищевказані нарахування, здійсненні позивачем є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 5% річних за період з 26.04.2012р. по 14.02.2013р. на суму 492000,00грн., з 16.02.2013р. по 21.02.2013р. на суму 272023,40грн., з 23.02.2013р. по 20.03.2013р. на суму 72023,40грн., з 20.07.2012р. по 20.03.2013р. на суму 431172,00грн., судом встановлено, що зазначені позивачем періоду нарахування є вірними, однак, невірно визначена сума нарахування.

Здійснивши перерахунок самостійно, суд дійшов висновку, що 5% річних за вищевказані позивачем періоду заборгованості становить 32607,47грн.

Перевіривши розрахунок пені за період з 26.04.2012р. по 03.10.2012р. на суму 492000,00грн., з 16.02.2013р. по 21.02.2013р. на суму 272023,40грн., з 23.02.2013р. по 20.03.2013р. на суму 72023,40грн., з 20.07.2012р. по 15.01.2013р. на суму 431172,00грн., судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування пені.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що умовами Договору сторони не встановили період нарахування пені, в даному випадку підлягає застосуванню ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, кінцевий термін нарахування пені за прострочення оплати виконаної роботи за актом від 18.04.2012р. на суму 492000,00грн. становить 23.10.2012р. (182 дні), за актом від 12.07.2012р. на суму 431172,00грн. - 17.01.2013р. (182 дні). Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що пеня нарахована поза межами припинювального строку, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню не підлягає з огляду на встановлене Законом обмеження її нарахування.

Таким чином, в даному випадку пеня підлягає нарахуванню за період з 26.04.2012р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 03.10.2012р. (кінцева дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 492000,00грн., за період з 20.07.2012р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 15.01.2013р. (кінцева дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 431172,00грн.

Здійснивши розрахунок пені за вищенаведеним періодом, господарський суд дійшов висновку, що сума вказаного нарахування становить 64278,96грн.

Щодо посилань відповідача на той факт, що період розрахунку пені та 5% річних становить з 16.03.2013р. по день розгляду справи - 03.06.2013р. Проте, вказане посилання є безпідставним та таким, що спростовується висновками суду, встановленими вище.

Крім того, відповідачем надано клопотання про зменшення нарахування пені та 5% річних у зв'язку з важким фінансовим станом, який відбувся внаслідок вибуху на шахті.

Дослідивши вищевказане клопотання, господарський суд зазначає наступне.

За п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В судовому засіданні представник позивача усно заперечував проти зменшення суми пені та 5% річних.

Відтак, враховуючи, що кінцеві термін розрахунків за виконані роботи за Договором становлять 24.04.2012р. та 19.07.2012р., а вибух метано-повтряної суміші, на який посилається відповідач, як на підставу поважності причин несплати заборгованості, відбувся 30.08.2013р., тобто значно пізніше ніж мало бути виконано зобов'язання; до теперішнього часу відповідач не сплатив наявну заборгованість; а надані відповідачем копії звіту про фінансові результати за 2012р., балансу на 31.12.2012р. відображають стан господарської діяльності підприємства відповідача, який на власний ризик здійснює підприємницьку діяльність, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 5% річних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 5% річних підлягають задоволенню частково: у розмірі 64278,96грн. та 32607,47грн. відповідно.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів п.п. 1, 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, залишення заяви без розгляду. Отже, враховуючи, що позивачем за відповідною заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшено розмір суми позовних вимог, судовий збір в цій частині, зокрема, у розмірі 8399,54грн. підлягає поверненню позивачу.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд», м.Донецьк стягнення основного боргу в сумі 503195,40грн., пені у розмірі 69700,13грн. та 5% річних у розмірі 32637,16грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд.97, ідентифікаційний код 30556313) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» (61001, м.Харків, вул.Світло Шахтаря, буд, 4/6, ідентифікаційний код 00165712) суму основної заборгованості у розмірі 503195,40грн., 5% річних у розмірі 32607,47грн., пеню в сумі 64278,96грн., судовий збір у розмірі 12001,64грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м.Харків з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8399,54грн., сплачений платіжним дорученням №1410 від 27.03.2013р.

У судовому засіданні 03.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2013р.

Суддя Ю.В. Сич