Рішення № 31806846, 20.05.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1505/3011/2012

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 травня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.,

при секретарі Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме просить суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 27437,24 грн. за кредитним договором №DN81AR18750137 від 10.04.2008 року; стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява, відповідно до якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі неявки відповідача проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та всі надані докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №DN81AR18750137 від 10.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 10.04.2008 року отримав кредит у розмірі 43394,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.04.2015.

Тобто, згідно умов договору, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 43394,20 грн. на термін до 09.04.2015 р., а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

При укладенні даного договору, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 43394,20 грн.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором DN81AR18750137.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав, у звязку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.212, ч.2 ст.632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Позивач, зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто.

Надаючи грошові кошти відповідачу, банком було задоволено потреби відповідача, при цьому Банк передбачив порядок та умови, при яких можлива зміна відсоткової ставки за кредитом, який був закладений ще спочатку, тобто позивач, до підписання кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами.

Так, відповідно до п. 6.3.1 кредитного договору №DN81AR18750137 банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезазначеному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

З огляду на вищезазначений пункт договору, на зміну розміру відсоткової ставки кредиту можуть впливати декілька чинників. При настанні одного з них (або декількох одразу) банк має право змінити ставку.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2005 № 168, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів, а саме: залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Так, 30.04.2008 р. змінилася облікова ставка НБУ, що підтверджується Постановою Правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008 р. "Про регулювання грошово-кредитного ринку", відповідно до якої облікова ставка з 30.04.2008 р. встановлюється в розмірі 12% річних. Отже, внаслідок зміни облікової ставки Національного банку України, у банка виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту та друга обставина, це зміна курсу долара США до гривні.

Отже, ініціювання Банком підвищення процентних ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та Правил та умов договорів, а також настали події (зазначені вище), що не залежать від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Реалізація цього права на підвищення процентної ставки здійснюється компетентним органом або відповідними посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до установчих документів та закону (ст. 92, 99 ЦКУ) шляхом прийняття управлінського рішення (наказ від 24.09.2008 року, розпорядження від 31.12.2008 року та наказ від 05.01.2009 року додаються). Відповідно до пункту договору, «При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки». Тобто, умови договору змінено, про що повідомлено клієнта. Зазначена умова договору повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем по справі у січні 2009 року було отримано повідомлення від банку про підвищення процентної ставки, починаючи з 01.02.2009 року.

Отже, оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідних повідомлень було реалізовано до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661-VІ від 12.12.2008 року, Банк діяв відповідно до умов укладених з відповідачем договорів та в рамках чинного законодавства України.

Відповідач погодився зі збільшенням відсоткової ставки за кредитом, оскільки почав здійснювати погашення заборгованості за вже підвищеними відсотками (як вбачається з розрахунку заборгованості він сплачував кредит за новою відсотковою ставкою з 01.02.2009 по 13.05.2009). Тобто, своїми діями підтвердив правомірність такого підвищення.

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Застереження з цього ж приводу міститься і у ст.. 49 цього ж Закону, де вказано що розмір відсотків за кредитом не може бути менше відсотків, встановлених за депозитними договорами та відсотками, за якими кредити бере сам банк.

У відповідності до ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Тобто, законодавцем встановлено право сторін договору змінити в односторонньому порядку умови договору у двох випадках:

1.Якщо це передбачено договором;

2.Якщо таке право встановлено безпосередньо у законі.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цивільна відповідальність - майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає в разі неправомірних дій, невиконання договірних зобов'язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Разом з тим Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року № 661-VІ регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, повязані з платою за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тому Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" в частині внесення змін до ЦК Україну (ст. 1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.

Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р. року банк діяв відповідно до умов укладеного з позивачем договору та в рамках чинного законодавства України.

Позивач та відповідач згідно п. 17.10 договору застави визначили, що вартість заставного автомобілю складає 44200,00 гривень.

З матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості вбачається що відповідач не виконував належним чином своїх договірних зобов'язань щодо щомісячного погашення заборгованості за договором, у зв'язку з чим, останній починаючи з 13.05.2009 року вийшов на прострочку, наслідком якої в подальшому було збільшення розміру заборгованості за рахунок нарахування пені на непогашене тіло кредиту, прострочене тіло кредиту, прострочених відсотків та комісії.

Згідно п. 13.2 договору застави рухомого майна, позивач та відповідач визначили, що Банк у випадку прострочення зобов'язання за договором, згідно п. 12.1 договору застави, має право без звернення до судових органів в позасудовому порядку продати предмет застави за ціною не нижче 50% від повної вартості автомобіля згідно пункту 17.10 договору застави рухомого майна, тобто банк має право продати предмет застави за ціною не нижче 44200,00/2= 22100,00 грн.

З метою погашення заборгованості та позасудового звернення стягнення на предмет застави відповідач передав 27.01.2010 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заставний автомобіль для продажу.

26.10.2010 року предмет застави було продано банком за суму у розмірі 55500,00 грн., після чого в той же день 26.10.2010 на рахунок проблемного кредиту з продажу автомобіля було зараховано вищезазначену суму (як вбачається із розрахунку заборгованості).

Однак станом на 26.10.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором перевищувала розмір зарахованих грошових коштів, тому договір не був погашений у повному обсязі, оскільки станом на 26.10.2010 року залишилась непогашена заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості, що є в матеріалах справи.

Отже, з наведеного та матеріалів справи вбачається, що продаж заставного майна було здійснено з дотриманням вимог п. 13.2 кредитно-заставного договору, однак грошової суми від продажу заставного майна в розмірі 55500,00 грн. не вистачило для повного виконання кредитних зобовязань перед банком та задоволення вимог банку згідно умов договору. Отже, вилучивши заставне майно у відповідача та реалізувавши його 26.10.2010 року та спрямувавши отримані грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, банк задовольнив свої вимоги частково, так як заборгованість, що виникла, перевищувала вартість реалізованого майна.

Згідно ст.. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч 1 ст .625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є цілком доведеними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача: судовий збір в сумі 274,37 грн.

Керуючись Законом України „Про захист прав споживачів", Законом України „Про банки і банківську діяльність" ст.ст. 525, 526, 554 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість в розмірі 27437,24 гривень за кредитним договором №DN81AR18750137 від 10.04.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО №305299) судовий збір в розмірі 274,37 гривень.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його увалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: