Рішення № 31806070, 10.06.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/1108/13-ц

2/121/731/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 р. м. Ялта

Ялтинський міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ в натурі частки зі спільної сумісної власності та переведення приміщення у статус жилого

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вимогами про виділ їм у натурі 2/6 часток квартири АДРЕСА_1 та належить сторонам на праві спільної часткової власності. Просили виділити їм кухню 3-8, санвузол 3-9, засклену веранду І, комору 3-11 та прибудовану кімнату 3-13 (без урахування її при визначенні розміру часток).

Уточнивши у судовому засіданні предмет позову, ОСОБА_1, діючий від свого імені та від імені ОСОБА_2, просив задовольнити матеріально-правові вимоги за варіантом виділу, запропонованим судовим експертом (з переплануванням та відступленням від принципу рівності часток), а також : перевести у статус жилого приміщення 3-13 зазначеного будинку.

ОСОБА_3, діючий від свого імені та від імені ОСОБА_6, а також представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просили у задоволенні позову відмовити. Зазначали, що квартира є неподільною, оскільки до її складу входить лише одна житлова кімната. Наголошували, що приміщення 3-13 є самочинним, отже предметом розподілу бути не може.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло серії № 14403-І, виданим 4 вересня 1998 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

8 вересня 1998 року речове право сторін на квартиру було зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації м. Ялта (нині - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»).

Загальна площа квартири становить 84,4 кв. м., житлова - 14,6 кв. м.

Зі змісту технічного паспорту, виконаного малим державним підприємством «Ялтажилсервіс» (нині - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ялтажилсервіс»), слідує, що квартира розташована на першому поверсі будинку та складається з коридору 3-1 площею 4,9 кв. м., житлової кімнати 3-3 площею 14,6 кв. м., кухні 3-4 площею 10,7 кв. м., комори 3-5 площею 1,0 кв. м., туалету 3-6 площею 1,0 кв. м., коридору 3-7 площею 1,0 кв. м., заскленої веранди І площею 9,2 кв. м., кухні 3-8 площею 14,1 кв. м., санвузла 3-9 площею 4,5 кв. м., коридору 3-10 площею 3,9 кв. м., комори 3-11 площею 8,7 кв. м., комори 3-12 площею 5,9 кв. м. та заскленої веранди ІІ площею 4,9 кв. м.

До квартири самочинно прибудовано приміщення 3-13.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної часткової або спільної сумісної власності (спільне майно). Власність із визначенням часток кожного із співвласників є спільною частковою (частини перша та друга ст. 355, частина перша ст. 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності - це право кількох осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Право спільної часткової власності може бути припинено не тільки на загальних, але і на специфічних підставах, які пов'язані з тим, що для спільної власності характерна множинність уповноважених суб'єктів. Особливими підставами припинення права спільної часткової власності є поділ спільного майна (стаття 367 ЦК України) та виділ частки співвласника (стаття 364 ЦК України).

За змістом частини першої ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Між тим, виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною вважається річ, яку неможна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Вимоги до квартир містяться у державних будівельних нормах В.2.2-15-2005, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80 та погоджених листом МОЗ України від 29 липня 2004 року № 05.03.02-07/30603, листом Державного департаменту пожежної безпеки МНС України від 6 липня 2004 року № 21/3/2234 та листом Держжитлокомунгоспу України від 13 травня 2004 року № 4/3-888.

Зі змісту пункту 2.22 зазначених правил та додатку Б до нього вбачається, що квартира - це комплекс взаємопов'язаних приміщень, який включає (як мінімум): житлову кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу. Площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв. м.

Аналіз наведених правових та технічних норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що виділ часток жилого будинку або квартири, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання спільного житла в ізольовані квартири, які мають відповідати розміру часток співвласників. Якщо виділ технічно можливий але з відхиленням від розміру ідеальних часток, він може бути проведений зі зміною часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак, визначальним для виділу частки житла в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток та можливість їх виділу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності».

Зі змісту експертного висновку, наданого судовим експертом Демидовим І.В. (свідоцтво від 23 жовтня 2003 року № 802) вбачається, що виділ часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є можливим виключно за умови здійснення перепланування, переведення приміщення 3-13 у житлове та відхилення від принципу рівності у спосіб збільшення часток позивачів з виплатою відповідачам грошової компенсації.

Між тим, відповідно до статті 152 ЖК України переобладнання та перепланування житла, що належить особі на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Під час розгляду справи суд з'ясовувалось питання щодо необхідності оформлення сторонами дозвільних документів на проведення у квартирі переобладнань і перепланувань (зокрема, отримання технічних умов, виконання проекту, отримання висновків компетентних органів та служб), проте позивачі від вирішення зазначеного питання ухилилися.

Суд також взяв до уваги, що приміщення 3-13 не може бути враховано при виділі частки в натурі, оскільки за змістом статті 376 ЦК України самочинна прибудова не є предметом судового захисту до її легалізації у встановлений законом спосіб.

Аналогічні роз'яснення містяться у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Факт ухвалення рішення виконавчого комітету Кореїзської селищної ради щодо оформлення права власності на прибудову 3-13 не має правового значення для вирішення справи, оскільки законодавець пов'язує момент виникнення речового права на нерухоме майно не з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення (яке до цього часу залишається нереалізованим), а з оформленням свідоцтва про право власності та внесенням відомостей до відповідного державного реєстру.

Таким чином, оскільки у даному випадку виділ є можливим виключно за умови здійснення перепланування, переведення приміщення 3-13 (яке має ознаки самочинного) у житлове (що відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування) та за умови відхилення від рівності часток (що передбачає надання особою, частка якої зменшується, згоди на отримання грошової компенсації), - у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 355, 356, 364, 376 ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ в натурі частки зі спільної сумісної власності та переведення приміщення у статус жилого - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя