Рішення № 31805803, 30.04.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/2761/13-ц

Номер провадження 2/123/1707/2013

30.04.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді - Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із вимогами про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на автомобіль, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 липня 2009 він придбав у ОСОБА_2 автомобіль Ford Mondeo 1.8 CLX, седан, 1994 р.в. шасі

НОМЕР_2, двигун 1796 куб. см., держ. номер НОМЕР_1, з приводу чого передав останньому 29000,00 грн., а відповідач видав на ім'я ОСОБА_1 генеральну

довіреність, посвідчену державним нотаріусом Сімферопольської державної нотаріальної контори Хандогою К.В. та зареєстровану в реєстрі 20.07.2009 р. за № 3-1212, передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобілю та сам автомобіль.

Таким чином, на думку позивача, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично була укладена угода купівлі-продажу автомобіля, оскільки сторони за угодою досягли згоди з усіх фактичних умов і погодилися з ними. Проте, нотаріального оформлення купівлі-продажу так і не відбулося, оскільки в перебігу тривалого часу ОСОБА_2 посилаючись на зайнятість не міг виділити час для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а надалі взагалі ухилявся від спілкування.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу автомобіля, Ford Mondeo 1.8 CLX, седан, 1994 р.в., шасі НОМЕР_2, двигун 1796 куб. см., держ. номер НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль.

В ході судового засідання позивач та його представник заявлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволені по мотивах викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на безпідставність викладених в ньому вимог, пояснив, що довіреність видана відповідачем на ім'я позивача щодо надання права користування спірним транспортним засобом була скасована та рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 12 червня 2012 року ОСОБА_1 зобов'язано повернути ОСОБА_2 зазначений автомобіль.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі склалися відносини, що витікають із правомірності укладення угод та підстав набуття прав власності, що регулюються ЦК України.

Зі слів позивача 20 липня 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу автомобілю Ford Mondeo 1.8 CLX, седан, 1994 р.в. шасі

НОМЕР_2, двигун 1796 куб. см., держ. номер НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 зазначений автомобіль за 29000 грн., з приводу чого останній передав покупцю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобілю та сам автомобіль, а також надав довіреність на право розпорядження ним, між тим, суду не було надано жодного доказу на підтвердження факту укладення саме договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст.334 ЦК України передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.347 ЦК України передбачено, що у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК України в письмовій формі належить вчинити правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять та більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена постановою КМУ від 07.09.1998 року №1338, котрою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п.2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб. Відповідно п.4 Правил перед відчуженням транспортний засобі повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Зняття з обліку транспортного засобу здійснюється як передбачено п.44 Правил після його огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з наданням документу, який засвідчує його особу.

Статтею 8 Правил передбачено, що правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема: довідкою-рахунком наданою за формою згідно додатку №1 до Правил; договором та іншими посвідченими і установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою КМУ від 19.04.1993 року №283.

20.07.2009 року ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_1 яка надає право від імені відповідача здійснювати продаж, обмін, страхування, передачу в оренду та здійснювати інші дії стосовно спірного автомобілю, але в подальшому довіреність була скасована шляхом подання ОСОБА_2 заяви до нотаріальної контори.

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 12 червня 2012 року ОСОБА_1 зобов'язано повернути ОСОБА_2 автомобіль Ford Mondeo 1.8 CLX, седан, 1994 р.в. шасі НОМЕР_2, двигун 1796 куб. см., держ. номер НОМЕР_1 та технічний паспорт НОМЕР_3 на вказаний автомобіль, виданий Сімферопольським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України 22.01.2007 року.

Статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та громадські інтереси способом, встановленим законом України.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що права позивача з боку відповідача порушені не були, суду не було надано доказів зворотного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Отже відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України позивачем та його представником не було надано доказів того, що права позивача порушені і підлягають захисту судом у спосіб вказаний в позовній заяві, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог відмовляється.

На підставі ст.ст.328, 334, 347, 392 ЦК України, постанови КМУ від 07.09.1998 року №1338, керуючись ст.ст. 3,4, 10,11,60, 212,213,214,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.