Ухвала суду № 31804648, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6026/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Євро Глас» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Євро Глас» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС форми «Р» від 17 серпня 2012 року № 0000400035/1640.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 19.07.2012 року № 224 було проведено перевірку ПП «Євро Глас» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з приватним підприємством «Протесілай» за період з 01.07.2009 року по 31.04.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 07.08.2012 року № 6/16/34845803 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Євро Глас» (а.с. 21-35), яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за періоди: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 144 542,00 грн.

На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0000400035/1640, яким позивачу було збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 180 678,00 грн., з них за основним платежем - 144 542,00 грн., за штрафними санкціями - 36 136,00 грн. (а.с. 17).

В Акті перевірки відповідач посилається на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 року у кримінальній справі № 1-482/12, яким директора Приватного підприємства «Протесілай» ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). З огляду на вказаний вирок, відповідачем зроблено висновок про безпідставно сформований податковий кредит за господарськими операціями позивача з ПП «Протесілай», оскільки, на думку відповідача, правочини з придбання у ПП «Протесілай» товарів фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Так, в період з липня по грудень 2009 року позивач придбав у ПП «Протесілай» товар (скло, дзеркала, плівку захисну і декоративну, вольфрамову проволку, дистанційні рамки тощо) на загальну суму 867 647, 35 грн., у тому числі ПДВ - 144 607,92 грн.

Придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались ПП «Протесілай» (т. 1 а.с. 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83). Отримання товару представником позивача підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84) та книгою обліку довіреностей позивача (т. 7 а.с. 78-85). Контрагентом позивача було виписано податкові накладні на загальну суму 867 647, 35 грн., у тому числі ПДВ - 144 607,92 грн. (т. 1 а.с. 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85). Оплата за придбані товари здійснювалась позивачем у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 1 а.с. 86 - 110). Оприбуткування придбаних товарів на складі позивача підтверджується прибутковими накладними (т. 2 а. с. 24-32).

Також позивачем були надані документальні підтвердження подальшої реалізації товарів придбаних у ПП «Протесілай» та товарів вироблених з сировини придбаної у вказаного контрагента; надано копії довіреностей отримання контрагентами придбаних у позивача товарів; копії договорів, що підтверджують наявність у позивача приміщень для здійснення своєї господарської діяльності; копії калькуляції вартості товарів виготовлених з використанням товарів придбаних у ПП «Протесілай».

На час виникнення спірних правовідносин регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, в силу приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Також, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому посилання відповідача на обов'язковість використання вироку Солом'янського суду міста Києва не мають правових підстав, так як, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюються виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Так, вироком Солом`янського районного суду м. Києва встановлено, що громадянин ОСОБА_2, будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у створенні фіктивного підприємництва визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що він у травні 2008 року за грошову винагороду погодився зареєструвати юридичну особу - Приватне підприємство «Протесілай» на своє ім'я без мети здійснення господарської діяльності. Документи для реєстрації підприємства він подав до державної податкової інспекції, у приміщенні банківської установи підписав документи про відкриття розрахункового рахунку підприємства, а печатку ПП «Протесілай» у подальшому передав своєму знайомому.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що Приватне підприємство «Протесілай» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Проте, приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньої тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що зважаючи на те, що обставини здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Протесілай» районним судом в рамках розгляду кримінальної справи № 1-482/12 не встановлювались, вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 року не має доказового значення для цієї справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, в той час як відповідачем не надано достатньо належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Євро Глас» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали буде виготовлено 21.05.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.