Ухвала суду № 31804646, 11.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року справа №812/2713/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представника відповідача Петрової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі № 812/2713/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача за період з 01.01.2013 року по 01.03.2013 року заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 у розмірі 976333, 49 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до п. 1, 2 ст. 1, абз. 4 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», підприємства незалежно від форми власності та господарювання з коштів призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . Станом на 01.03.2013 року заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2013 по 01.03.2013 на користь позивача становить 976333, 49 грн. До цього часу в добровільному порядку сума боргу відповідачем не сплачена. На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.01.2013 року по 01.03.2013 року у розмірі 976333, 49 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що до набуття чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме до 01.01.2004 року, витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій особам, що працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, підприємствами не відшкодовувались (лист Пенсійного фонду від 27.06.2006 № 8215/03-20). Таким чином, витрати на виплату і доставку пенсій особам, що набули право на пільгову пенсію до 01.01.2004 працюючи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відшкодуванню за рахунок коштів підприємств не підлягають.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав..

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач зареєстрован та перебуває на обліку у відповідача.

На підприємстві відповідача працювали громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Позивачем відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено останнім пенсію.

За період з 01.01.2013 року по 01.03.2013 року заборгованість відповідача по фактичним витратам на виплату і доставку пільгових пенсій перед позивачем складає 976333,49 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вказаний період (а.с.7-102) та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 (а.с.6).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно абзацу 4 частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків відповідно до Закону № 1058 підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України № 1788.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі № 21-62а11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (далі - управління ПФУ) до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, ( далі - Інструкція).

Згідно п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками N 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають.

Згідно п. 6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно п. 6.8 вищевказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач є юридичною особою, та є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Його працівникам пільгові пенсії було призначено відповідно до п. «а» ст.13 Закону N 1788-XII, що підтверджується доданими до справи письмовими доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком, що таким чином, відповідач має відшкодовувати позивачу фактичні витрати з виплати та доставки цих пільгових пенсій.

Згідно до п. 6.9 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

З зазначеного вбачається, що після призначення пенсії на пільгових умовах, органи Пенсійного фонду України здійснюють розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б»-«з» ст.13 Закону N 1788-XII. Форма розрахунку та порядок його складання затверджено Інструкцією № 21-1 з зазначенням особи пенсіонера, місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, загальний пільговий стаж та стаж роботи на даному підприємстві. Вказаний розрахунок направляється на підприємство та є підставою для відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій.

Колегія суддів також зазначає, що згідно приписів Інструкції № 21-1 (п.6.4, п.6.8, п.6.9) «розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій» є документом, на підставі якого виникає обов'язок підприємства щодо відшкодування пільгових пенсій.

Позивачем на підставі п.6.4 та 6.5 Інструкції № 21-1 на адресу відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з нормами п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак заборгованість на теперішній час не сплачена.

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки та рішення в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки та рішення. Відтак, визначена в розрахунках сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що у підприємства відсутній обов'язок відшкодування позивачу витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, призначених до 01.01.2004 року, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.01.2004) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України у постанові від 2 жовтня 2012 року у справі № 21-250а12 за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства «Трібо» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 13 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі № 812/2713/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова