Рішення № 31803124, 29.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року справа № 5020-7/052-12/123-7/121-1007/2012Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99011, АДРЕСА_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2

(АДРЕСА_2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Приватне акціонерне товариство

„Страхова компанія „Альфа Страхування",

ідентифікаційний код 30968986

(01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6)

про стягнення 1 085 750,00 грн,

Представники учасників судового процесу:

позивач - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 13 від 16.01.2012;

відповідач - ОСОБА_4 - представник, довіреність № 116 від 27.01.2012;

третя особа - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

25.01.2010 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення вартості обладнання для боулінгу, серії GT компанії „Brunswick Bowling", США в розмірі 1 085 750,00 грн та вартості барних меблів у розмірі 51 490,00 грн (згідно із заявою про зміну предмета позову від 04.05.2011 /том 2, арк. с. 79-81/).

Позовні вимоги з посиланням на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України обґрунтовані неможливістю позивача користуватися та розпоряджатися позивачем належним йому майном - обладнанням для боулінгу та барними меблями, встановленими за адресою: АДРЕСА_3, - внаслідок передачі приміщення, в якому це обладнання та меблі встановлені, на відповідальне зберігання відповідачу, а також неможливістю демонтажу обладнання для боулінгу та барної стійки без завдання їм пошкоджень, що встановлено висновком комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.05.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування" /том 2, арк. с. 160-162/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.06.2011 /том 3, арк. с. 40-45/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 /том 3, арк. с. 128-139/, позов задоволено частково: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто 1 085 750,00 грн вартості обладнання для боулінгу, 10 857,50 грн - витрат по оплаті державного мита та 225,31 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позов залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.06.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя /том 4, арк. с. 73-77/.

Скасовуючи судові акти місцевого та апеляційного господарських судів суд касаційної інстанції зауважив на тому, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тій обставині, що між сторонами виник спір про вартість майна, та не вирішили питання щодо необхідності призначення судової експертизи з метою встановлення цієї вартості.

Згідно зі статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді, ураховуючи вказівки Вищого господарського суду України ухвалою суду від 25.10.2012 у справі було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса; провадження у справі було зупинено до отримання результатів експертизи /том 4, арк. с. 146-149/.

На розгляд експертів були поставлені наступні питання:

1) Яка вартість обладнання для боулінг центру виробництва Компанії „Brunswick" (США), вказаного в акті № 06-05/05-С приймання-передачі обладнання від 08.08.2006 /том 3, арк. с. 37/, з урахуванням зносу станом на 31.03.2009?

2) Яка вартість обладнання для боулінг центру виробництва Компанії „Brunswick" (США), вказаного в акті № 06-05/05-С приймання-передачі обладнання від 08.08.2006 /том 3, арк. с. 37/, з урахуванням зносу на момент проведення експертизи?

07.02.2013 справа № 5020-7/052-12/123-7/121-1007/2012 повернулась до суду із експертним висновком № 1377 від 18.01.2013 /том 5, арк. с. 16-26/.

Ухвалою суду від 15.05.2013 поновлено провадження у справі /том 5, арк. с. 28-29/, а ухвалою від 21.05.2013 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2013 /том 5, арк. с. 30-31/.

У засіданні суду 29.05.2013 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що зараз позивач (ФОП ОСОБА_1.) перебуває на стаціонарному лікуванні в медичній частині Сімферопольського СІЗО, проте виявив бажання особисто брати участь у судових засіданнях у даній господарській справі та надавати пояснення по суті питань, що виникають під час судового розгляду. На підтвердження викладених обставин представник позивача надав відповідну Довідку /том 5, арк. с. 39/.

Представник відповідача заперечувала проти відкладення розгляду справи, посилаючись на невиправдане затягування позивачем вирішення спору.

За результатами обговорення доводів сторін, вивчення матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні когось зі сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосування при розгляді справ Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини є обов'язковим для господарського суду.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

Як зазначено вище, даний позов був поданий до суду ще 25.01.2010, тобто розгляд справи і вирішення спору між сторонами триває вже більше трьох років. Натомість, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору не може перевищувати двох місяців.

Суд зауважує, що участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Водночас, цьому праву кореспондує обов'язок сторони добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ст. 22 ГПК України).

Отже, користуючись наданими йому процесуальним законом правами позивач не може порушувати прав інших учасників судового процесу, в даному випадку - права відповідача на вирішення спору протягом розумного строку.

Суд зазначає, що присутній в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 згідно із довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16.01.2012 та зареєстрованою в реєстрі за № 13, наділений позивачем повним обсягом процесуальних прав сторони у справі /том 4, арк. с. 28/, а тому зобов'язаний діяти в інтересах свого довірителя добросовісно і розумно.

Крім того суд звертає увагу представника позивача на ту обставину, що перебування позивача під вартою в будь-якому випадку унеможливлює його особисту участь у судових засіданнях господарського суду.

За викладених обставин суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 29.05.2013 судом прийнято відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення вартості барних меблів у сумі 51 490,00 грн; припинено провадження у справі № 5020-7/052-12/123-7/121-1007/2012 у відповідній частині /том 5, арк. с. 46-47/.

Таким чином, на розгляді суду залишилась позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вартості обладнання для боулінгу, серії GT компанії „Brunswick Bowling", США в розмірі 1 085 750,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 29.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 04.05.2011 /том 2, арк. с. 79-81/ та заяви про відмову від частини позовних вимог від 29.05.2013 /том 5, арк. с. 42/, просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково - у сумі 406 525,00 грн, про що у порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України також надала письмову заяву /том 5, арк. с. 43/; в решті відповідач відхилив позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов /том 4, арк. с. 114-116/, основні з яких полягають у тому, що заявлена до стягнення як вартість обладнання для боулінгу сума 1 085 750,00 грн є значно завищеною, адже включає не лише саме вартість обладнання (580 750,00 грн), а й витрати на його доставку та монтаж. Крім того, відповідач вважає, що при визначенні суми відшкодування має бути враховано ступінь зносу обладнання на час відшкодування.

Третя особа явку свого повноважного представника у засідання суду 29.05.2013 не забезпечила, причини неявки суду не сповістила, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином; раніше (06.06.2011) надавала клопотання про розгляд справи у відсутність її представника /том 3, арк. с. 34/. Водночас, у письмових поясненнях по суті спору підтримала правову позицію позивача; зазначивши, що вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню /том 3, арк. с. 16-17/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2005 між Дочірнім підприємством „БіБі енд Бі Україна" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки № 06-05/05-П (далі - Договір) /том 1, арк. с. 26-31/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а Покупець - прийняти та оплатити нове обладнання культурно-розважального центру виробництва „Brunswick" (США), іменоване надалі - обладнання, на умовах, встановлених даним Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору Продавець зобов'язався встановити обладнання відповідно до специфікації, зазначеній у Додатку 1 до Договору, та вимог виробника за адресою: АДРЕСА_3, іменоване надалі - об'єкт монтажу, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити результат роботи.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість договору складає 1 085 750,00 грн, враховуючи ПДВ. Вартість Договору включає вартість капітального обладнання боулінгу, транспортні витрати з доставки обладнання на об'єкт монтажу в м. Севастополь та установку обладнання.

Таким чином, до ціни Договору - 1 085 750,00 грн - входить не лише власне вартість обладнання, а й інші витрати, як-от: вартість його доставки та монтажу.

У розділі 3 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

оплата у розмірі 505 000,00 грн здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з США (п. 3.1 Договору);

оплата у розмірі 252 500,00 грн здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання від продавця повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з Європейського порту (п. 3.2 Договору);

оплата у розмірі 151 500,00 грн здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у день доставки обладнання на об'єкт монтажу в м. Севастополь та підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання відповідно до Розділу 5 даного Договору (п. 3.3 Договору);

оплата у розмірі 176 750,00 грн здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця не пізніше 3-х банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт відповідно до Розділу 7 даного Договору (п. 3.4 Договору).

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується, зокрема, розпискою від 23.06.2005 на суму 82 800,00 євро /том 1, арк. с. 42/, що станом на день передачі коштів за курсом Національного банку України (612,2111 грн до 100 євро) дорівнює 506 910,79 грн (82 800,00 * 6,122111), та квитанціями № 202/з1 від 08.08.2005 на суму 252 500,00 грн /том 1, арк. с. 41/; № 201/з34 від 26.08.2005 на суму 151 500,00 грн /том 1, арк. с. 40/; № 28701/з41 від 07.02.2006 на суму 70 000,00 грн /том 1, арк. с. 40/; № 28701/з59 від 03.03.2006 на суму 50 000,00 грн та № 28701/з2 від 29.03.2006 на суму 60 000,00 грн /том 1, арк. с. 41/.

Відповідно до Акта № 06-05/05-С приймання-передачі обладнання від 08.08.2006 /том 3, арк. с. 37/ Продавець передав, а Покупець (позивач) прийняв обладнання для боулінгу на суму 580 750,00 грн з ПДВ у комплектації, зазначеній у Додатку 1 до Договору поставки № 06-05/05-П від 13.05.2005, і це обладнання було встановлено на Об'єкті, що підтверджується, зокрема, Висновком комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 255 від 30.07.2010 /том 1, арк. с. 85-93/.

Отже, із загальної суми Договору (1 085 750,00 грн) вартість обладнання становить 580 750,00 грн.

З матеріалів справи убачається, що на час виконання умов вищевказаного Договору позивач був власником 1/2 частки павільйону-кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком (І черга), розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації 23.01.2004 /том 1, арк. с. 10/.

Проте, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 у справі № 5020-5/697 за відповідачем визнано право власності на 90/100 часток вказаного об'єкта /том 1, арк. с. 13-25/, у зв'язку з чим позивач став власником 10/100 часток цього майна.

31.03.2009 у кримінальній справі № 690308, старшим слідчим відділу режимно-оперативної роботи слідчого управління УМВС України в м. Севастополі винесено Постанову про визнання та долучення до справи речових доказів, згідно з якою об'єкти нерухомості, розташовані за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_3, були визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 /том 1, арк. с. 12/.

Таким чином, з 31.03.2009 позивач не має доступу до свого обладнання та не може використовувати його за призначенням. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартості безпідставно набутого відповідачем майна, що належить позивачеві, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми глави 83 Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як убачається з Висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 255 від 30.07.2010, демонтаж встановленого обладнання для боулінгу без завдання пошкоджень самому обладнанню та приміщенню є неможливим /том 1, арк. с. 84-93/. Отже, зважаючи на неможливість повернення майна в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачеві його вартість на момент розгляду справи.

З метою встановлення вартості спірного обладнання для боулінгу, за клопотанням відповідача ухвалою суду від 25.10.2012 було призначено судову товарознавчу експертизу /том 4, арк. с. 146-149/.

За висновками судової товарознавчої експертизи № 1377 від 18.01.2013 Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса вартість обладнання для боулінг центру виробництва компанії „Brunswick" (США), вказаного в акті № 06-05/05-С приймання-передачі обладнання від 08.08.2006 /том 3, арк. с. 37/, з урахуванням зносу станом на 31.03.2009 складала 406 525,00 грн, а станом на момент проведення експертизи - 348 450,00 грн /том 5, арк. с. 17-26/.

Як убачається з матеріалів справи, позивач користувався обладнанням для боулінг центру з моменту встановлення та до 31.03.2009. Починаючи з квітня 2009 року обладнання боулінгу знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача, у зв'язку з чим з цього часу позивач був позбавлений можливості користуватися своїм майном. Утім, за період з 01.04.2009 до часу проведення експертного дослідження вартість майна знизилась з 406 525,00 грн до 348 450,00 грн.

Відповідач, з урахуванням експертного висновку, визнав позовні вимоги у сумі 406 525,00 грн, тобто вважає можливим відшкодувати позивачеві вартість обладнання станом на 31.03.2009 - час, до якого позивач фактично користувався своїм майном.

За правилом частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки зниження вартості спірного майна відбулось у період його знаходження на відповідальному зберіганні у відповідача суд вважає, що дії відповідача щодо визнання позову в сумі 406 525,00 грн не суперечать чинному законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та відповідають інтересам позивача.

Зважаючи на викладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача вартість обладнання для боулінг центру виробництва компанії „Brunswick" (США), що встановлена експертом станом на 31.03.2009 з урахуванням його зносу, тобто в сумі 406 525,00 грн.

При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження поставки обладнання для боулінгу, серії GT компанії „Brunswick Bowling", встановленого за адресою: АДРЕСА_3, на суму 505 000,00 грн (1 085 750,00 - 580 750,00 = 505 000,00, де 1 085 750,00 грн - ціна Договору № 06-05/05-П від 13.05.2005 (пункт 2.1); 580 750,00 грн - вартість обладнання згідно з Актом № 06-05/05-С від 08.08.2006 приймання-передачі обладнання). Натомість, як установлено судом, окрім вартості обладнання до ціни Договору включено вартість його доставки та монтажу.

Водночас, зважаючи на положення статті 1213 Цивільного кодексу України, позивач має право на відшкодування вартості майна, безпідставно набутого відповідачем.

За викладених обставин суд вважає право позивача порушеним та таким, що підлягає поновленню. Утім, позов підлягає задоволенню частково - у визначеній судом сумі 406 525,00 грн. В решті (1 085 750,00 - 406 525,00 = 679 225,00 грн) позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2; АДРЕСА_2; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99011, АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) вартість обладнання для боулінгу, серії GT компанії „Brunswick Bowling", встановленого за адресою: АДРЕСА_3, у сумі 406 525,00 грн (чотириста шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення вартості обладнання в сумі 679 225,00 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2013.

Суддя підпис В.О. Головко