Рішення № 31803113, 19.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/266/13 19.04.13

За позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 4 054 577,59 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача Гавриленко Т.С. (дов. № 400 від 03.04.2013 року)від відповідача Мацегорін А.О. (дов. № 259/10 від 14.12.2012 року.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19 квітня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 4 054 577,59 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/266/2013, слухання справи призначено на 28.01.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу № 910/266/2013 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/266/2013 до свого провадження, розгляд справи призначено на 22.02.2013 року.

30.01.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 22.02.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

У судовому засіданні 22.02.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.03.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

15.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 15.03.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав також усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

У судовому засіданні 15.03.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 26.03.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

26.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма, в якій позивач просить суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2013 року щодо вирішення клопотання про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.03.2013 року.

27.03.2013 року суддя Стасюк С.В. звернувся до заступника голови господарського суду міста Києва з заявою, для визначення складу колегії для розгляду справи № 910/266/13.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року справу № 910/266/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Шаптала Є.Ю. прийняла справу № 910/266/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.04.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року справу № 910/266/13 передано для розгляду колегія суддів у складі: Головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В. у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року колегія суддів у складі: Головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В. прийняла справу № 910/266/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року.

У судовому засіданні 19.04.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.04.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством "Газ - тепло", правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (підрядник) було укладено договір № 17/05-443 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 року (надалі по тексту - Договір № 17/05-443) та договір № 17/06-717 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 14.09.2006 року (надалі по тексту - Договір № 17/06-717, разом - Договори про надання послуг) відповідно до умов яких підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконувати певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та її транспортування до споживачів.

Окрім того, між Дочірнім підприємством "Газ - тепло" (комітент) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (комісіонер) було укладено договір № 12 /05-444 від 01.10.2005 року та договір № 12/06-718 від 14.09.2006 року (надалі по тексту - Договір № 12 /05-444 та Договір № 12/06-718 відповідно, разом - Договори комісії), відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього Договору, зі споживачами за рахунок комітента.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. Договорів комісії оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента. Комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах цього Договору. Додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1 % від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії.

У відповідності до пункту 5.2.1. Договору № 17/05-443 ціна робіт з виробництва готової продукції визначається до річної планової собівартості та складає без ПДВ 63,61 грн., крім того, ПДВ 12,72 грн., разом з ПДВ 76,33 грн.

Орієнтовна (приблизна) ціна робіт за цим договором на момент його укладення становить разом з ПДВ 6 966 240,00 грн., в тому числі ПДВ 1 161,04 грн. (пункт 5.5. Договору № 17/05-443).

Пунктом 5.3 Договорів комісії сторони погодили, що комітент виплачує комісійну плату комісіонеру, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на його поточний рахунок. Комісійна плата виплачується комісіонеру з грошових коштів, отриманих комітентом від споживачів на рахунок, зазначений в пункті 5.1. Договору. Виплата комітентом комісійної плати повинна здійснюватись не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

У відповідності до пунктів 9.1., 9.2. Договорів про надання послуг підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами. Розрахунок із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії здійснюється шляхом перерахування підряднику відповідних грошових коштів з поточного рахунку відкритого на виконання пункту 5.1 Договорів комісії, відповідно до розподілу грошових коштів, погодженого сторонами.

Згідно з пунктом 9.2.1 Договорів про надання послуг грошові кошти, зазначені в пункті 9.2. Договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, в частині оплати, внаслідок чого у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 054 577,59 грн., з яких: 3 488 014,65 грн. за Договором № 17/05-443; 23 674,21 грн. за Договором № 12 /05-444; 199 446,37 грн. за Договором № 17/06-717; 343 442,36 грн. за Договором № 12/06-718.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається також на акт звіряння розрахунків між сторонами у даній справі станом на 30.09.2011 року, відповідно до якого дебет на користь позивача становить 4 054 577,59 грн.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договорами про надання послуг та Договорами комісії на загальну суму 4 054 577,59 грн. списана з бухгалтерського обліку Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як така за якою минув строк позовної давності, на підставі актів про списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 15.04.2010 року та від 05.05.2010 року.

Також, відповідач у своєму відзиві на позов просить суд застосувати до вимог позивача строки позовної давності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі були укладені наступні договори: договір № 17/05-443 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 року, договір № 17/06-717 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 14.09.2006 року, договір № 12 /05-444 від 01.10.2005 року та договір № 12/06-718 від 14.09.2006 року.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів, зокрема, актів виконаних робіт за період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року та звітів комісіонера за період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року позивач свої зобов'язання за вищевказаними договорами виконав належним чином.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договорами про надання послуг та Договорами комісії, внаслідок чого у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 054 577,59 грн.

Разом з тим, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення 4 054 577,59 грн., оскільки позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пунктів 9.1., 9.2. Договорів про надання послуг підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою сторонами. Розрахунок із підрядником за виконані роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії здійснюється шляхом перерахування підряднику відповідних грошових коштів з поточного рахунку відкритого на виконання пункту 5.1 Договорів комісії, відповідно до розподілу грошових коштів, погодженого сторонами.

Пунктом 5.3 Договорів комісії сторони погодили, що комітент виплачує комісійну плату комісіонеру, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на його поточний рахунок. Комісійна плата виплачується комісіонеру з грошових коштів, отриманих комітентом від споживачів на рахунок, зазначений в пункті 5.1. Договору. Виплата комітентом комісійної плати повинна здійснюватись не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100% оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт за період з жовтня 2005 року по жовтень 2006 року та звітів комісіонера за період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року, які у відповідності до умов спірних договорів є підставою для здійснення розрахунків.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до відповідача з позовом про стягнення 3 488 014,65 грн. за договором № 17/05-443 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 року та стягнення 23 674,21 грн. за договором № 12 /05-444 від 01.10.2005 року сплив у 2008 року, відповідно, строк позовної давності про стягнення з відповідача 199 446,37 грн. за договором № 17/06-717 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 14.09.2006 року та стягнення 343 442,36 грн. за договором № 12/06-718 від 14.09.2006 року сплив 2009 року.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 4 054 577,59 грн. не підлягає задоволенню, враховуючи пропуск строку позовної давності, який не підлягає поновленню в силу того, що він пропущений позивачем навіть при підписанні сторонами акту звіряння розрахунків станом на 30.09.2011 року на який посилається позивач.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення. В свою чергу, до поважних причин пропуску позовної давності відносяться обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливити звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Таких поважних причин позивач в позовній заяві не виклав, про поновлення позовної давності не клопотав, а тому суд вважає, що позивач мав реальну можливість звернутись з позовом до відповідача в межах строку позовної давності, а тому, суд робить висновок про відсутність поважних причин для поновлення строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 4 054 577,59 грн. не підлягає задоволенню, враховуючи пропуск строку позовної давності, який не підлягає поновленню в силу того, що він пропущений позивачем навіть при підписанні сторонами акту звіряння розрахунків станом на 30.09.2011 року на який посилається позивач.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 24.04.2013 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Нечай О.В.