Ухвала суду № 31802751, 11.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року справа №805/4595/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Гаврищук Т.Г., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Варчук О.В., за участю представника позивача Прохорової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 805/4595/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 2596,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя витрати на виплату пенсій ОСОБА_3 у загальній сумі 450,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Послався на відсутність законодавчо встановленого обов'язку Фонду відшкодовувати витрати на виплату пенсій особам, з якими страховий випадок стався за межами України.

Позивач з постановою суду першої інстанції також не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Послався на те, що державна адресна допомога є складовою пенсії, тому Фонд страхування зобов'язаний приймати до відшкодування і ці суми.

Представник позивача у судовому засіданні просив його апеляційну скаргу задовольнити та постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що останні необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з жовтня по грудень 2012 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (акр справи 19-20).

Відповідачем не були враховані суми, визначені у актах щомісячної звірки, у тому числі пенсій особам, які отримали каліцтво за межами України, а саме щодо пенсії ОСОБА_3 за період з жовтня по грудень 2012 року у розмірі 450 грн. (основний розмір пенсії), та сплаченої за цей період адресної допомоги у розмірі 2146,00 грн.

Також встановлено, що підставою для призначення пенсії є акт про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким він отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 24.02.1988 року на території Російської Федерації (арк. справи 7).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що понесені позивачем витрати на виплату пенсії (основний розмір), яка призначена у зв'язку отриманням ОСОБА_3 трудового каліцтва на виробництві на території колишніх республік СРСР, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В той же час відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення державної адресної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати Пенсійному Фонду України витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Абзацом 1 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 2 цієї частини встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, абзацом 7 наведеної вище частини передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 цієї Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством.

Відповідно до підпункту «г» п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсія по інвалідності (основний розмір), яка виплачується Пенсійним Фондом України ОСОБА_3, який став інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Доводи відповідача про те, що акт про нещасний випадок на виробництві по ОСОБА_3 не має юридичної сили у зв'язку з порушеннями при його складені, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки наявність вказаних обставин не може впливати на право фізичних осіб отримувати пенсію по інвалідності, отриману внаслідок нещасного випадку на виробництві, та обов'язок відповідача відшкодувати виплачені Пенсійним фондом суми пенсій.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення державної адресної допомоги, колегія суддів виходить з наступного.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (надалі - Закон № 1105) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Про деякі питання пенсійного забезпечення" запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму. За своїм характером вона є додатковою компенсаційною виплатою.

З положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якою визначено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, не вбачається обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсій.

Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду.

Цим положенням не передбачено відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги до пенсії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діючим законодавством не передбачено обов'язку відшкодовувати Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду виплаченої державної адресної допомоги, а тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 805/4595/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 12 червня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Т.Г. Гаврищук

О.В. Карпушова