Постанова № 31802398, 05.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р. Справа №805/6260/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Козаченка А. В.

при секретарі: Широбокові І. В.

за участю:

представника позивача: Чебаненко Є. О.

представника відповідача: Гусєва О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення грошових санкцій в розмірі 5688149,48 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 5688149,48 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому на нього покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово - господарські санкції в розумінні ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", тому стосовно Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» нараховані адміністративно - господарські санкції в розмірі 5679063,00 грн., які у добровільному порядку не сплачені. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення в сумі 9086,48 грн. Загальна сума позову становить 5688149,48 грн. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача вищезазначену суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивачем не надані докази направлення інвалідів до підприємсва з метою працевлаштування, докази відмови інвалідам в працевлаштуванні. Крім того, в письмових запереченнях вказано, що на протязі 2012 року відповідач звертався до Управління праці та соціальної захищеності інвалідів в м. Єнакієво, в УПФУ м. Єнакієво, в міську та заводську раду ветеранів, публікував оголошення в міський газеті, щодо набору працівників на вільні робочі місця для інвалідів.

Відповідач зазначає, що ним вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання товариства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово - господарських санкцій.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191193), знаходиться за юридичною адресою: 86429, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» за 2012 рік, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 198 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 298, таким чином нестворені 100 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування становить 5679063,00 грн., нарахована пеня 9086,48 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було подано до Донецького обласного фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік з не визначеною сумою адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути адміністративно - господарські санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в зазначеній сумі.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацом першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіти про наявність всіх вакансій протягом 2012 року.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі, виділені робочі місця та є бажання підприємства працевлаштувати інвалідів. Відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово - господарських санкцій.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в розмірі 5679063,00 грн. та пені в розмірі 9086,48 грн. - відмовити.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті, проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 червня 2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 10 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.