Постанова № 31802329, 11.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року 11 год. 34 хв. Справа № 813/4131/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Круглія Ю.Б.

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві з виконання наказу № 2/282-14/169, виданого 01.07.2003 року господарським судом Львівської області про стягнення з Стебницького ДГХП «Полімінерал» (82172, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127, код ЄДРПОУ 05762281) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області 120 235 грн., а також скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 34393423 від 29.04.2013 року.

Ухвалою суду від 28.05.2013 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 11.06.2013 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Суд вважає, що відповідач належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи і справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував наказ № 2/282-14/169, виданий 01.07.2003 року Господарським судом Львівської області про стягнення з Стебницького ДГХП «Полімінерал» (82172, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127, код ЄДРПОУ 05762281) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області 120 235 грн.

Постановою державного виконавця відділу від 29.10.2012 року було прийнято до виконання виконавче провадження ВП № 34393423 за вказаним виконавчим документом.

29.04.20.13 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Крім того, державний виконавець зазначив, що оскільки боржник є державним підприємством та має відкриті рахунки в органах Казначейства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Боржник відноситься до категорії тих підприємства, на які поширюється дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Підприємство не володіє майном спільно з іншими особами, майно підприємства не знаходиться в інших осіб чи в заставі Таким чином, майно, на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню за місцем знаходження підприємства-боржника не виявлено.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до ст. 12 Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання тощо.

Суд бере до уваги те, що приймаючи рішення про повернення виконавчого документа управлінню як стягувачеві державним виконавцем не було взято до уваги ту обставину, що відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01.01.2013 року, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Отже, після встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, керівник відповідного органу державної виконавчої служби повинен подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України та повідомити в установленому порядку управління.

Однак, при винесенні постанови про повернення виконавчого документастягувачеві державний виконавець керується п. 9 4.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та повертає виконавчий документ стягувачеві, а не скеровує до виконання у Державну казначейську службу України.

Крім того, державним виконавцем не взято до уваги, що відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області є державним органом виконавчої влади, а отже, підстави для звернення виконавчого документа до виконання до Державної казначейської служби України відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На основі наведеного вище суд дійшов до висновку, що дії та рішення відповідача не відповідають критеріям правомірного рішення та дій суб'єкта владних повноважень, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки вчинені та прийняті не на підставі вимог чинного законодавства та необґрунтовано.

З урахуванням норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо повернення виконавчого документа стягувачеві з виконання наказу № 2/282-14/169, виданого 01.07.2003 року господарським судом Львівської області про стягнення з Стебницького ДГХП «Полімінерал» (82172, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127, код ЄДРПОУ 05762281) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області 120 235 грн.

3. Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 34393423 від 29 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 13 червня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош