Рішення № 31802223, 04.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2013 р. Справа № 15/066-12

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех», Кіровоградська обл., Добровеличківський район, с. Тишківка

до приватного підприємства «Восход України», Київська обл., Обухівський район, с. Деревяна

про стягнення 481159,21 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Восход України» (далі-відповідач) про стягнення 605423,98 грн., з яких 476859,66 грн. боргу, 91625,53 грн. інфляційних втрат та 36938,79 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався своєчасно з ТОВ «Агротех» за товар, поставлений ТОВ «Агротех» відповідачу на підставі видаткових накладних № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. та № РН-о0н041 від 02.10.2009 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 476859,66 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 91625,53 грн. інфляційних втрат та 36938,79 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 605423,98 грн.

11.09.2012 р. до господарського суду Київської області надійшов відзив від відповідача, в якому він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що з 07.09.2005 р. ПП «Восход-України» очолює Грибута О.П., який в період з 03.09.2009 р. по 14.09.2009 р. перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого Медведь А.В. не маючи повноважень уклав договори, перерахував контрагентам кошти, видавав довіреності працівникам підприємства та вчиняв інші дії. Так, 02.09.2009 р. Медведь А.В. видав Мельнику П.М. довіреність серії ЯНЖ № 494910 на прийняття від ТОВ «Агротех» 1000 т. пшениці, яка видана з перевищенням повноважень, не містить підпису головного бухгалтера, а підпис Мельника П.М. відрізняється від підпису на видатковій накладній № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. Щодо видаткової накладної № РН-о0н041 від 02.10.2009 р., то вона не містить підпису отримувача, а довіреність серії ЯНЖ № 494910 начебто дійсна до 12.09.2009 р. Відповідач вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем вчинені внаслідок зловмисної домовленості представників сторін та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

02.10.2012 р. до господарського суду Київської області надійшов лист від відповідача, в якому Генеральний директор ПП «Восход-України» Грибута О.П. повідомив про те, що довіреність серії ЯНЖ № 494910 від 02.09.2009 р. ним не видавалась і не підписувалась, в період з 2005 року по теперішній час, ні Медведя А.В., ні інших осіб на підписання довіреності серія ЯНЖ № 494910 від 02.09.2009 р. та видаткових накладних № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. та РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не уповноважував.

02.10.2012 р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить керуючись ст. 41 ГПК України призначити бухгалтерську експертизу для визначення правильності документального оформлення. Вказане клопотання судом не задоволено як необгрунтоване.

02.10.2012 р. до господарського суду надійшла заява від позивача в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 481159,21 грн., з яких 476859,66 грн. основного боргу та 4299,55 грн. 3% річних.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 481159,21 грн., з яких 476859,66 грн. основного боргу та 4299,55 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2012 р. у справі № 15/066-12 було призначено почеркознавчу експертизу підпису генерального директора ПП «Восход України» Грибути О.П. на видатковій накладній № РН-о0н031 від 02.09.2009 р., проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до отримання результатів судової експертизи.

15.05.2013 р. справу № 15/066-12 повернено до господарського суду Київської області разом з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1717/1718/13-32 від 23.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2013 р. поновлено провадження у справі № 15/066-12 та призначено її до розгляду на 04.06.2013 р.

Представник позивача в судових засіданнях 23.08.2012 р., 11.09.2012 р. та 18.09.2012 р. позовні вимоги підтримав, в судових засіданнях 02.10.2012 р. та 09.10.2012 р. позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а в судовому засіданні 23.10.2012 р. проти призначення почеркознавчої експертизи не заперечував.

Представник відповідача у судових засіданнях 23.08.2012 р., 28.08.2012 р., 11.09.2012 р. та 02.10.2012 р. проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві, а в судове засідання 23.10.2012 р. не з'явився.

03.06.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що уповноважений представник позивача перебуває на лікарняному. При цьому, доказів в підтвердження зазначеної обставини до клопотання не додано.

04.06.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи.

В судове засідання 04.06.2013 р. представники сторін не з'явилися.

Вказані клопотання представників сторін не підлягають задоволенню, оскільки представники як позивача так і відповідача неодноразово брали участь у судових засіданнях та надавали пояснення по суті спору. Явка представників сторін в судове засідання 04.06.2013 р. не визнавалася судом обов'язковою, а строк розгляду спору вже було продовжено ухвалою суду від 09.10.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех» (Продавець) та приватним підприємством «Восход України» (Покупець) в спрощеній формі було укладено договір поставки товару, відповідно до якого позивач зобов'язувався здійснити поставку товару (пшениці), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість за ціною, вказаній у видаткових накладних та рахунках-фактурах.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За твердженням позивача, за період з 02.09.2009 р. по 02.10.2009 р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 856849,66 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на суму 610558,00 грн. та № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. на суму 246291,66 грн.

В підтвердження факту отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на суму 610558,00 грн. позивачем надано суду довіреність відповідача серії ЯНЖ № 494910 від 02.09.2009 р. на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей терміном дії до 12.09.2009 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналогічне положення міститься в п. 2.1. Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 де зазначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не містить ні підпису представника відповідача, ні печатки підприємства. Позивачем також не надано суду довіреність відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаною видатковою накладною.

Таким чином, видаткова накладна № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не підтверджує факт поставки відповідачу зазначеного в ній товару та не є належним доказом отримання відповідачем товару на суму 246291,66 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не підтверджено належними доказами факт поставки відповідачу товару на загальну суму 246291,66 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в цій частині позову не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 610558,00 грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на суму 610558,00 грн., рахунком-фактурою № СФ-34 від 25.08.2009 р. та довіреністю відповідача серії ЯНЖ № 494910 від 02.09.2009 р., на яких міститься підпис представника відповідача та печатка підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за отриманий товар частково на загальну суму 247650,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 449 від 11.12.2009 р. на суму 20000,00 грн., № 497 від 14.01.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 481 від 24.12.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 232 від 18.09.2009 р. на суму 30000,00 грн., № 212 від 15.09.2009 р. на суму 35000,00 грн., № 193 від 08.09.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 186 від 07.09.2009 р. на суму 40000,00 грн., № 180 від 02.09.2009 р. на суму 20000,00 грн., від 10.09.2009 р. на суму 20000,00 грн., від 22.09.2009 р. на суму 28000,00 грн. з призначенням платежу: за пшеницю згідно рахунку СФ-34 від 25.08.2009 р. та банківською випискою з особового рахунку позивача від 26.08.2009 р. на суму 24650,00 грн. з призначенням платежу: за пшеницю згідно рахунку СФ-34 від 25.08.2009 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач розрахувався за отриманий товар частково на загальну суму 379990,00 грн. При цьому, позивачем не надано суду інших платіжних документів, які б підтверджували таку оплату в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що з 07.09.2005 р. ПП «Восход-України» очолює Грибута О.П., який в період з 03.09.2009 р. по 14.09.2009 р. перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого Медведь А.В. не маючи повноважень уклав договори, видавав довіреності працівникам підприємства та вчиняв інші дії не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Факт передачі позивачем товару відповідачу за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на суму 610558,00 грн. підтверджується наявністю у нього довіреності серії ЯНЖ № 494910 від 02.09.2009 р. на одержання цінностей, виданої відповідачем, яка була йому передана при відпуску товару. Оригінал вказаної довіреності надано суду позивачем та міститься в матеріалах справи (а. с. 120).

Крім того, незважаючи на те, що підпис на видатковій накладній № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. виконаний не Мельником П.М., що вбачається при звичайному огляді, та не Грибутою О.П., як це встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи № 1717/1718/13-32 від 23.04.2013 р., на накладній № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. міститься відтиск печатки ПП «Восход-України» (а. с. 119).

В той же час, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту втрати або незаконного використання печатки ПП «Восход-України».

Часткова оплата відповідачем рахунку-фактури № СФ-34 від 25.08.2009 р. підтверджує факт отримання товару за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на загальну суму 610558,00 грн.

Посилання відповідача на те, що Медведь А.В. в період з 03.09.2009 р. по 14.09.2009 р. не маючи повноважень перерахував контрагентам кошти спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до банківської виписки з особового рахунку позивача від 26.08.2009 р. оплати товару згідно рахунку СФ-34 від 25.08.2009 р. в сумі 24650,00 грн. були здійснені відповідачем також 26.08.2009 р. та відповідно до платіжних доручень № 212, 232, 449, 481, 497 оплати товару були здійснені 15.09.2009 р., 18.09.2009 р., 11.12.2009 р., 24.12.2009 р. та 14.01.2010 р.

29.03.2012 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № б/н від 29.03.2012 р. про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 605 423,98 грн.

Вказана вимога була отримана відповідачем 14.04.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки сторонами не було встановлено строків оплати поставленого товару, то відповідно до ст. 692 ЦК України відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (02.09.2009 р.). Тобто, отриманий відповідачем товару на суму 610558,00 грн. мав бути оплачений відповідачем 03.09.2009 р.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача 476859,66 грн. заборгованості за видатковими накладними № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. на суму 610558,00 грн. та № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. на суму 246291,66 грн., при цьому, як вже зазначалось, доказів поставки товару за накладною № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не надано, а тому позов в цій частині не задоволено. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. у сумі 230568,00 грн. (476859,66 грн. - 246291,66 грн.).

При цьому, судом взято до уваги, що визначаючи суму боргу, позивачем враховані всі здійснені відповідачем проплати.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 230568,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості не спростований відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар, отриманий на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, у сумі 476859,66 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 230568,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4299,55 грн. 3% річних за період з 22.04.2012 р. по 10.08.2012 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4299,55 грн. 3% річних, що нараховані за період з 22.04.2012 р. по 10.08.2012 р. на заборгованість у сумі 476859,66 грн. Оскільки, як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 230568,00 грн., то розрахунок 3% річних є невірним.

Відповідно до вірного розрахунку сума 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 230568,00 грн. за заявлений позивачем період з 22.04.2012 р. по 10.08.2012 р., становить 2103,54 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір та витрати за проведення судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Восход України» (08724, Київська обл., Обухівський район, с. Дерев'яна, переїзд, 2, код 14279843) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» (27013, Кіровоградська обл., Добровеличківський район, с. Тишківка, вул. Калініна, 29, код 31715423) 230568,00 грн. (двісті тридцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) заборгованості, 2103,54 грн. (дві тисячі сто три грн. 54 коп.) 3% річних, 4653,43 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три грн. 43 коп.) судового збору та 1153,13 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят три грн. 13 коп.) витрат за проведення судової експертизи.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 13.06.2013 р.