Рішення № 31801852, 10.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/283/13-ц Провадження № 22-ц/795/1367/2013 Головуючий у I інстанції - Скалозуб О. М. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М., суддів:Бобрової І.О., Скрипки А.А., при секретарі:Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення відсотків за користування чужими коштами,-

в с т а н о в и в:

В січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про стягнення відсотків за користування чужими коштами.

Свої вимоги ОСОБА_6 обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_7, внаслідок чого відкрилася спадщина на його майно. Померлий заповіту не вчиняв, тому спадкування здійснювалось за законом.Вона прийняла спадщину у відповідності до ст. 1276 ЦК України на спадкування частки, котру б успадкувала її мати ОСОБА_8, яка померла після відкриття спадщини ОСОБА_7 Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2011 р. стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 28 545, 58 грн. в рахунок спадкового майна. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2011 р. виправлено арифметичну помилку, допущену при визначенні розміру грошових сум, стягнутих з ОСОБА_5 в рахунок спадкового майна і стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 57 091 грн. 16 коп, замість 28 545, 58 грн. Таким чином ОСОБА_5 з 16 травня 2011 року є її боржником та повинна повернути їй спадкові кошти в сумі 57 091,16 грн, незаконно привласнені після смерті її брата. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2011 р. рішення апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2011 р. залишено без змін. Добровільно виконати рішення суду відповідачка відмовилася. Після цього вона вимушена була звернутися до ВДВС Ніжинського МРУЮ для примусового виконання судового рішення. Станом на 01.01.2013 року рішення суду не виконано та спадкові кошти їй не повернуті. Весь цей час відповідачка без законних підстав володіє та користується грошовими коштами в сумі 57091,16 грн. В той же час вона зазнає матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2013 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2 616 грн. 94 коп. трьох процентів річних, 6641 грн. 12 коп. процентів за користування грошовими коштами, 229 грн. 40 коп. судового збору, а всього 9487 грн. 46 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами допустив порушення норм матеріального права. Суд, на думку апелянта, застосував норму, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, ч.2 ст.1214 ЦК України та ст. 536 ЦК України, та неправильно витлумачив норму ст. 61 Конституції України. Також апелянт зазначає, що апеляційний суд вирішивши по суті спір про стягнення з неї коштів, припинив відносини, які існували між сторонами до винесення судового рішення, і відповідно, виникли відносини стосовно виконання рішення суду в частині відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, яке регулюється нормою ст.625 ЦК України, а тому норми ч.2 ст.1214 ЦК України застосовані бути не можуть. Дані обставини не були враховані судом при ухваленні рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проценти за користування чужими грошима відповідно до ст.536 ЦК України та спеціальний вид цивільно-правової відповідальності згідно ч.2 ст.625 ЦПК України є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд повністю погодитися не може, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2011 року, яке набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_5 в рахунок спадкового майна на користь ОСОБА_6 57091 грн. 16 коп. (а.с.6-14). Даним рішенням встановлена належність грошових коштів-53135 доларів США, 800 євро, 23600 грн. ОСОБА_7, які під час досудового слідства по кримінальній справі були передані ОСОБА_5 на відповідальне зберігання під розписку від слідчого прокуратури, відповідно до розписки від 20 червня 2006 року останньою вказані грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок ВАТ "Ощадбанк" (а.с.17), із яких ОСОБА_5 належить 1/2 частина, інша 1/2 частина грошових коштів підлягає розподілу між 4 спадкоємцями, зокрема, ОСОБА_6, яка є сестрою ОСОБА_7 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.08.2011 року вказане судове рішення залишено без змін (а.с.15-16).

Станом на 01.02.2013 року відповідачкою сплачено на виконання вказаного рішення суду на користь ОСОБА_6 1621 грн. 70 коп., що підтверджується повідомленням ВДВС Ніжинського МУЮ від 08.02.2013 року №1317/0239 (а.с.29), а тому залишок несплаченого боргу становить 55 469,46 грн.

Після постановлення рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 належних їй коштів у сумі 57091 грн. 16 коп. правова підстава знаходження цих коштів у ОСОБА_5 відпала. Проте остання станом на 01.02.2013 року не повернула частину цих коштів у сумі 55469, 46 грн.

Частина 2 ст. 1214 ЦК України приписує, що у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України). Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стягнуті за рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16.05.2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошові кошти зберігалися у ОСОБА_5 не на підставі договору між ними, а за дорученням органу досудового слідства, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Інші акти цивільного законодавства, крім ЦК України, спірні правовідносини не регулюють.

Таким чином, для врегулювання спору між сторонами необхідно застосовувати лише ст. 625 ЦК України.

Оскільки договір щодо спірних коштів між сторонами не укладався, а інше стосовно спору законом не встановлено, до спірних правовідносин ст. 1214 ЦК України та ст. 536 ЦК України застосовані бути не можуть.

З наведеного випливає, що вимоги позовної сторони про стягнення з відповідача процентів за користування її коштами у розмірі ставки НБУ задоволені бути не можуть, а вимоги про стягнення 3% річних за час прострочення є правомірними, а тому обгрунтовано стягнуті судом.

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 6641 грн. 12 коп. процентів за користування грошовими коштами підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог. В частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2 616 грн. 94 коп. трьох процентів річних та 229 грн. 40 коп судового збору рішення суду підлягає залишенню без змін, як законне та обгрунтоване. Крім того, позов в цій частині ОСОБА_5 визнавався, рішення суду в цій частині нею не оскаржується.

Відповідно до правил ст.88 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задовольняється повністю, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 слід стягнути 114 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування сплаченого останньою судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 6641 грн. 12 коп. процентів за користування грошовими коштами - скасувати; в задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 114 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: