Ухвала суду № 31801816, 15.05.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: позивачки - ОСОБА_1, представника - ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3, представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року та на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності на підставі договору дарування від 17 березня 2004 року належить 39/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та будівель, який знаходиться в АДРЕСА_1. 61/100 частина даного житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями належить на праві власності відповідачці ОСОБА_3.

Просила суд виділити їй в натурі 0,0390 га земельної ділянки, яка складається з двох земельних ділянок площею 0,0297 га та 0,0093 га за адресою - АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП «Західно-Український Експертно- Консультативний Центр» від 29 травня 2009 року, як власнику 39/100 частин житлового будинку.

_____________

№22-669/13 Головуючий у 1 інстанції: Скуляк І.А.

Категорія: 45 Доповідач: Литвинюк І.М.

Також просила виділити в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0610 га за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП «Західно-Український Експертно - Консультативний Центр» від 29 травня 2009 року, як власнику 61/100 частин вищевказаного житлового будинку.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_1 0,039 га земельної ділянки, яка складається з двох земельних ділянок площею 0,0297 га та 0,0093 га за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП «Західно -Український Експертно -Консультативний Центр» від 29 травня 2009 року, як власнику 39/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Виділено в натурі ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,061 га за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 29 травня 2009 року, як власнику 61/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Також ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт посилається на те, що 21 березня 2013 року вона подала до Садгірського районного суду м. Чернівці заяву про перегляд у зв»язку із нововиявленими обставинами рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права на одержання земельної ділянки у спільну сумісну власність та зобов»язання Чернівецької міської ради передати земельну ділянку у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Вказує на те, що рішення по вищевказаній справі значним чином може вплинути на правильність та об»єктивність рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення вищезазначеної справи.

Також посилається на те, що виділена позивачці земельна ділянка знаходиться за господарськими спорудами сусідів і фізично не може бути використана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд позивачки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в своєму клопотанні відповідачка не надала суду належних доказів про те, що подана нею апеляційна скарга прийнята до розгляду апеляційним судом Чернівецької області.

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що співвласники мають право на виділ своєї частки із майна, що є у спільній власності.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов»язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справі, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 в клопотанні про зупинення провадження просила суд зупинити провадження у даній справі до вирішення її заяви про перегляд у зв»язку із нововиявленими обставинами рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2006 року, яка знаходилась на розгляді Садгірського районного суду м. Чернівці.

З огляду на викладене, вбачається, що по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права на одержання земельної ділянки у спільну сумісну власність та зобов»язання Чернівецької міської ради передати земельну ділянку у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, до вирішення якої відповідачка просила зупинити провадження, Садгірським районним судом м. Чернівці 02 березня 2006 року ухвалено рішення, яке набрало законної сили, а тому передбачені процесуальним законом підстави для зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що на розгляді в апеляційному суді Чернівецької області знаходиться апеляційна скарга на ухвалу судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2013 року про повернення заяви в порядку ст. 361 ЦПК України, не є підставою для зупинення провадження у справі відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України. Крім того, відповідачкою не надано доказів про те, що за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування від 17 березня 2004 року позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 39/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та будівель, який знаходиться по АДРЕСА_1. 61/100 частина даного житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями належить на праві власності відповідачці ОСОБА_3.

Встановлено, що заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2006 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_5 право на одержання у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1. Зобов'язано Чернівецьку міську раду передати земельну ділянку за вказаною адресою ОСОБА_1 у спільну сумісну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд без згоди іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_3.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 листопада 2007 року, виданого на підставі рішення 7 сесії У скликання Чернівецької міської ради від 28 вересня 2006 року № 116, за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 визнано право спільної сумісної власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та будівель по АДРЕСА_1.

В п. 21постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» /із змінами та доповненнями/ роз'яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розмірі їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 89 Земельного Кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено

за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, а також те, що відповідачка ОСОБА_3 відмовилася добровільно розділити земельну ділянку, а позивачка згідна відступити від рівності часток, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, підлягає розподілу між сторонами, у зв»язку з чим припиняється право спільної сумісної власності на земельну ділянку.

За висновком судової будівельно - технічної експертизи № 538 від 27 травня 2009 року, виконаної СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», запропоновано чотири варіанта поділу земельної ділянки.

Задовольняючи позов, суд обгрунтовано обрав запропонований експертним висновком варіант № 1 поділу земельної ділянки, згідно до якого спірна земельна ділянка розділена з дотриманням часток у праві власності сторін та жодним чином не порушує прав співвласників щодо володіння, розпорядження і користування майном. Крім того, ОСОБА_3 не погоджується з жодним із запропонованих експертом варіантів.

Посилання апелянта на те, що спірна земельна ділянка не може бути використана ОСОБА_1 за цільовим призначенням, є безпідставними, оскільки експертний висновок виконаний у відповідності та з дотриманням чинного законодавства та вищезазначених роз»яснень Верховного Суду України, повно і всебічно враховує порядок користування житловим будинком, земельною ділянкою, господарськими будівлями, розташування забудови та враховані вимоги нормативної документації.

Також доводи, викладені в апеляційній скарзі відносно віддаленості земельної ділянки від житлового будинку ОСОБА_1, суд відхиляє як такі, що не впливають на правильність і об»єктивність судового висновку.

При вирішенні спору судом досліджувались правоустановлюючі документи на спірну земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, план земельної ділянки, відведеної в натурі та розташованих на ній будівель із зазначенням розміру часток кожного співвласника.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року та ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: