Постанова № 31800679, 03.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. 15 год.25 хв.Справа № 821/1881/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013 року № 0001741702, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 27931,84 грн. та штрафними санкціями на 6982,96 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає неправомірним висновок ДПІ щодо зменшення задекларованих валових витрат на підставі того, що вони сформовані за результатами господарської діяльності із контрагентом, у якого відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності, наймані працівники, основні фонди, транспортні засоби. Позивач стверджує, що операції з поставки товарів та послуг, сплата їх вартості ПМП "Марія" належним чином задокументовані, а придбані товари використані в його оподатковуваній господарській діяльності. З цих підстав позивач вважає неправомірним збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи за наслідками перевірки його діяльності з ПМП "Марія" і просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що до валових витрат підприємця відносяться витрати на придбання товарів та послуг, які мають використовуватись в оподатковуваній господарській діяльності платника податків. Для використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності платника податків головним є фактична поставка товарів, оскільки вона є передумовою отримання оподатковуваного доходу платника податку. На думку відповідача, відсутність у контрагента необхідних умов для проведення господарських операцій з поставки товарів та послуг унеможливлює їх фактичне здійснення, документальне оформлення господарської операції не є підтвердженням її реальності. До складу витрат у травні 2012р. ФОП включені витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. На цій підставі відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими і просить суд відмовити у їх задоволені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складено на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 28.03.2013 №1940/17-2/НОМЕР_2 (далі - акт №1940).

За актом перевірки позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за травень 2012 рік внаслідок виключення із складу витрат позивача вартості придбаних товарів та послуг у ПМП "Марія" на суму 170635,45 грн.

Висновки про неправомірність формування витрат по відносинам з постачальником ПМП "Марія" відповідачем зроблені на підставі результатів зустрічної звірки.

За актом перевірки від 09.07.2012 року № 95/15-3/24117971 ДПІ встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ПМП "Марія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012р., відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності, відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі зазначених даних відповідачем зроблено висновок про безтоварність та нікчемність операцій позивача з ПМП "Марія", зменшено витрати, які були сформовані по цим операціям та збільшено грошові зобов'язання за спірним податковим повідомленням - рішенням. Також встановлено, що до складу витрат включені витрати, які належним чином документально не підтверджені у сумі 170635,45 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999р.N 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На думку суду, вимоги Закону № 996 стосовно складання первинних бухгалтерських документів, правомірність їх складання та відповідальність за їх складання є обов'язковими і до податкових документів, які є підставою для формування витрат платника податків.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України до витрат фізичної особи підприємця відносяться документально підтверджені витрати платника податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та нарахованого (сплаченого) при цьому податку на додану вартість, які призначені для використання у власній оподатковуваній господарській діяльності цього платника податків.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

4 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПМП "Мария" (продавець) був укладений договір поставки № 0405-4 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар по накладним, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити його на умовах даного договору.

Виконання цього договору підтверджується видатковими накладними № м- 104 від 04.05.2012 р., № м-105 від 11.05.2012 р., № м-107 від 28.05.2012 р., № м-106 від 29.05.2012 р. та податковими накладними № 22 від 04.05.2012 р., № 82 від 11.05.2012 р., № 311 від 28.05.2012 р., №312 від 29.05.2012 р. з яких вбачається, що ПМП "Мария" поставило позивачу продукти харчування на загальну суму 202262,51 грн.

Також відповідно до договору № 2305,1 від 23.05.2012 р. ПМП "Мария" надало ФОП ОСОБА_3 послуги по перевезенню, що підтверджується, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 р. та податковою накладною № 365 від 31.05.2012 р. на суму 2500 грн.

Транспортування товару здійснювалось автотранспортом ПМП "Мария", що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Отримані продукти харчування оплачені у безготівковому порядку, про що свідчить платіжне доручення про перерахування коштів № 90 від 27.06.2012 р.

Придбані продукти харчування у ПМП "Мария" використовувалися позивачем у власній оподатковуваній господарській діяльності - товар реалізований ТОВ "Арта" на підставі договору поставки від 03.01.2012р., що підтверджується видатковими та податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_3

Товар позивачем зберігався на підставі договору оренди № 11/03 від 01.05.2012р. в орендованому складському приміщенні АДРЕСА_1.

Отже, виконання договору з контрагентом ПМП "Мария" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Про здійснення оплати за поставлені продукти харчування за договором свідчить платіжне доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагента.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПМП "Мария".

Відповідач в якості обґрунтування нікчемності правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та контрагентом ПМП "Мария" посилається на акт ДПІ у м. Херсоні від 09.07.20102 р. № 95/15-3/24117971, яким встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ПМП "Мария", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 р.

Як зазначається відповідачем він не зміг провести документальну перевірку відносин позивача з ПМП "Мария" через відсутність постачальника за юридичною адресою, натоміть констатує факт відображення у складі податкових зобов'язань операцій з продажу постачальника. Тому суд вважає, що неможливість проведення перевірки контрагента не може бути достатньою підставою для визнання цих операцій безтоварними, оскільки для висновку про безтоварність операцій використані припущення податкового органу, зроблені на підставі аналізу звітності СПД.

Представник ДПІ у м. Херсоні у судовому засіданні не зміг пояснити що стало підставою для висновку податкового органу про неналежне документальне підтвердження витрат позивача у сумі 170635,45 грн. Так судом дослідженні первинні бухгалтерські документи позивача по господарським операціям із ПМП "Мария", які повністю відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що не заперечується відповідачем.

Отже у судовому засіданні встановлено, що контрагент позивача ПМП "Мария" на час здійснення господарських операцій із позивачем у травні 2012р., було зареєстроване юридичною особою та платником ПДВ, мало право виписувати податкові накладні. Щодо його або його посадових осіб відсутні рішення судів щодо здійснення фіктивного підприємництва або укладення недійсних правочинів. Поставка позивачу товару від ПМП "Мария" підтверджується належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами, до яких у податкового органу відсутні зауваження, придбаний позивачем товар використаний у його власній оподатковуваній господарській діяльності.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Усі наведені доводи податкового органу щодо зменшення витрат були спростовані у судовому засіданні, інших доказів в обґрунтування правомірності свого рішення ДПІ не надала.

У пункті 2 Висновків акту перевірки (ст. 13 акту), ДПІ зазначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, МПМ "Мария" ФОП ОСОБА_3 у травні 2012р. на суму ПДВ 34127,09 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю" .

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення витрат позивачем за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, правочину, укладеного позивачем із МПМ "Мария", що не спричиняє реального настання правових наслідків.

Суд вважає неправомірними такі висновки відповідача щодо визнання нікчемними угод позивача з наступних підстав.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Натомість у судовому засіданні досліджені надані позивачем первинні бухгалтерські документи щодо придбання та використання у господарській діяльності товарів, придбаних у МПМ "Мария". За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність виконання укладеного позивачем з МПМ "Мария" договору поставки, а тому вважає передчасним висновок відповідача про завищення задекларованих валових витрат позивача за травень 2012р рік на суму 170635,45 грн. по операціям з МПМ "Мария".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013р. № 0001741702.

Стягнути із державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 349,14 грн. згідно платіжного доручення від 30.04.2013р. № к17/U/40.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 червня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.8