Постанова № 31800619, 10.06.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1592/13-а

10 червня 2013 року 16год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Будній М.М.,

відповідача: представник Кузьмич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102342 від 11.01.2012 року ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 11.01.2012р. №0000102342.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 29.08.2012р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. скасовано та прийнято нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2013р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях.

В судовому засіданні 10.06.2013р. усною ухвалою суду, враховуючи вимоги ст. 55 КАС України, було допущено заміну позивача ТОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК» його правонаступником ТОВ «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮІЗ - РЗВА».

Дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮІЗ - РЗВА», який є правонаступником ТОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК», який в свою чергу був правонаступником ТОВ «Рівненські промислові системи» є юридичною особою та є платником податків і зборів, в тому числі податку на прибуток підприємств.

В грудні 2011р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений акт № 1516/23-100/34704110 від 22.12.2011р.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146 розділу 3, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010р. №2755- VI (із наступними змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1851995,00грн., у т.ч.: за ІІ квартал 2011 року - на суму 775482,00грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 1076513,00грн.

На підставі акта перевірки від 22.12.2011р. №1516/23-100/34704110 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №0000102342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1851995,00грн. (1851995,00грн. - за основним платежем) (а. с. 36 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РІВНЕНСЬКІ ПРОМИСЛОВІ СИСТЕМИ», правонаступником якого було ТОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК», станом на час розгляду справи в суді правонаступником стало ТОВ «ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮІЗ - РЗВА», збільшено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 3798049,00грн. у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» шляхом подання уточнюючої декларації (вх.№9011910855 від 30.11.2011р.), тобто збільшило валові витрати І кварталу 2011 року на суму збитків, отриманих за результатами діяльності у 2010 році на суму 3798049,00грн. - рядок 06.6 вказаної уточнюючої декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кварталі 2011 року» (а. с.58-62 т.1). Вказана уточнююча декларація була прийнята ДПІ у м. Рівному без жодних зауважень.

Відповідно до абз.2 п.22.4 ст.22 Закону №334/94-ВР у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

В свою чергу п.6.1 ст.6 Закону №334/94-ВР було передбачено наступне: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В силу вимог п.3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

На підставі зазначеної норми, позивач в декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року розрахував об'єкт оподаткування вказаного податкового періоду шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу (рядок 03 декларації) на суму скоригованих валових витрат (рядок 06 декларації, до якої, як зазначалося вище, цілком правомірно увійшло і від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) та на суму амортизаційних відрахувань (рядок 07 декларації). Такий розрахунок повністю відповідав Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, який діяв до 11.04.2011р., тобто у I кварталі 2011 року.

Відповідно до цього, позивачем цілком законно і обґрунтовано визначено об'єкт оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року на рівні -3521493,00грн.

Відповідач правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на рівні 3521493,00грн. за підсумками І кварталу 2011 року не заперечує.

Так, відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, застосування, розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 N 334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд зазначає, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, у складі витрат рядок 04 (сума 6042633грн.), позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 3521493грн., (рядок 07) у сумі -149834грн. При цьому, сума збитків за І квартал 2011 року відповідачем не заперечується.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача про те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання лише за наслідками I кварталу 2011 року.

У нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому - у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 ПКУ, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно вимог пункту 7.3 статті 7 ПКУ, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПКУ, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ і не містять повноважень щодо звуження визначеного ПКУ об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Із досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, судом встановлено відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, в зв'язку з чим, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року не тягне за собою збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, судом встановлено, що в перевіреному періоді, позивач, згідно з договором позики від 04.09.2007р. №РПС-П-019 (а. с.111-122 т.1) отримав від компанії «Малінко лімітед» (Кіпр, Нікосія) (позикодавець) позику на суму 150000000 російських рублів.

Згідно з п.3.2 договору позики від 04.09.2007р. №РПС-П-019, позика використовується позичальником для поповнення обігових коштів, придбання товарів та основних засобів. Відповідно до п.3.5.1 вказаного договору позичальник за користування фактично отриманою позикою сплачує позикодавцю щомісячно відсотки, виходячи з розрахунку 18% річних. Додатковою угодою від 14.01.2010р. №2 до договору позики від 04.09.2007р. №РПС-П-019 змінено, зокрема, п.3.5.1 вказаного договору в частині розміру відсотків - 13% річних, а додатковою угодою від 29.07.2010р. №3 збільшено відсотки за користування позикою до 19% річних.

Так, у IV кварталі 2007 року на рахунки позивача від компанії «Малінко лімітед» надійшли кошти, еквівалентні 1721362,30грн., у 2008 році - 28933326,30грн. Вказані обставини підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи, та не заперечуються сторонами.

Отримані від позикодавця позикові кошти позивачем було використано для придбання основних засобів (оргтехніки, земельних ділянок, каналізаційних ліній та мереж, кабельних ліній зв'язку, устаткування та обладнання тощо), що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, платіжними дорученнями, вантажно-митними деклараціями та додатками К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2007 року та за 2008 рік, з яких вбачається, що балансова вартість основних засобів позивача станом на 01.10.2007р. становила 8452462,00грн., а станом на 01.01.2009р. - 56005542,00грн. (а. с. 124,126 т.1). Тобто, позивачем упродовж IV кв. 2007р.- 2008р. було придбано основних засобів на суму 47553080,00грн.

Відсотки по позиці, використаній на придбання основних засобів, на загальну суму 4530658,00грн. у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року були включені позивачем до складу інших витрат (рядок 6 декларації з податку на прибуток підприємства).

За змістом пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування належать інші витрати, зокрема і фінансові витрати, до яких, у свою чергу належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2006р. за N610/12484 (далі - П(С)БО №31).

Згідно з п.4 П(С)БО №31, фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Тобто, правило щодо капіталізації витрат не поширюється на суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000р. №2063-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єктами малого підприємництва, зокрема, є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Як встановлено судом, позивач належить до суб'єктів малого підприємництва, що підтверджується поданими позивачем до органів статистики фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва, деклараціями з податку на прибуток підприємства та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку форми №1ДФ за 2010-2011 роки (а. с. 46-86, 128-131 т.1).

Таким чином, позивач, як суб'єкт малого підприємництва, правомірно, з дотриманням вимог п.141.1 ст.141 ПК України включив проценти за борговими зобов'язаннями (договором позики від 04.09.2007р. №РПС-П-019) в сумі 4530658,00грн. до складу витрат того звітного податкового періоду, в якому таку витрати (нараховані проценти) були здійснені - за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

В той же час, суд зазначає, що згідно з вимогами П(С)БО №31 кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Отже, активи, придатні до використання (або продажу) на момент їх придбання, не є кваліфікаційними активами як такі, що не потребують для набувача тривалого часу на виготовлення або створення.

Таким чином, фінансові витрати, понесені у зв'язку з залученням позик на придбання вже готових приміщень, будівель, будинків, споруд, устаткування, обладнання тощо не можуть бути капіталізовані.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач, відразу після придбання основних засобів, використовував їх у власній господарській діяльності, у тому числі шляхом здавання в оренду, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами оренди та актами приймання-передачі основних засобів в оренду (а. с. 156-250 т.3, 1-66 т.4). Тобто, придбані позивачем за позичені у компанії «Малінко Лімітед» кошти основні засоби, були придатними до використання на момент їх придбання, суттєвого часу для їх створення не потребували, а тому не можуть визнаватися кваліфікаційним активом.

Посилання представника відповідача на те, що позивач неправомірно відніс до р.6 Декларації з податку на прибуток підприємства «Інші витрати» відсотки по позиці на загальну суму 4530658грн., використаній на придбання основних засобів, на думку суду є помилковими з огляду на те, що як зазначено вище по тексту постанови, судом встановлено, що понесені позивачем витрати не є кваліфікаційним активом, а відтак їх правильно віднесено в Декларації до «Інших витрат».

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, а позовні вимоги позивача про його скасування належать до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000102342 від 11 січня 2012 року визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.