Постанова № 31800333, 13.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року 810/1529/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (далі - Позивач, Підприємство) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, Податковий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001302204 від 03.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 19964,00 грн., в тому числі за основним платежем на 19963,00 грн. і за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не погоджується із висновками Акту перевірки від 14.11.2012 №1694/22-4/22996218 (далі - Акт перевірки), що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності правочинів, укладених між ДП «Київський деревообробний завод» МОЮ та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на актах Бориспільської ОДПІ Київської області від 11.07.2011 №487/7/23-1/37135774 та від 05.10.2012 №282/7/23-1/36803875 та кримінальній справі №80-0263, що знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва. Реальність фінансово-господарської діяльності з даним контрагентом підтверджується документами первинної бухгалтерської звітності, а саме рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

Представник позивача надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, справу розглядати без його участі.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, жодних заяв, заперечень проти адміністративного позову не подавав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 відповідача зобов'язано у разі заперечення проти адміністративного позову надати суду у строк до 22 квітня 2013 року письмові заперечення проти позову та всі наявні докази на їх підтвердження, зокрема, належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були взяті до уваги під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та на які є посилання в акті перевірки від 14 листопада 2012 року №1694/22-4/22996218, у тому числі: постанови про порушення кримінальної справи від 19.01.2012 СС ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 27.12.2011, актів Бориспільської ОДПІ Київської області №282/7/23-1/36803875 від 05.10.2012 та №487/7/23-1/37135774 від 11.07.2011, службової записки від 08.07.2011 №2857/7/26-34 (вх. 4472/9 від 11.07.2011) ВПМ Бориспільської ОДПІ, висновку експерта № 74 від 30.03.2011.

Вимоги вказаної ухвали суду відповідачем не виконані, жодних витребуваних судом документів не надано.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з свідоцтвом серії А00 №105358 Державне підприємство «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ - 36803875; згідно з довідкою №468 від 25.07.2011 перебуває на обліку як платник податків в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби; згідно з свідоцтвом №40104819 НБ№103466 Ф2-Р від 20.12.2002 зареєстровано як платник податку на додану вартість в Ірпінській ОДПІ ДПС.

Згідно з п.п.75.1 ст. 75, п. 79.1 ст.79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 07.11.2012 №668 проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Київський деревообробний завод» МОЮ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код за ЄДРПОУ 36803875) за період з 01.02.2011 по 30.06.2012.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №1694/22-4/22996218 від 14.11.2012, у висновках якого встановлено, що Підприємством було порушено п.187.1 ст 187, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України - занижено суму податку на додану вартість у розмірі 125824 грн.; пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в наслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 19963 грн., у т.ч. за лютий 2011 року - 4256 грн., за березень 2011 року - 2747 грн., за травень 2011 року на суму 1300 грн., за червень 2011 року - 11660 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки:

Згідно з постановою від 19.01.2012 в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263, порушена за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зазначеною постановою встановлено, що в ході проведених обшуків та оглядів вилучено комп'ютерну техніку, систему «Клієнт-банк», первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. ТОВ «ТПК «Техномашпостач», які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами. Допитана як свідок ОСОБА_1 (протокол допиту від 27.12.2011) підтвердила, що їй відомі вище перелічені підприємства, у т.ч. ТОВ «ТПК «Техномашпостач», вказані підприємства були створені та використовувались без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг з конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різними СГД, поставка товарів та надання послуг здійснювалася лише по документах, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавалися.

Згідно службової записки від 08.07.2011 №2857/7/31 ВПМ Бориспільської ОДПІ було надано копію висновку старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського району Київської області МВ майора міліції Лавріненко Л.М., відповідно до якого встановлено невідповідність підписів посадових осіб на податковій звітності ТОВ «ТПК «Техмошпостач», а саме: підписи в поданій ТОВ «ТПК «Техмошпостач» податковій звітності з ПДВ за підписом директора ТОВ громадянки ОСОБА_3 виконані не нею, а іншою особою. Отже, невідомими особами, з використанням імені ОСОБА_3, створено підприємство, до реєстрації якого остання не мала відношення, з метою здійснення протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

В Акті перевірки Податковий орган посилається також на акти перевірки Бориспільської ОДПІ №487/7/23-1/37135774 від 11.07.2011від та №282/7/23-1/36803875 05.10.2012, згідно висновків яких фінансово-господарські операції ТОВ «ТПК «Техмошпостач» та контрагентів-покупців в період березень-травень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання або продажу товарів. Наслідком такої діяльності є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Беручи до уваги вищевикладене, Податковим органом зроблено висновок щодо нікчемності правочинів ТОВ «ТПК «Техномашпостач» згідно з приписами ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивачем 27.11.2012 віх. №384 до Податкового органу направлено заперечення на зазначений Акт перевірки, за результатами розгляду якого відповіддю Ірпінської ОДПІ від 30.11.2012 №4104/10/22-4 Акт перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 14.11.2012 №1694/22-4/22996218 Податковим органом винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення №0001302204 від 03.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 19964,00 грн., в тому числі за основним платежем на 19963,00 грн. і за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення №0001302204 від 03.12.2012 було оскаржено 13.12.2012 вих.№405 до Державної податкової служби у Київській області ДПС.

Рішенням Державної податкової служби у Київській області ДПС №385/10/10-206/862 від 18.02.2013 про результати розгляду скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення №0001302204 від 03.12.2012 залишено без змін.

Позивачем в обгрунтування реальності фінансово-господарських операцій надано належним чином завірені копії:

- договору поставки №63 від 02.06.2011, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач») з одного боку, та покупець (ДП «Київський деревообробний завод» МОУ) з іншого боку, уклали договір про те, що виконавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його на умовах даного договору. Найменування та кількість товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору;

- сертифікації поставки товару від 02.06.2011 по договору №63 від 02.06.2011;

- рахунків-фактур №250205 від 25.02.2011, №070604 від 07.06.2011, №250205 від 25.02.2011, №020305 від 02.03.2011;

- видаткових накладних №280203 від 28.02.2011, №020305 від 02.03.2011, №210304 від 21.03.2011, №КД-0000102 від 21.03.2011, №160502 від 16.05.2011, №КД-0000173 від 07.07.2011, №070603 від 07.06.2011, №28.02.03 від 28.02.2011, №020305 від 02.03.2011, №21.03.04 від 21.03.2011, №160502 від 16.05.2011, №070603 від 07.06.2011;

- податкових накладних №266 від 28.02.2011, №42 від 02.03.2011, №209 від 21.03.2011, №45 від 21.03.2011, №183 від 16.05.2011, №18 від 07.06.2011, №109 від 07.06.2011;

- акту про зарахування зустрічних вимог від 31.03.2011, від 30.06.2011;

- банківських виписок по особовим рахункам за 02.03.2011 та за 16.05.2011;

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за лютий, березень, травень, червень 2011 року;

- журналу реєстрації довіреностей за 2008-2011 роки;

- виробничого звіту про роботу гаража за травень 2011 року.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскарженого податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення наявності правових підстав для формування ДП «Київський деревообробний завод» МОУ податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат сум за наслідками взаємовідносин із ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В той же час, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідачем в Акті перевірки на протокол допиту громадянки ОСОБА_1 в межах розслідування кримінальної справи не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між ДП «Київський деревообробний завод» МОУ та ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності правочинів між вказаними контрагентами вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між ДП «Київський деревообробний завод» МОУ та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» підтверджується зазначеними вище: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановив, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ДП «Київський деревообробний завод» МОУ щодо віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з ПП ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01.02.2011 по 30.06.2011.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «ТПК «Техномашпостач», можливо, було порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо. А, також, доказів того, що Позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначалось вище, відповідачем заперечень на адміністративний позов та жодних доказів на підтвердження правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення не надано, посилання на протокол допита свідка в рамках розслідування кримінальної справи суд вважає неналежним та недопустимим доказом, а отже не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум за період з 01.02.2011 по 30.06.2011 у зв'язку зі здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів між ДП «Київський деревообробний завод» МОУ та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагенту первинних документах сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року № 0001302204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 64 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.