Постанова № 31799456, 06.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа№ 925/160/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Слабоус Є.А. - дов. б/н від 01.05.2013р.

Бурцьо Р.Б. - дов. № 3 від 01.06.2013р.

від відповідача: Підліснюк В.Ю. - дов б/н від 08.02.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. (повний текст підписано 27.03.2013р.)

у справі № 925/160/13-г (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова

торговельна компанія»

до Фермерського господарства «Степівське» Трохимчука

Миколи Олександровича

про стягнення 168 000, 00 грн.

В судовому засіданні 06.06.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича про стягнення 168 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 12/12-29 від 20.12.2012р., а саме щодо поставки товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 168 000, 00 грн., сплачених в якості попередньої оплати за контрактом.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. по справі № 325/160/13-г в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку позивача, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням В. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. для розгляду справи № 925/160/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2013р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.05.2013р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.06.2013р.

30.05.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 30.05.2013р. (вх. № 09-11/8843) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2013р. представником позивача подано клопотання б/н від 06.06.2013р. (вх. № 09-11/9271) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» (позивач, покупець за договором) та Фермерським господарством «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича (відповідач, продавець за договором) укладено контракт № 12/12-29, відповідно до п. 1.1. якого продавець продав, а покупець купив на умовах: FCA завантажено в автотранспорт покупця (ІНКОТЕРМС 2000), Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с. Степівка, сою, українського походження в кількості 275 метричних тон +/- 10% в опціоні покупця, далі - товар (ІНКОТЕРМС 2000).

Згідно п. п. 3.2., 3.3. контракту ціна товару, який продається за даним контрактом, з завантаженням в автотранспорт, складає 4 200, 00 грн. в т. ч. ПДВ 700, 00 грн. Загальна вартість контракту складає 1 155 000, 00 грн. +/- 10% в т. ч. ПДВ 192 500, 00 грн. +/- 10%, в залежності від кількості відвантаженого товару.

Пунктами 4.1., 4.2 контракту сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов'язується провести оплату в розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом одного робочого дня після завантаження автотранспорту товаром, допускається попередня оплата на розсуд покупця.

Продавець зобов'язується відвантажити товар в повному контрактному об'ємі до 27.12.2012р. включно. Факт передачі товар підтверджується накладною (п. 5.1., 5.5. контракту).

Даний контракт, згідно п. 11.3., вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх його умов.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № 39 від 20.12.2012р. на оплату вартості сої на загальну суму 1 155 000, 00 грн.

У відповідності до умов контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» згідно платіжного доручення № 68 від 21.12.2012р. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи) перерахувало Фермерському господарству «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича грошові кошти в якості оплати за сою згідно рахунку № 39 від 20.12.2012р. у розмірі 168 000, 00 грн.

Дослідивши умови контракту та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за контрактом щодо оплати товару.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за контрактом не виконав, сою в термін до 27.12.2012 не відвантажив, тому позивач просить стягнути з відповідача 168 000, 00 грн. попередньої оплати.

28.12.2012р. позивачем була направлено на адресу відповідача вимогу б/н та дати про повернення попередньої оплати в сумі 168 000, 00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р., належним чином завірена копія якої надана представником відповідача суду апеляційної інстанції та прийнята судом до уваги, вбачається, що відповідач свої зобов'язання за контрактом виконав частково, відвантаживши позивачеві товар на загальну суму 127 428, 00 грн.

Дана накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін (а. с. 94), та відповідно до п. 5.5. контракту підтверджує факт передачі товару.

Вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Крім того, судом встановлено, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником позивача, заступником директора - Войтовим Михайлом Олександровичем, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від відповідача підтверджуються довіреністю № 2 від 21.12.2012р., належним чином завірена копія якої надана представником відповідача суду апеляційної інстанції (а. с. 96).

Доводи представника позивача, надані в усних поясненнях суду апеляційної інстанції, щодо підписання видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р. на суму 127 428, 00 грн. з боку позивача неуповноваженою особою, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неотримання товару за укладеним з відповідачем контрактом, а матеріали справи не містять даних щодо проведення позивачем службового розслідування обставин підписання Войтовим М.О. видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р. про отримання від відповідача товару на суму 127 428, 00 грн. та листа вих. № 135 від 23.05.2013р. на підтвердження отримання товару та прохання повернути 40 572, 00 грн. за недопоставлений товар. Доказів звернення до правоохоронних органів з питання заволодіння печаткою підприємства позивачем суду не надано.

Надана позивачем суду апеляційної інстанції копія наказу товариства № 28-К від 30.03.2013р. про звільнення заступника директора Войтова М.О. (без його підпису про ознайомлення з виданим наказом, без копії заяви Войтова М.О. про його звільнення та інш.), не спростовує відсутність у останнього повноважень на підписання зазначених документів та факт отримання позивачем товару на суму 127 428, 00 грн.

З вищенаведеного вбачається, що Фермерське господарство «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича відвантажило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» отримало товар на загальну суму 127 428, 00 грн.

Таким чином, відповідач не відвантажив позивачу товар на суму 40 572, 00 грн. (168 000, 00 грн. - 127 428, 00 грн.).

Даний факт також підтверджується листом позивача вих. № 135 від 23.05.2013р. за підписом заступника директора Войтова М.О., відповідно до якого позивач направив на адресу відповідача другий екземпляр видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р. на суму 127 428, 00 грн. та просив повернути кошти за недовантажений товар у розмірі 40 572, 00 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Надані представником відповідача суду апеляційної інстанції належним чином завірені копії видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р. про отримання позивачем товару на суму 127 428, 00 грн. та довіреності № 2 від 21.12.2012р. (оригінали яких оглянуті в судовому засіданні) колегією суддів приймаються як додаткові докази у справі, оскільки в обґрунтування причин їх неподання суду першої інстанції відповідач зазначає, що довіреність № 2 від 21.12.2012р. та другий екземпляр видаткової накладної № 54 від 21.12.2012р. на суму 127 428, 00 грн., яка підписана уповноваженим представником та скріплена печаткою позивача, були направлені позивачем листом вих. № 135 від 23.05.2013р.(належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи) та отримані відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а тому на час розгляду справи судом першої інстанції дані документи були відсутні у Фермерського господарства «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича, що колегією суддів оцінюється як поважність причин їх неподання суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. контракту сторони погодили, що покупець зобов'язується провести оплату в розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом одного робочого дня після завантаження автотранспорту товаром, допускається попередня оплата на розсуд покупця.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що кошти у розмірі 168 000, 00 грн. були сплачені позивачем відповідно до домовленості сторін, чим останній виконував свої зобов'язання за контрактом, та були прийняті відповідачем в якості попередньої оплати товару.

Як визначено ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1. контракту продавець зобов'язується відвантажити товар в повному контрактному об'ємі до 27.12.2012р. включно.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач свої зобов'язання щодо поставки у повному обсязі оплаченого позивачем товару не виконав, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати підлягають задоволенню у розмірі 40 572, 00 грн. (незважаючи на сплату відповідачем даної суми під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції), а в іншій частині вимог щодо стягнення 127 428, 00 грн. (168 000, 00 грн. - 40 572, 00 грн.) слід відмовити, враховуючи наявні докази отримання позивачем товару на зазначену суму.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. у справі № 925/160/13-г, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія», з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. у справі № 925/160/13-г частковому скасуванню з вищенаведених підстав, та у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 405, 72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. у справі № 925/160/13-г задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2013р. у справі № 925/160/13-г скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича (19152, Черкаська обл., Монастирищенський р-н., с. Степівка; ідентифікаційний код 30885706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код 32821309) 40 572, 00 грн. заборгованості та 811, 44 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Фермерського господарства «Степівське» Трохимчука Миколи Олександровича (19152, Черкаська обл., Монастирищенський р-н., с. Степівка; ідентифікаційний код 30885706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код 32821309) 405, 72 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.

5. Матеріали справи № 925/160/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 11.06.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Мальченко А.О.