Постанова № 31799445, 04.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа№ 27/346

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Голиця В.В.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк«Київська Русь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

про стягнення 21 989 917,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» про стягнення 21 989 917,94 грн. заборгованості за кредитним договором № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року в тому числі: 18 000 000,00 грн. основна заборгованості за кредитом, 2 355 000,00 грн. відсотки нараховані за період з 01.03.2011 року по 25.10.2011 року, 102 771,36 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1 501 746,58 грн. штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання та 30 400,00 грн. інфляційного збільшення суми кредиту.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість по кредиту в розмірі 18 000 000 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 415 000 грн., пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752,11 грн., витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 30 400 грн., штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн., а також 25 500 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 159,62 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Банк«Київська Русь» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, оскільки суд розглянув справу без участі представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знаходить підставі для його задоволення з огляду на наступне.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справі за відсутності відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між акціонерним банком «Київська Русь» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (позичальник) виникли на підставі укладеного 24.02.2011 року кредитного договору на відкриття невідновлювальної лінії (в національній валюті) № 8305-20/11-1.

Відповідно до положень розділу 1 кредитного договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти загальною сумою 20 000 000,00 грн. зі сплатою 20 процентів річних для поповнення оборотних коштів з кінцевим терміном повернення 23.02.2012 року.

Як вірно встановено судом першої інстанції, на виконання умов кредитного договору банк перерахував з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника кредит в розмірі 18 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3457 від 28.02.2011 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п. 4.1 та 4.4 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок у ПАТ «Банк «Київська Русь». Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості, а якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. Сплата процентів позичальником здійснюється щомісячно в день їх нарахування на рахунок № 2068890450 у ПАТ «Банк «Київська Русь», проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У відповідності до положень п.п. 6.1.2 та 6.1.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит за цільовим призначенням та своєчасно повернути його відповідно до умов договору, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.

Згідно п. 9.2 кредитного договору, банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (у т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та інше), умов договору та та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань (договорів забезпечення), а позичальник зобов'язаний протягом 10 днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у тому числі у разі порушення позичальником строків (термінів) платежів, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з простроченням сплати відсотків за користування кредитними коштами 23.06.2011 року, в порядку п. 9.2. кредитного договору, банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів № 4634/25-1324, яка була отримана генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» - Цимбал А.А. 25.06.2011 року, проте зазначена вимога позичальником залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що зобов'язання, передбачене укладеним між банком та позичальником кредитним договором № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року ТОВ «Технік Енерджі» не виконане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з останнього заборгованості по кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 2 415 000,00 грн.

Оскільки відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752,11 грн., витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 30 400,00 грн. та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 8.1. кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, погоджений судом першої інстанції колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752,11 грн. та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн.

Пунктом 8.2. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником кінцевого терміну повернення кредиту, встановленого п. 1.1.2 договору, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням індексу інфляції, а також 30 % річних від простроченої суми, за весь час прострочення,.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки дії відповідача, є порушенням вимог договору, тому є підстави для стягнення з останнього на користь позивача витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 30 400,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, і рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права оскільки суд в порушення вимог ст. 22 ГПК України розглянув справу без участі представника відповідача не повідомленого належним чином про час та місце проведення судового засідання не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовується матеріалами справи.

В рішенні суду першої інстанції на ряду з зазначенням укладеного сторонами кредитного договору № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року є посилання на кредитний договір № 36882-20/8-1 від 12.09.2008 року, який не стосується даної справи, чим допущено описку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що допущена судом першої інстанції описка в номері та даті кредитного договору не є підставою для скасування рішення, оскільки розгляд справи здійснювався на підставі наявного в матеріалах справи кредитного договору на відкриття не відновлювальної лінії (в національній валюті) № 8305-20/11-11 від 24.02.2011 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» сплату судового збору у розмірі 34 410,00 грн. до винесення постанови.

За змістом п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» в дохід державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, р/р 2600956196001 в ПАТ «Банк Київська Русь», код ЄДРПОУ 35076670) в дохід Державного бюджету України 34 410,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

Матеріали справи № 27/346 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.