Постанова № 31799383, 05.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа № 5015/5062/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» без номера від 24.04.2013 року (вх. №05-05/731/13 від 07.05.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 року

у справі №5015/5062/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 8055,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мінчев А.С., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Гачак В.О., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

5 червня 2013 року відповідачем подано клопотання про витребування у апелянта доказів надіслання апеляційної скарги та доданих документів.

Суд апеляційної інстанції відхилив зазначене клопотання з огляду на наявність зазначених доказів у матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 року у цій справі (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І., Сухович Ю.О.) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі ПАТ УСК «Гарант-Авто») до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 8055,43 грн. збитків в порядку регресу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ УСК «Гарант-Авто» оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що збитки спричинені пошкодженням застрахованого вантажу під час перевезення мають бути відшкодовані відповідачем згідно умов договору перевезення, оскільки факт пошкодження вантажу підтверджено актом загальної форми від 15.06.2011 року. Також скаржник вказує, що Відповідачем не подано доказів відсутності його вини у пошкодженні вантажу; що наявний в матеріалах справи страховий акт (аварійний сертифікат) підтверджує виплату страхового відшкодування, належного Страхувальнику; що згідно Статуту залізниць саме на відповідача покладено обов'язок по складанні комерційного акта. ПАТ УСК «Гарант-Авто» просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак присутній представник в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

22 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (правонаступник ПАТ УСК «Гарант-Авто») (Страховик) та Приватним підприємством «Захід» (надалі ПП «Захід») (Страхувальник) укладено Генеральний договір страхування вантажів УБG №0031524 (надалі Договір), відповідно до якого, з урахуванням укладених додаткових угод, об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядження вантажем та/або багажем (вантаж, що транспортується) (п.3 Договору). Термін дії Договору з 12.00 години 23.07.2008 року до 22.07.2011 року (п.4 Договору).

Пунктом 5 Договору визначено вид вантажу - скло у листах, дзеркало у листах, а п.6 Договору визначено способи перевезення: бортова площадка на автомобільному транспорті та залізничні вагони на залізничному транспорті.

Згідно п.16.5 Договору Страхувальник зобов'язаний надсилати Страховику Повідомлення у формі Декларації щодо будь-якого відвантаження, яке має бути застраховане за цим Генеральним договором кожного разу перед початком такого відвантаження.

10 січня 2011 року між ПП «Захід» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімбуд» (надалі ТОВ «Хімбуд») укладено Договір купівлі-продажу №162 скла.

Згідно квитанції про приймання вантажу до перевезення №41666926 від 11.06.2011 року Одеською залізницею прийнято від ПП «Захід» до перевезення у вагоні №68778133 скло листове. Станція відправлення «Жовтнева» Одеської залізниці; станція призначення «Садгора» Львівської залізниці; одержувач вантажу ТОВ «Хімбуд».

Відповідно до дорожньої відомості №41666926 16 червня 2011 року ТОВ «Хімбуд» (Вантажоодержувач) отримав вантаж без зауважень.

Згідно повідомлення ТОВ «Хімбуд» від 16.06.2011 року №72 станом на 18:30 годину вагон №68778133 вивантажений і очищений.

З наявної у справі копії Комерційного акту від 16.06.2011 року, складеного за участю представників ПП «Захід», ТОВ «Хімбуд» та ПАТ УСК «Гарант-Авто» вбачається, що при прийому вагона №68778133 виявлено пошкодження 47 листів скла, площею 339,46 кв.м.

Актом загальної форми №144 від 15.06.2012 року, складеним на перегоні Клепарів-Хриплин зафіксовано пошкодження скла листового, прийнятого згідно накладної №41666926 від 11.06.2011 року.

Згідно зі страховим актом №1025464 (124622) від 13.10.2011 року, підписаним Страховиком та Страхувальником, 16.06.2011 року у вагоні №68778133 трапилось пошкодження вантажу (скло листове) у кількості 47 листів. Розмір завданого збитку об'єкту страхування складає 8055,43 грн.

Відповідно до платіжного доручення від17.11.2011 року ПАТ УСК «Гарант-Авто» перерахувало ПП «Захід» 8055,43 грн. страхового відшкодування згідно Договору.

13 березня 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №184 про відшкодування виплачених сум страхового відшкодування.

Листом від 09.04.2012 року відповідач, з посиланням на статті 115, 130, 133, 134а Статуту залізниць України повернув без розгляду претензію позивача.

Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України, яка кореспондується із ст.908 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2 ст.909 ЦК України).

Згідно із ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ГК України та ст.924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини (ч.2 ст.924 ЦК України).

Відповідно до абзацу 3 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Положенням абзацу 2 п.8 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083 визначено, що датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до ст.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Статтею 925 ЦК України визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина 2 статті 9 Цивільного кодексу України передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу.

Пунктом 9 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України від 28.05.2002 року за №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 визначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відтак, наявний в матеріалах справи Комерційний акт від 16.06.2011 року, складений представниками вантажовідправника, вантажоодержувача та страхової компанії не відповідає вимогам, передбаченим Правилами складання актів, а отже не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Комерційний акт складений не на бланку встановленої форми, а на бланку ТОВ «Хімбуд»; не містить детального опису стану вантажу і обставин, що могли б спричинити незбереженість вантажу; не містить відомостей, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, тощо.

З аналогічних міркувань суд апеляційної інстанції критично оцінює наявний в матеріалах справи Експертний висновок №120-1184 від 12.07.2011 року, оскільки останнім констатовано факт пошкодження скла, однак достеменно не встановлено причин такого пошкодження.

Відповідно до п.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. При цьому накладна, та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з п.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується передавальним надписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ УСК «Гарант-Авто», не надало доказів (належним чином оформленої довіреності одержувача або відправника) передачі їй права подання позовів до залізниці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підтверджується правозастосовною практикою Вищого господарського суду України, враховуючи предмет спору, про необхідність застосування до даних правовідносин спеціальних норм Статуту залізниць України щодо перевезень та відповідальності перевізника, ст.ст.22, 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та інших нормативно-правових актів, що регулюють майнові відносини з перевезення вантажів залізничним транспортом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 року у справі №5015/5062/12 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.