Рішення № 31799300, 06.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р.Справа № 922/1901/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер", м.Харків, до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків, про стягнення 75153,99 грн. за участю представників:

позивача -

27.05.2013р. - Чуб С.В. (довіреність б/н від 01.04.2013р.),

05.06.2013р. та 06.06.2013р. - Григор'єв М.Г. (довіреність б/н від 01.04.2013р.),

відповідача -

27.05.2013р. - Яновська В.С. (довіреність № 38-1811 від 28.05.2010р.),

05.06.2013р. - Гроссу Г.В. (довіреність № 38-207-1/471 від 10.05.2012р.),

06.06.2013р. - Танчук Н.В. (довіреність № 38-2072-/470 від 10.05.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітер", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків, загальної суми заборгованості за Договором купівлі-продажу № 270099 від 12.02.2009р. в розмірі 75153,99 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1901/13 та розгляд справи призначено на 27.05.2013р. о 12:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2013р., за клопотанням представника відповідача була оголошена перерва до 05.06.2013р. до 12:00 год. для надання додаткових доказів по справі.

03.06.2013р. до канцелярії господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги, але просив надати розстрочку виконання судового рішення, у зв'язку з неможливістю здійснити оплату найближчим часом. Також відповідач подав до суду заяву про розстрочку виконання судового рішення в порядку ст. 121 ГПК України на 6 місяців по листопад 2013 року включно.

У судовому засіданні 05.06.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову не заперечував, звернувся до суду із заявою про внесення уточнень до заяви про надання розстрочки виконання рішення, а саме, у зв'язку з допущеною технічною опискою прохав надати розстрочку виконання судового рішення в порядку ст. 83 ГПК України, а не ст. 121 ГПК України, як було зазначено у заяві.

Уточнення відповідача до заяви про надання розстрочки виконання рішення були прийняті судом як обґрунтовані.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 06.06.2013р. до 12:20 год.

Після перерви представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача 66562,24 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу № 270099 від 12.02.2009р., 4318,54 грн. - 3% річних та 4273,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Представник відповідача проти змінених позовних вимог заперечував, з підстав того , що заява подана після початку розгляду справи по суті , що відповідно до ст. 22 ГПК унеможливлює її прийняття .

Суд, надавши оцінку вищевказаної заяви позивача, дійшов висновку, що за своєю суттю дана заява є заявою про виправлення технічної описки, допущеної позивачем у прохальній частині позовної заяви, в якій позовні вимоги у загальному розмірі 75153,99 грн. помилково визначено як загальну суму заборгованості.

Враховуючи, що в описово-мотивувальній частині позовної заяви позивачем було детально визначено розмір позовних вимог, які складаються з 66562,24 грн. основного боргу, 4318,54 грн. - 3% річних та 4273,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу, що в сукупності становить 75153,99 грн., заяву позивача було прийнято судом до розгляду як обґрунтовану та таку, що не суперечить приписам діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітер" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) було укладено Договір купівлі-продажу № 270099, згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність (поставити) відповідачу (покупцю) протягом строку дії Договору товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити вартість поставленого товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товар повинен бути переданий у 3-денний строк з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах франко-завод виробник.

Згідно п. 3.1. Договору, розрахунки за поставлені товари здійснюються шляхом 100% передоплати за кожну партію товару чи іншим способом, що не суперечить діючому законодавству.

Позивач, з огляду на давні партнерські взаємовідносини, прохання відповідача та запевнення про своєчасну оплату, поставив відповідачеві товар без попередньої оплати, розраховуючи на оплату товару у день поставки.

Так, на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 89052,80 грн. за наступними видатковими накладними:

- № 94 від 25.02.2011р.,

- № 138 від 12.03.2011р.,

- № 139 від 12.03.2011р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в термін та у кількості, що вказані в (товарно-транспортних) накладних.

Як свідчать матеріали справи, уповноваженими особами відповідача товар було прийнято за кількістю та якістю без будь-яких зауважень та застережень, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар з порушенням строків на загальну суму 22490,56 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 66562,24 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 4318,54 грн. - 3% річних та 4273,21 грн. інфляційних законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 75153,99 грн., у тому числі: 66562,24 грн. основного боргу, 4318,54 грн. - 3% річних та 4273,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши докази та підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї заяви про надання розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про її недостатню необґрунтованість та визнав за необхідне відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання , господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вказує відповідач у своїй заяві, КП "Харківські теплові мережі" знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Проте, на підтвердження цього представник боржника надав лише копію балансу підприємства станом на 31.03.2013р.

Суд визнав надані боржником докази недостатніми для встановлення існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, тому відмовляє у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11; ідентифікаційний код: 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітер" (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 5; кімн. 505; ідентифікаційний код: 33122033) - 66562,24 грн. основного боргу; 4318,54 грн. - 3% річних; 4273,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1720,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду відмовити.

Повне рішення складено 07.06.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.