Ухвала суду № 31798921, 15.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-6088/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря: Вилущак Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092202 від 17.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092202 від 17.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17 квітня 2012 року № 0002092202.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», за результатами якої складено акт від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної документальної невиїзної перевірки зазначено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, яке виявилось у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 321242,00 грн., в тому числі, за липень 2011 року на суму 11 100, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 34998,00 грн., за вересень 2011 року на суму 41684,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 53814,00 грн., за листопад 2011 року на суму 87197,00 грн., за грудень 2011 року на суму 92449,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 року №0002092202, яке винесено Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі Акту від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 401 553, 00 грн., в тому числі, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 321 242,00 грн., за штрафними санкціями - на 80 311, 00 грн.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби в даному акті перевірки посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Даний висновок відповідача ґрунтується на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26 січня 2012 року № 25/23-10/37505731, яким було оформлено результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вищевказаним Кодексом передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, (ч.2 ст. 228 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (Виконавець) укладено Договір № 07-11/СП, згідно умов якого, замовник доручає, а виконавець в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, надає замовнику інформаційно-консультаційні послуги та виконує оцінку якості сервісу в локаціях замовника, а замовник зобов'язується на умовах цього Договору прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно пункту 2.2. Договору № 07-11/СП, повний перелік послуг, які має надати виконавець замовнику, обсяги та строки їх надання, а також додаткові умови - визначаються сторонами в окремих додаткових угодах до Договору, які є підставою для надання послуг.

Також, в матеріалах справи містяться копії додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та №7, що укладені між сторонами замовником та виконавцем, відповідно у липні - грудні 2011 року до Договору № 07-11/СП від 01 липня 2011 року, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» доручає Товариству з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» надати інформаційно-консультативні послуги щодо оцінки якості обслуговування мережі магазинів (детальний перелік магазинів зазначений у додаткових угодах до Договору № 07-11/СП від 01 липня 2011 року).

Відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000680 від 01 серпня 2011 року, № ОУ-0000950 від 11 вересня 2011 року, № ОУ-0001445 від 03 жовтня 2011 року, № ОУ-0001746 від 01 листопада 2011 року, № ОУ-0001762 30 листопада 2011 року, № ОУ-0002026 від 01 грудня 2011 року, № ОУ-0002027 від 20 грудня 2011 року (копії містяться в матеріалах справи) виконавцем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс») протягом липня - грудня 2011 року надавались замовнику (Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна») інформаційно-консультативні послуги, у зв'язку з чим позивачу видані податкові накладні № 561 від 27 липня 2011 року, № 930 від 01 серпня 2011 року, № 411 від 01 вересня 2011 року, № 669 від 03 жовтня 2011 року, № 567 від 01 листопада 2011 року, № 611 від 30 листопада 2011 року, № 532 від 01 грудня 2011 року, № 533 від 20 грудня 2011 року, а позивачем, в свою чергу, подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зважає на той факт, що відповідачем не спростовано те, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» на підтвердження незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, надано суду копію Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 372386, копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», затвердженого Загальними зборами учасників Протокол № 2 від 25 березня 2011 року, зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 14 квітня 2012 року та копію Свідоцтва № 100326645 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

А тому, доводи відповідача про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» на момент здійснення господарських операцій із позивачем є безпідставними.

З приводу реальності виконання та отримання позивачем інформаційно-консультативних послуг, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду надано Довідку № 2692 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12 квітня 2007 року, в якій міститься перелік видів діяльності позивача станом на дату укладання Договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», а саме: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (74.13.0.); консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0.); діяльність, пов'язана з банками даних (72.40.0.); оброблення даних (72.30.0.); освіта дорослих та інші види освіти (80.42.0.); інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення (72.22.0), що свідчить про замовлення позивачем послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» в межах визначеної господарської діяльності.

Також, позивачем зазначено, що станом на дату укладення Договору з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» на підприємстві позивача було зареєстровано 43 працюючі особи, що підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за другий квартал 2011 року (копії яких містяться в матеріалах справи).

Крім того, матеріали справи містять копії банківських виписок від 27 липня 2011 року, 12 серпня 2011 року, 26 серпня 2011 року, 12 вересня 2011 року, 14 вересня 2011 року, 15 вересня 2011 року, 21 вересня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 20 жовтня 2011 року, 24 жовтня 2011 року, 09 листопада 2011 року, 15 листопада 2011 року, 21 листопада 2011 року, 24 листопада 2011 року, 28 листопада 2011 року, 29 листопада 2011 року, 09 грудня 2011 року, 14 грудня 2011 року, 15 грудня 2011 року, 21 грудня 2011 року, 27 грудня 2011 року, 28 грудня 2011 року, 29 грудня 2011 року, які свідчать про оплату позивачем наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» інформаційно-консультативних послуг.

Аналізуючи дані обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

За даних обставин, судом не встановлено підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: В.Ю.Ключкович

Г.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлено 21.05. 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.