Постанова № 31798692, 29.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року 13:24 № 826/5101/13-а

За позовомКонцерну «Укргаз»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Куракін Ю.В.Від відповідачаМакар О.З. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 29.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003732210 від 28.03.2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0003742210 від 28.03.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.13р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 24.04.13р.

У судових засіданнях 24.04.13р., 23.05.13р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю сторонам надати суду додаткові матеріали по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.13р. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

З 04.03.2013р. по 07.03.2013р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Концерну «Укргаз» (далі - Позивач) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» за період: липень 2012 р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 218/22.10/33301593 від 11.03.2013р. (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено допущення позивачем порушення п. 198.1, п. 198.66 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого за липень 2012 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларацї), що включається до податкового кредиту наступного звітного у розмірі 222,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 499 778,00 грн.

28.03.2013р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003732210, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 499 778,00 грн. за основним платежем та 124 945,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0003742210, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 39 320,00 грн. за основним платежем та 9 830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002022280, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 222,00 грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що спірні рішення винесені податковим органом у зв'язку із встановленням формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум сплаченого ПДВ при оплаті товарів (послуг) отриманих від ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» у липні 2012рорку

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на встановленні відсутності можливості настання реальних наслідків за договором украденим позивачем з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи».

Так зокрема відповідачем вказується на те, що до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ДПС №7212/22 4/33972398 від 21.12.2012р. про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011р., ТОВ «Олимп» за вересень 2011р., ПП «СВ «Гермес» за лютий, березень 2011р., БПП «Сура» за вересень 2011р, ТОВ «Хімагросервіс» за січень 2011р., ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011р. ТОВ «Інфотерм» за червень 2011р., яким встановлено, що ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаних підприємств є нікчемними та не дають підстав для формування сум податкового кредиту.

Саме ця інформація викладена у акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС №7212/22- 4/33972398 від 21.12.2012р. слугувала підставою для висновків податкового органу про неможливість настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Так судом встановлено, що 01.07.2012 року між Концерн «Укргаз» та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» укладено договір про виконання проектних робіт №07-П згідно якого ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (Виконавець) зобов'язується за винагороду виконати по дорученню Замовника (Концерн «Укргаз») робочий проект автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік об'єктів що підлягають дослідженням для виконання робіт, які становлять предмет Договору, наведений в Додатку № 1.

Згідно Додатку №1 до договору № 07-П від 01.07. 2012р. об'єктом, що підлягає дослідженню є АГНКС, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 15.

На виконання умов договору ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» було розроблено відповідний проект та надано Замовнику Концерну «Укргаз» про що сторонами договору складено акт виконаних робіт від 31.07.2012 року на загальну суму 3 000 000,00 грн.

ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» виписало Концерну «Укргаз» податкову накладну №650 від 31.07.13р. на загальну суму 3 000 000,00 грн.

Послуги з розробки проекту газонаповнювальних компресорних станцій використанні позивачем у власній господарській діяльності та відповідно відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Крім того судом встановлено, що ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» є належним чином зареєстровано, відомості про юридичну особу підтверджені та являється платником податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», даних ЄДР, довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Таким чином не можливо погодитись з міркуваннями податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків по даному договору.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» договори визнано недійсними.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», що містяться в матеріалах справи, яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 124 945,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0008562312 від 28.11.2011 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003732210 від 28.03.2013 року та № 0003742210 від 28.03.2013 року, що прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій