Ухвала суду № 31797361, 06.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. Справа № 151182/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року по справі № 2а-3918/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 лютого 2012 року № 0000092320/2566 форма "Р"; від 21 лютого 2012 року № 0000072320/2567 форма "В1"; від 21 лютого 2012 року № 0000102320/2568 форма "П"; від 21 лютого 2012 р. № 0000082320/2582 форма "В4"; від 21 лютого 2012 року № 0000811701/0/2603 форма "Р" від 21 лютого 2012 року № 0000132308/2609 форма "С", від 04 травня 2012 року № 0001511701/1398 форма "Р"; від 04 травня 2012 року № 0001521701/1397 форма "Р".

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області, правонаступником якої внаслідок реорганізації є Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція, проведено планову виїзну перевірку товариства за результатами якої складено акт перевірки. На підставі цього акту винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000092320/2566 форма "Р" від 21 лютого 2012 року згідно з яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у розмірі 133319,00 грн. та штрафні фінансові санкції 33330 грн.; № 0000072320/2567 форма "В1"від 21 лютого 2012 року, згідно з яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 234456,00 грн. та штрафні фінансові санкції 33301,00 грн; № 0000102320/2568 форма "П" від 21 лютого 2012 року згідно з яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 245525,00 грн.; № 0000082320/2582 форма "В4"від 21 лютого 2012 року згідно з яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 757,00 грн.; № 0000811701/0/2603 форма "Р" від 21 лютого 2012 року згідно з яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців за основним платежем 668,27 грн. та штрафні фінансові санкції 600,31 грн.; № 0000132308/2609 форма "С" від 21 лютого 2012 року згідно з яким до товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2046,9 грн. за порушення п.3.1, п.7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні"; № 0001511701/1398 форма "Р" від 04 травня 2012 року згідно з яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 361,23 грн.(основний платіж), та № 0001521701/1397 форма "Р" від 04 травня 2012 року згідно з яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 600,31 грн. штрафні (фінансові)санкції. Зазначає, що реальність господарських операцій із контрагентами підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями про оплату коштів, актами звірки взаєморозрахунків сторін, актами прийняття - передачі виконаних робіт, оборотно - сальдовими відомостями; розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Позивач зазначає, що при наявності всіх первинних документів, передбачених законодавством та оформлених належним чином, доводи податкового органу про нікчемність правочинів та про неможливість контрагентів реально поставити/отримати товар і надати послуги/виконати роботи є безпідставним. Також позивач вказує, що висновок податкового органу, наведений в акті перевірки, щодо неналежності оформлення наданих послуг зі здійснення технічного супроводу виробничого процесу є помилковим, оскільки технічний супровід виробничого процесу здійснюється на підставі договору № 01/09 від 01 січня 2009 року, що укладений позивачем із ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн", факт надання послуг підтверджується актами про надання послуг, ці послуги використовуються в господарській діяльності товариства, в результаті чого товариством отримано економічну вигоду. Позивач також зазначає, що працівники товариства, які отримували готівкові кошти під звіт на господарські потреби, під час складання авансових звітів долучили усі необхідні та належним чином оформлені підтверджуючі документи про використання цих готівкових коштів на господарські потреби і ці документи були надані податковому органу для перевірки, а тому вважає, що товариством не допущено порушення положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення, видані державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області 21 лютого 2012 року № 0000092320/2566, № 0000072320/2567, № 0000102320/2568, № 0000082320/2582, № 0000132308/2609 та Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією - 04 травня 2012 року № 0001511701/1398, № 0001521701/1397. В решти позовних вимогах відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач - Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція, яка покликаючись на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року за результатами якої складено акт від 31 січня 2012 року № 93/23-1/35333192.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що плановою виїзною документальною перевіркою ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн"встановлено порушення :

- п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1. п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями), п.138.1., пп.138.10.1 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із внесеним змінами та доповненнями, встановлено заниження суми податку на прибуток за 2010 рік на 133 319 грн. в тому числі за три квартали 2010 р. на 101904 грн., за четвертий квартал 2010 р. на 31415 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 р. на суму 245 525 грн., у тому числі: за перший квартал 2011 р. на 61125 грн., за другий квартал 2011 р. на 126304 грн., за третій квартал на 58096 грн.;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1 та пп.7.4.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), та п.14.1.181 ст.14, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2., п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1., п. 200.2., п.200.3., п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 234456,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 на суму 5 757,00 грн.;

- п.3.1 п.7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. №40/10320, а саме : відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2046,90 грн.;

- п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України від 22.05.2003 року N889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами і доповненнями в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді , що перевірявся на загальну суму 668,27 грн.;

- п.п."б" п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із внесеними змінами і доповненнями в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства, щодо правильності заповнення розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку, саме : невключено в розрахунок суми нарахованого та виплаченого доходу приватним підприємцям.

У зв'язку із виявленням вказаних порушень відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року № 0000092320/2566 форма "Р"; від 21 лютого 2012 року № 0000072320/2567 форма "В1"; 21 лютого 2012 р. № 0000102320/2568 форма "П"; від 21 лютого 2012 року № 0000082320/2582 форма "В4"; від 21 лютого 2012 року № 0000811701/0/2603 форма "Р" від 21 лютого 2012 року № 0000132308/2609 форма "С", від 04 травня 2012 року № 0001511701/1398 форма "Р"; від 04 травня 2012 р. № 0001521701/1397 форма "Р"

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що контрагенти позивача ТзОВ "МКМ-Сервіс", ТзОВ "Лантанбуд" ТзОВ "Акцент", ПП "Воллі" на час здійснення господарських відносин з позивачем були зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності - платники ПДВ.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано копії укладених договорів на поставку товарів, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, виписки з банківських рахунків позивача щодо оплати контрагентам за поставлений товар, платіжні доручення про оплату придбаного товару тощо, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн"та його контрагентами - ТзОВ "МКМ - Сервіс", ТзОВ "Лантанбуд" ТзОВ "Акцент", ПП "Воллі", та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо нікчемності правочинів, що укладені між між ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" та ТзОВ "МКМ - Сервіс", ТзОВ "Лантанбуд" ТзОВ "Акцент", ПП "Воллі" апеляційним судом встановлено наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між між ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" та його контрагентами - ТзОВ "МКМ - Сервіс", ТзОВ "Лантанбуд" ТзОВ "Акцент", ПП "Воллі", укладені без мети настання реальних наслідків. В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ТзОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" та його контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом, а фіктивність не встановлена судом.

До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, що порушує принцип офіційності.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено те, що 01 січня 2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бухарест"(Румунія) (виконавцем) укладено Договір № 01/09 про надання послуг виконавцем по здійсненню технічного супроводу виробничого процесу замовника.

Аналізуючи вказаний договір та документи, пов'язані з його виконанням, що надані суду, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про реальний характер наданих послуг зі здійснення технічного супроводу виробничого процесу представником виконавця позивачеві та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Крім того, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено подання працівниками позивача, які отримували готівкові кошти під звіт на господарські потреби, під час складання авансових звітів, усіх необхідних та належним чином оформлених підтверджуючих документів про використання цих готівкових коштів на господарські потреби, а тому позивачем не допущено порушення положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, податкові повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року № 0000092320/2566, № 0000072320/2567, № 0000102320/2568, № 0000082320/2582, № 0000132308/2609 та від 04 травня 2012 року № 0001511701/1398, № 0001521701/1397 не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їй слід визнати протиправними та скасувати.

В той же час, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року № 0000811701/0/2603 форма "Р".

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скакргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року по справі № 2а - 3918/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б . Хобор

суддя В.П. Сапіга

суддя І.О. Яворський