Ухвала суду № 31796879, 28.05.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № : 11/793/435/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : : ч. 2, ст.187 КК України Грабовий П.С. Доповідач в апеляційній інстанції Торопенко М. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТоропенка М.В. суддівТапала Г.К., Неділька М.І., з участю прокурораЯкушиної О.В. з участю захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

з участю засудженого ОСОБА_8,ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок Заплотинського Ю.І., за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 та за апеляцією захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, за апеляціями засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 лютого 2013 року, яким:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.

Овсяниківка, Кіровоградського району, Кіровогорадської області, українець,

громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений,

житель АДРЕСА_1,

засуджений за

- ч.2 ст.187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м.

Черкаси, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не

одружений, житель АДРЕСА_2,

засуджений за

- ч.2 ст.187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

Міру запобіжного заходу відносно засуджених залишено попередньою - утримання під вартою.

Стягнути солідарно із засуджених на користь Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги грошові кошти в сумі 1432 грн. 88 коп. Кошти перерахувати: р/р 35422002002001924, ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018, код установки 02005585.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Відповідно до вироку суду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 засуджені за те, що близько 22 год. 00 хв., знаходячись біля будинку № 169, що по вулиці Благовісна в м. Черкаси, за попередньою змовою із застосуванням фізичного насильства що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на гр. ОСОБА_11 за наступних обставин. Так вони, у вказаний час та місці, змовились про спільне заволодіння майном останнього та можливість застосуванням фізичного насильства в разі опору з боку потерпілого їх діям, та коли ОСОБА_11 зайшов за ріг вищевказаного будинку, де ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 підійшов до гаражів, що знаходяться поруч вказаного будинку, за вказаною адресою, де перебував ОСОБА_11, і в цей час ОСОБА_8 піднявши з землі половину цеглини йому два удари циглиною по голові, від яких останній впав на землю, та після чого, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 з метою подальшого ушкодження підбігши до потерпілого наніс один удар ногою по обличчю, в наслідок чого, від їх спільних злочинних дій потерпілий втратив свідомість та було спричинено ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: травма голови зі струсом головного мозку, забоями м'яких тканин голови, обличчя, травматичне запалення середнього вуха справа гострий правобічний серединний отит), які згідно висновку судово - медичної експертизи №127 від 13.04.2012 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та після чого скориставшись тим, що потерпілий лежачи на землі не в змозі надавати опір їх діям відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволоділи його майном, а саме: золотим ланцюжком, вартістю 6600 гривень та золотою ладанкою вартістю 1100 гривень, яку гр. ОСОБА_8 зірвав з шиї потерпілого, мобільним телефоном марки «Самсунг Е1080» вартістю 250 гривень, сім карткою «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 10 гривень, а всього заволоділи майном на загальну суму 8060 гривень, після чого з викраденим з місця вчиненого злочину зникли.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засуджені ОСОБА_8, ОСОБА_9 не погоджуючись з вироком суду подали апеляційні скарги на вказаний вирок в яких:

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених порушує питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку, яким визнати винними останніх за ч.2 ст. 187 КК України, кожного, та призначити покарання по 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, кожному.

В обгрнутвання своїх доводів прокурор посилається на невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та їх особам внаслідок м'якості.

- захисник ОСОБА_6 просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_9 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та постановити новий вирок, яким ОСОБА_9 - виправдати.

В обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_6 посилається на те, що суд постановив вирок щодо ОСОБА_9 без належної оцінки доказів, оскільки жоден із них не вказує на те, що ОСОБА_9 бив потерпілого, спричинив йому тілесні ушкодження та відбирав у нього майно.

- засуджений ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі з доповненнями до не ставить питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку із однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства. Вважає, що викладені у вироку висновки суду про спрямованість його умислу на вчинення розбійного нападу на потерпілого не відповідають фактичним обставинам справи і не пі підтверджені зібраними по справі доказами.

- захисник ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально - процесуального закону, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

- засуджений ОСОБА_8 просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства а також у зв'язку з тим, що до нього працівники міліції застосовували недозволені методи розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримання апеляційної скарги прокурора, що затвердив обвинувальний висновок та заперечення проти задоволення апеляцій захисників - ОСОБА_7, ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, пояснення захисників та засуджених щодо заперечення проти задоволення апеляції прокурора та доводи в підтримання своїх апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг сторін, заслухавши останні слова засуджених, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають до часткового задоволення, а вирок суду скасувати з направленням справи прокурору на додаткове розслідування з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Наведені вимоги закону свідчать, що перед постановленням вироку суд у порядку, визначеному кримінально - процесуального законом, повинен розглянути всі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, дати оцінку наявним доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності та залежно від установлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. Висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.

Виходячи з положень ст. 334 КПК України при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності.

Однак при постановленні вироку щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом наведених вимог не виконано. Зазначеного висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали явки з повинною в якій зізналися у вчиненні грабежу щодо потерпілого ОСОБА_11

У вчиненні даного злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнавали себе винними і давали показання як підозрювані, обвинувачені, та в присутності понятих підтвердили показання які давали при відтворенні обстановки обставин події. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь- яких скарг на незаконні дії співробітників органу дізнання та слідства і примушування їх для дачі неправдивих показань впродовж досудового слідства не заявляли.

Проте, з огляду на протокол судового засідання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході судового слідства змінили показання щодо мотиву своїх дій і протягом судового розгляду вказували, що до них застосовувались недозволені методи слідства.

Окрім того, в судових дебатах ОСОБА_8 відмовившись від своїх показань вказував, що інкримінованих злочинів не вчиняв, на досудовому слідстві до нього були застосовані недозволені методи слідства, та у явці з повинною він себе обмовив.

Обгрунтовуючи висновок про доведеність винності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину суд обрав вибірковий підхід до оцінки доказів і послався на показання засуджених, як підозрюваних, та обвинувачених, в яких вони визнавали себе винними, та їхні явки з повинною, дані висновку судово-медичної експертизи, показання потерпілого, свідків, але не приділив уваги тій обставині, що ОСОБА_8 в судовому засіданні вказував про застосування недозволених методів слідства, а в судових дебатах відмовився від даних ним раніше показань, пояснивши це тим, що він та ОСОБА_9 давали їх під тиском з боку працівників правоохоронних органів.

При цьому, у порушення вимог статей 323, 334 КПК України суд не дав оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності дослідженим в ході судового слідства та представленим у справі як докази обвинувачення.

Згідно зі ст. 73 КПК України визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі. Частиною 2 ст. 74 КПК України передбачено, що показання обвинуваченого підлягають перевірці.

А у разі зміни підсудним показань, даних під час досудового слідства, суд повинен з'ясувати причини цього, ретельно перевірити всі його показання і дати їм належну оцінку.

Статтею 29 Конституції України передбачено право кожної людини на свободу та особисту недоторканність і зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленому законом.

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканість, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.

Отже, суд повинен був ретельно дослідити показання засуджених, в яких вони визнавали себе винними у вчиненні злочину, зіставити їх із подальшими заявами, зробленими в присутності захисника, про їх непричетність до грабежу, а також про дачу показань, в яких вони визнавали себе винними у вчиненні злочину внаслідок застосування до них недозволених методів проведення досудового розслідування, та з'ясувати, чи отримані наявні у справі докази процесуальним шляхом та чи відповідають вони вимогам допустимості.

Так, у судовому засіданні взагалі не перевірялися доводи засудженого ОСОБА_8 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, що, як він стверджував, призвело до самообмови, не досліджувалося жодних доказів з метою перевірки такої заяви засудженого, а також не давалося доручень прокурору для перевірки цих обставин, які мають істотне значення для оцінки зібраних доказів у справі.

Як визначив Європейський Суд з прав людини у справі "Вергельський проти України" (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі "Яременко проти України" (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), у тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень у порушення статті 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світі загального обов'язку держави відповідно до статті 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані судом.

Таким чином, допущені з боку суду порушення кримінально - процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, оскільки впливають на повноту дослідження обставин справи й оцінку доказів.

Разом з тим, органом досудового слідства при складані опису матеріалів кримінальної справи та нумерації сторінок справи допущена недбалість та неправильність, внаслідок чого не можливо зрозуміти та знайти той чи інший процесуальний документ у справі, оскільки, нумерація аркушів справи не відповідає опису матеріалів справи.

Оскільки, неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, а також усунення виявлених недоліків досудового слідства шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, а тому вказана справа підлягає поверненню прокурору на додаткове розслідування, так як під час досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключають можливість постановлення вироку.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку і на підставі цих доказів вирішити питання про винуватість та кваліфікацію їх дій, а також звернути увагу на допущені недоліки, усунути зазначені порушення закону, повно і всебічно

дослідити обставини справи та постановити обґрунтоване судове рішення. При цьому мають бути перевірені всі викладені у апеляційних скаргах доводи.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги сторін підлягають до часткового задоволення, а матеріали справи поверненню прокурору для організації проведення додаткового розслідування,.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 374 КПК України , колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги - прокурора, який затвердив обвинувальний висновок; захисників - ОСОБА_7, ОСОБА_6; засуджених - ОСОБА_8, ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 - скасувати, а матеріали кримінальної справи направити прокурору м.Черкаси для організації проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити попередню тримання під вартою

Головуючий :

Судді :