Рішення № 31796582, 03.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6283/13 03.06.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 1 930,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Крижановська І.М.-представник за довіреністю № 01/33-393 від 26.12.2012 р/

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» про стягнення 1 930,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» (споживач за договором) укладено договір № 44/3067 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в розмірі 1 866,50 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» заборгованості за договором № 44/3067 від 27.08.2009 року про постачання електричної енергії в розмірі 1 866,50 грн., пеню в розмірі 25,53 грн., 3 % річних в розмірі 7,83 грн. та збитки від інфляції в розмірі 34,05 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6283/13, розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 16.04.2013 року оголошено перерву до 03.06.2013 року.

В судове засідання 03.06.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору. Представник позивача порушив перед судом клопотання про заміну відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса». Суд задовольнив клопотання позивача та здійснив заміну відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса».

Також представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 1 866,50 грн., пеню в розмірі 25,53 грн., 3 % річних в розмірі 7,83 грн. та збитки від інфляції в розмірі 34,05 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.08.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» (споживач за договором) укладено договір № 44/3067 про постачання електричної енергії.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (протокол від 06.04.2011 року № 20), публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», створеного шляхом перетворення з державної акціонерної Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» відповідно до Закону України «Про господарські товариства» та рішення Загальних зборів акціонерів.

У відповідності до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (протокол від 20.04.2011 року № 14/А), товариство є правонаступником за всіма правами та зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» (код в ЄДРПОУ 36483471).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 139,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у очках підключення становить 139,4 кВт.

Згідно п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Положеннями п. 2.2. договору передбачено, постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах визначених відповідно до Розділу 5, та з урахуванням умов Розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 8; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, згідно додатку № 2 "Перелік об'єктів споживача".

У відповідності до п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 «Про порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» (п. 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 6.33. та п. 6.34. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

Згідно п. 8 додатку № 10 до договору, споживач зобов'язався протягом п'яти днів з дати отримання виписаних постачальником рахунків, здійснювати оплату самостійно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання і постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, постачальник відпустив споживачу реактивної електричної енергії за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року на оплату якої виставлено рахунки на загальну суму 2 237,22 гри., однак відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим станом на 01.03.2013 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 1 866,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання електричної енергії № 44/3067 від 27.08.2009 року за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 1 866,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 25,53 грн., 3 % річних в розмірі 7,83 грн. та збитки від інфляції в розмірі 34,05 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. даного договору, з порушення термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання електричної енергії № 44/3067 від 27.08.2009 року за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 1 866,50грн., суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 25,53 грн., 3 % річних в розмірі 7,83 грн. та збитків від інфляції в розмірі 34,05 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 25, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ельдорадо» (ідентифікаційний код 36483471) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (ідентифікаційний код 36483471).

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45, ідентифікаційний код 36483471) на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, місто Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний код 23399393) в особі філії міста Миколаєва (54055, м. Миколаїв, ву. Чигрина, 94, ідентифікаційний код 24789699) заборгованість за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 1 866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 50 коп., пеню в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 53 коп., три проценти річних в розмірі 7 (сім) грн. 83 коп. та індекс інфляції в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.06.2013 року

Суддя С.М. Мудрий