Рішення № 31796548, 13.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2013р. справа № 905/3071/13

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Азімова Г.Г. - довіреність від 04.02.2013р.,

від відповідача - Супрун І.Ф. - директор за статутом,

за позовом - Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк в особі

Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного

господарства м. Дзержинськ Донецької області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат

комунального господарства» с. Новгородське м. Дзержинськ Донецької області

про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р. в редакції позивача

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2013р. КП „Компанія „Вода Донбасу" в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП „Компанія „Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» прийняти спірні пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р. в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п. 2.1 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" позивач нарочно 18.03.2013р. передав відповідачу два примірники проекту договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р. в редакції позивача. Втім, відповідач зазначений договір підписав з протоколом розбіжностей, в якому не погодився з запропонованими позивачем пунктами 2.5, 2.6, 2.13, 2.15, 5.3.4, 6.3 договору, у зв'язку з чим повернув його позивачу супровідним листом № 135 від 03.04.2013р., який отриманий позивачем 04.04.2013р. Під час врегулювання розбіжностей сторони 18.04.2013р. склали протокол узгодження розбіжностей, в якому врегулювали пункти 2.15, 6.3 договору, а пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 залишилися неврегульованими, у зв'язку з чим відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України, позивач звернувся за захистом своїх законних інтересів до господарського суду.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом про той же предмет і з тих же підстав, тому господарський суд на підставі п.2частини 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовив у прийняті зустрічної позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані документи, проаналізувавши їх, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду пред'явлені залишені неврегульованими пункти, які являються суттєвими при виконанні договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р.

Господарський суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі по тексту - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладанні договору сторони повинні керуватись Законами України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги», Господарським кодексом, зокрема, главою 20 та іншим законодавством, яке регулює правовідносини з питного водопостачання та водовідведення.

Згідно п.1.1 Статуту КП „Компанія "Вода Донбасу", Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу" створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року № 4/24-557 із змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007року № 5/8-181, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому постачанню „Укрпромводчормет".

Відповідно до п.3.1 вказаного Статуту, метою діяльності підприємства є забезпечення технічною та питною водою населення, підприємства, міст, інших населених пунктів та споживачів води, надання послуг водовідведення.

Спори стосовно послуг водопостачання і водовідведення регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 та іншими спеціальними нормативними актами.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" також передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а до таких відноситься і водопостачання і водовідведення, здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності з ч.2 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

На виконання вимог вищеназваної статті позивач направив відповідачу проект договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р., який отриманий останнім 18 березня 2013р.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала протокол договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідач, розглянувши проект договору, підписав його з протоколом розбіжностей і повернув з супровідним листом № 135 від 03.04.2013р., в якому виклав у власній редакції пункти 2.6, 2.13, 2.15, 5.3.4 договору, а пункти 2.5, 6.3 запропонував виключити з договору.

Під час врегулювання розбіжностей сторони 18.04.2013р. склали протокол узгодження розбіжностей, в якому врегулювали пункти 2.15, 6.3 договору, а пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 залишилися неврегульованими, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за вирішенням спору щодо врегулювання спірних пунктів договору.

Господарським судом встановлено, що 01.01.2013р. між Дзержинським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" (далі по тексту - Виробник) та ТОВом «Новгородський комбінат комунального господарства» (далі по тексту - Споживач) підписаний договір № 125, за яким сторони визначились, що виробник приймає та очищає стічні води споживача - усі види стічних вод внаслідок діяльності споживача після використання води у всіх системах водопостачання, а також поверхневі і дощові води з території споживача, а споживач оплачує послуги з централізованого водовідведення виробника на умовах даного договору.

До договору сторонами підписаний 26.12.2012р. акт балансового розмежування каналізаційних мереж, який являється невід'ємною частиною договору. За цим актом мережею балансової приналежності по мережам водовідведення являються точки підключення до мереж водовідведення Дзержинського ВУВКГ по вулиці Пролетарська в колодязі, вказаної на схемі водовідведення селища міського типу Новгородське. Актом також передбачена сторонами відповідальність за технічний стан і експлуатацію мереж водовідведення і колодязів до межі балансової приналежності відповідно п. 1.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, яка належить споживачу і ним експлуатується.

Як вбачається з тексту вказаного протоколу узгодження розбіжностей залишились неврегульованими пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору № 125 від 01.01.2013р.

Відповідно до п.1.9 Правил № 37 кожне Підприємство, як Споживач водопостачання скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами Підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги.

Відповідно до акту балансового розмежування каналізаційних мереж, споживач взяв на себе зобов'язання по експлуатації мереж водовідведення та несе відповідальність за їх технічний стан.

Клопотання відповідача (споживача) про залучення в якості третьої особи Новгородської селищної ради за тим, що 18.08.2004р. рішенням Новгородської селищної ради було винесене рішення про передачу на обслуговування очисних споруд, каналізаційно-напірних станції №№ 1,2 і напірного колектора на обслуговування з 01.10.2004р. Державному обласному комунальному підприємству «Донецькоблводоканал» до прийняття рішення про передачу в обласну комунальну власність цих об'єктів від ВАТ «Новгородський машзавод» не може бути прийнято судом, оскільки договором № 125 на надання послуг по централізованому водовідведенню від 01.01.2013р. та актом балансового розмежування каналізаційних мереж, підписаними уповноваженими особами, визначена вже особа, якій належать мережі водовідведення, ким експлуатується та хто несе відповідальність за їх технічних стан.

Господарський суд спірні пункти вирішує наступним чином:

Пункт 2.5 договору стосується зобов'язання споживача за свій рахунок придбати і встановити прибор обліку стоків.

Виконавець пропонує цей пункт викласти у наступній редакції: «Споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати і встановити прибор обліку стоків. Проектування вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам Виробника. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюється представниками Виробника на підставі узгодженої технічної документації. Кількість стоків, скиданих Споживачем, визначаються за показаннями повірених та опломбованих Виробником приборів обліку». Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на пункти 5.1, 5.3, 5.5, 5.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, за якими обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору з посиланням на п. 5.2 Правил № 190, за яким вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Оскільки на них покладено обслуговування цілого комплексу будівель і не передано на обслуговування очисні споруди і колектори, на нього не може покладатися зобов'язання придбання і встановлення за свій рахунок приборів обліку стоків. Крім цього, йому не виділені кошти на придбання прибору обліку стоків і його встановлення.

Оцінюючи доводи сторін з питання зобов'язання споживача придбати за свій рахунок і встановити прибор обліку стоків, господарський суд виходить з наступного:

Договором № 125 на надання послуг по централізованому водовідведенню від 01.01.2013р. ( далі за текстом - Договір ) та актом балансового розмежування каналізаційних мереж, підписаними уповноваженими особами, визначена вже особа, якій належать мережі водовідведення, ким експлуатується та хто несе відповідальність за їх технічних стан. Відповідачу передано в обслуговування квартал Петровська гора, селище Новгородське відповідно до схеми мереж водовідведення, за якою передано на баланс мережі до точки балансового розмежування, яка вказана в акті, підписаного керівниками сторін від 26.12.2012р. Оскільки відповідач за Договором є замовником послуг по централізованому водовідведенню і оплачує послуги, які повинні бути вимірювані, а тому відповідно до визначення поняття вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів, останній повинен бути встановлений за рахунок споживача. Ця норма передбачена законодавчо розділом V Правил № 190 «Система обліку водопостачання та водовідведення», зокрема, п. 5.3 визначено, що обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів. Заперечення відповідача не приймаються, оскільки є необґрунтованими.

На підставі Правил № 37 та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Новгородською селищною радою розроблені Правила приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, які відповідно до п. 1.7 являються обов'язковими для всіх підприємств. За пунктом 1.6 цих Правил кожне підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим обладнанням контрольних колодязів (КК), розташованих за межею підприємства в містах, які мають під'їзні дороги. Оскільки за актом балансового розмежування каналізаційних мереж, визначені: особа, якій належать мережі водовідведення; особа, якій надано право експлуатувати ці мережі; особа, яка несе відповідальність за їх технічних стан, господарський суд з урахуванням Правил № 37, № 190, Правил приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, вважає законними та обґрунтованими редакції п. 2.5, викладеної позивачем.

Пункт 2.6 договору позивач пропонує викласти в наступній редакції: «При неможливості вести облік скидання стоків за показниками прибору обліку стоків - об'єм стоків визначається по середньодобовому об'єму стоків за попередні два розрахункових місяця. Даний порядок зберігається на протязі не більше 1 місяця до установки Споживачем справного прибору. Якщо на протязі 1 місяця не буде встановлений справний прибор, об'єм стоків визначається згідно п. 2.4 даного договору». В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на п.5.29 Правил № 190, який встановлює методику визначення кількості стічних вод у випадку відсутності засобів обліку за послуги по централізованому водовідведенню.

Відповідач пропонує іншу редакцію: «При відсутності у Споживача прибору обліку на каналізаційних випусках, об'єм стоків визначається за кількістю води, яка була подана у звітній місяць, посилаючись на п. 3.14 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України».

Вирішуючи спірне питання, господарський суд виходить з визначеного пунктом 3.14 Правил № 190 порядку розрахунку за послуги по централізованому водовідведенню, за яким законодавчо визначено, що у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

За третім абзацом пункту 5.26 Правил № 190 витрати води споживачами, що не мають засобів обліку, визначаються за середньодобовими даними, розрахованими відповідно до показів контрольного засобу обліку до установки засобів обліку. Але відповідно до п. 5.24 цих Правил, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Оскільки порядок обліку стоків визначений законодавчо, господарський суд приймає спірний пункт договору в редакції позивача.

Пункт 2.13 в договорі викладений таким чином: «Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача». Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на п. 4.9 Правил № 190, де чітко вказано, що каналізаційні випуски стічних вод в міську мережу водовідведення повинні бути обладнання запломбованими запірними пристроями.

Відповідач спірний пункт - «Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача, доповнив словами: «якщо це передбачено технічним проектом».

Вирішуючи спірний пункт, господарський суд виходить з Правил приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, які для сторін являються обов'язковими. Пунктом 2.5.7 цих Правил покладено обов'язок на відповідача при відсутності каналізаційних колодязів збудувати їх. Вони повинні відповідати технічним нормам, тобто комплексу умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта архітектури, які мають відповідати його розрахунковим параметрам, у тому числі водопостачання та водовідведення, а також особливих умов.

Оскільки за вимогами п. 4.9 Правил № 190 каналізаційні випуски стічних вод до міської мережі водовідведення повинні бути обладнані запломбованими запірними пристроями, а у разі їх відсутності споживач в узгоджені з виробником строки зобов'язаний виконати роботи з обладнання випусків пристроями, що дозволяють припинити приймання стічних вод у міську мережу водовідведення та здійснювати відбір проб і це передбачено Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, господарський суд приймає позицію відповідача.

Пункт 5.3.4 договору викладений позивачем в такій редакції: «Виробник має право давити Споживачу обов»язкові до виконання письмові вимоги, які направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку. У випадку невиконання письмової вимоги скидання стоків вважається безобліковим».

Таким чином за редакцією позивача спірний пункт має дві вимоги: перша стосується права Виробника надавати Споживачу обов'язкові до виконання письмові вимоги, які направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку; друга - наслідків невиконання письмової вимоги, у зв'язку з чим скидання стоків вважається безобліковим.

Відповідач не погоджується з другим реченням спірного пункту та пропонує викласти його таким чином: «У випадку неможливості виконання письмового припису, скидання стоків визначається згідно п. 3.14 Правил № 190», за яким у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Поставленні в пункті 5.3.4 Договору питання регулюються Правилами № 190, зокрема, пунктом 1.4 відповідно до якого приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Пунктом 2.1.16 Правил приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, затверджених рішенням селищної ради від 17.02.2005р. № 18 Водоканалу надається право вимагати від абонента виконання своїх вимог, направлених на забезпечення якісного обліку об'єму і складу стоків, технічного стану мереж і споруд у встановлені Водоканалом строки. Оскільки Правила є обов»язковими для сторін, перша з вимог, викладених в спірному пункті, приймається в редакції позивача, проти якого він не заперечує.

Поняття стічних вод наводяться в пункті 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (Правила № 37), за якими стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Правила приймання стічних вод підприємств в комунальну систему каналізації селища Новгородське, які затверджені рішенням селищної ради від 17.02.2005р. № 18 розповсюджуються на підприємства водопровідно-каналізаційного господарства селища Новгородське, які знаходяться на балансі системи водопроводу і каналізації і на всі підприємства, установи, організації, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів і являються обов»язковими для Підприємств, яким надає Водоканал послуги по водовідведенню, стічні води яких скидаються в селищну каналізацію. Цими Правилами чітко викладено вимоги до Підприємств, які отримують від Водоканалу послугу по водовідведенню, до яких, зокрема, відносяться і вимоги направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку. Відповідно до абзацу другого п.2.1.16 Правил при невиконанні даних вимог скидання стоків вважається самовільним і безобліковим.

Оскільки пропонована позивачем редакція пункту 5.3.4 договору відповідає законодавству, господарський суд вважає її обґрунтованою.

Заперечення відповідача щодо визначення стічних вод за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел безпідставна, оскільки до стічних вод за пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37 відносяться не тільки споживча вода, а й води, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини обох сторін, судовий збір підлягає стягненню з обох сторін рівними частинами.

На підставі ст.649 Цивільного кодексу України, Законів України „Про питну воду та питне водопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. №190, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. № 37, статей 638,640 Цивільного кодексу України, статей 179-181,187 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Дзержинськ Донецької області про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області прийняти спірні пункти 2.5, 2.6, 2.13, 5.3.4 договору № 125 на надання послуг з централізованого водовідведення від 01.01.2013р. в редакції позивача частково.

Пункт 2.5 викласти в наступній редакції: «Споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати і встановити прибор обліку стоків. Проектування вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам Виробника. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюється представниками Виробника на підставі узгодженої технічної документації. Кількість стоків, скиданих Споживачем, визначаються за показаннями повірених та опломбованих Виробником приборів обліку».

Пункт 2.6 викласти в наступній редакції: «При неможливості вести облік скидання стоків за показниками прибору обліку стоків - об'єм стоків визначається по середньодобовому об'єму стоків за попередні два розрахункових місяця. Даний порядок зберігається на протязі не більше 1 місяця до установки Споживачем справного прибору. Якщо на протязі 1 місяця не буде встановлений справний прибор, об'єм стоків визначається згідно п. 2.4 даного договору».

Пункт 2.13 викласти в наступній редакції: «Каналізаційні випуски стічних вод Споживача повинні бути обладнані замикаючими пристроями, які дозволяють припинити приймання стічних вод Споживача, доповнив словами: «якщо це передбачено технічним проектом».

Пункт 5.3.4 викласти у наступній редакції: «Виробник має право давити Споживачу обов»язкові до виконання письмові вимоги, які направлені на покращення якості обліку послуг, що надаються, технічного стану мереж, пристроїв і приладів на них, установку приладів обліку. У випадку невиконання письмової вимоги скидання стоків вважається безобліковим».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85295, Донецька область, м. Дзержинськ, с. Новгородське, вул. Артема, 1, ЗКПО 31459617) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Дзержинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" (85206, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Дзержинського, 65, ЄДРПОУ 35580843) судовий збір в розмірі 573,50грн.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 13.06.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько