Постанова № 31796464, 06.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2013 року 11:20 № 826/4991/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до третя особа 1 третя особа 2Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорак» Товариство з обмежено відповідальністю «Керамін»провизнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про звільнення з-під арешту заставленого транспортного засобу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зорак».

Згідно уточнених позовних вимог від 17.04.2013 р., позовними вимогами є:

1. Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна ТОВ «Зорак» в частині його транспортного засобу марки SUZUKI SX 4, державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору.

2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.07.2011 р. в частині транспортного засобу ТОВ «Зорак», державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт із майна ТОВ «Зорак» державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі кредитних взаємовідносин між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Зорак», ПАТ «Укрсоцбанк» передано у заставу, придбаний із залученням кредитних коштів, транспортний засіб марки SUZUKI SX 4, державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору (надалі - «предмет застави»), на який постановою державного виконавця накладено арешт та оголошено заборону його відчуження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні 20.05.2013 р., суд протокольною ухвалою, на підставі клопотання ТОВ «Керамін», вирішив залучити в якості третьої особи на стороні відповідача останнього.

На обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що постанова про накладення арешту винесена неправомірно, чим порушено законні речові права та інтереси позивача щодо заставленого автомобіля боржника. Крім того, у відповідності до чинного законодавства, переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно має обтяжував, зокрема звернення на предмет стягнення на предмет публічного обтяження допускається за умови використання позивачем переважного права на звернення стягнення на транспортний засіб. Отже, накладеним арештом на заставлений автомобіль боржника, відповідач позбавляє право банка за діючим договором застави самостійно звертати стягнення на цей автомобіль. Разом з тим, відповідачем не встановлено, чи перевищує ринкова вартість предмета застави на момент звернення стягнення розміру заборгованості боржника перед банком за кредитним договором.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень по суті позовних вимог не надав. Однак, судом було вилучено матеріали виконавчого провадження ВП № 24789373.

Представник третьої особи 1 позов підтримав.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні від 20.05.2013 р. усно заперечив проти позовних вимог, заявляв клопотання про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, винесеною від 03.03.2011 р. в межах виконавчого провадження ВП № 24789373 на виконання Наказу Господарського суду м. Києва у справі № 26/339 відкрито виконавче провадження у справі, постановою від 01.07.2011 р. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Зорак» укладено договір кредиту № 41.06-13/1-134 від 07.08.2008 р., відповідно до предмету якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах повернення у сумі 19 970,00 грн., в розмірі та в порядку визначеному тарифами за послуги по наданню кредитів.

Договір застави транспортного засобу № 02-10/3383 від 07.08.2008 р. укладено між АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Зорак», відповідно до умов якого передається в заставу майно - транспортний засіб марки SUZUKI SX 4, державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору, на умовах повернення кредиту, наданого в сумі 19 970,00 грн.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08.08.2008 р., на підставі договору застави майна від 07.08.2008 р. № 02-10/3383, на транспортний засіб марки SUZUKI SX 4, державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору накладено обтяження по типу застава рухомого майна, обтяжувачем є АКБ «Укрсоцбанк».

30.01.2012 р. державним виконавцем складено акт опису й арешту майна транспортного засобу марки SUZUKI SX 4, державний номер АА0653НО, 2008 року випуску, № кузова TSMEYA21S00320940, тип транспортного засобу - легковий універсал, червоного кольору.

У ході виконавчого провадження відповідачем ухвалена постанова від 14.11.2011 р. про розшук транспортного засобу боржника.

В подальшому, 26.06.2012 р. . відповідачем винесена постанова № 481/2 про зняття з розшуку майна боржника.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, з системного аналізу вищенаведених правих норм, вбачається, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення звертається за наявності однієї з умов: або якщо право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Задоволення вимог інших стягувачів, ніж заставодержатель відбувається за рахунок залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» не заборонено здійснювати опис та накладати арешт на майно, що перебуває у заставі. При цьому на державного виконавця зазначеною нормою покладено обов'язок роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, право на предмет застави у позивача виникло на підставі договору від 07.08.2008 р. № 02-10/3383.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про заставу» заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Вищенаведеними нормами закону встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом є правом кредитора, відповідно звернення стягнення на заставлене майно є правом заставодержателя. Так, забезпечення виконання зобов'язання може відбутися, зокрема, і за рішенням суду шляхом стягнення коштів з боржника, або сплатою боржником заборгованості добровільно, що автоматично припинить звернення стягнення на майно.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету невизначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом.

Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено право звернення стягнення на заставлене майно. Так, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів, якими вирішено питання про звернення стягнення на предмет застави згідно договору від 07.08.2008 р. № 02-10/3383.

Крім того, суд враховує рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. у справі № 5011-9/10891-2012 за позовом ТОВ «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, ТОВ «Керамін», третя особа ТОВ «Зорак» про звільнення з-під арешту транспортного засобу, яким у задоволенні позовних відмовлено.

За наслідками оскарження якого, Київським апеляційним господарським судом прийнято рішення, яким апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки судом встановлено, що наявні умови, передбачені ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», а саме вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, то діями державного виконавця щодо накладення арешту на майно не порушується право позивача.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач не реалізував свого права на звернення на предмет застави у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак дії державного виконавця щодо накладення арешту на предмет застави суд визнає правомірними.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги, є таким, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорак», третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамін» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук