Ухвала суду № 31795319, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 2а/1570/10137/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Фірма «Світал» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопада 2011 року приватне підприємство «Фірма «Світал» звернулось з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0004712301 та №0004722301 від 08.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що списання та використання у власній господарській діяльності бензину підтверджується документально, а тому податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0004712301 та №0004722301 від 08.09.2011 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.07.2011 року по 10.08.2011 року проведено планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Світал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 241/23-213-24772440 від 18.08.2011 року.

Зазначеною перевіркою виявлено порушення ПП «Фірма «Світал» п.п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 82159 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 85663 грн.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0004712301 від 08.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення п.п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за основним платежем на суму 82159 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20540 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004722301 від 08.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за основним платежем на суму 85663 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21416 грн.

Позивач скористався правом на оскарження акту перевірки № 241/23-213-24772440 від 18.08.2011 року та податкових повідомлень - рішень № 0004712301 та № 0004722301 від 08.09.2011 року в адміністративному порядку, проте податковими органами скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено на підставі акту перевірки, наданих заперечень на позов та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, що підставою для висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 82159 грн. стало списання бензину марок А-92, А-95, дизельного палива на загальну суму 428317 грн. на підставі актів списання товарів № СпТ-000001, №СпТ-000002, №СпТ-000003, однак в приріст залишків у зв'язку із використанням, не пов'язаним з господарською діяльністю, було включено палива тільки на суму 99680 грн.

Таким чином, підприємство не включило до приросту балансової вартості запасів та до складу скоригованого валового доходу за півріччя 2010 року вартість палива в сумі 328637 грн., яке було використано на власні потреби, без документального підтвердження використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене, скоригований валовий дохід підприємства занижено всього на суму 328637 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 року у сумі 328637 грн., що призвело до зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року у розмірі 82159 грн.

Крім того, підприємством, в зв'язку із списанням палива, не правомірно сформовано податковий кредит за червень 2011 року на суму 85663 грн., оскільки використання палива не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

05.01.2010р. між ПП «Фірма «Світал» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 5/1 про надання транспортних послуг, згідно якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується виконати транспортні послуги по перевезенню товару у пункти призначення, визначені замовником, видати вантаж, а ПП «Фірма «Світал» зобов'язується оплатити роботу по перевезенню вантажу та забезпечити ФОП ОСОБА_1 необхідною кількістю паливно-мастильних матеріалів для перевезення за рахунок позивача.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 протягом 2010 року та по квітень 2011 року здійснював перевезення палива на АЗС ПП «Фірма «Світал». На виконання своїх обов'язків ПП «Фірма «Світал» забезпечувало ФОП ОСОБА_1 паливом, у кількості необхідної для перевезення.

Крім того, податковий орган при проведенні перевірки використав акти списання товарів № СпТ-000001, № СпТ-000002, № СпТ-000003, копії яких надано податковим органом до суду, однак з зазначених актів вбачається, що вони не містять підписів керівника, комісії, печатки підприємства, а тому не могли бути використані при проведенні перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ПП «Фірма «Світал» наявні документи, які підтверджують списання палива та використання списаного палива для здійснення власної господарської діяльності, а тому висновок податкового органу про відсутність таких документів та, як наслідок, не пов'язаності витрат з господарською діяльністю підприємства, не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Позиція податкового органу щодо порушень податкового законодавства України ПП «Фірма «Світал» зводиться до наступного:

- підприємством занижене податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 82159 грн. на підставі списання бензину марок А-92, А-95, дизельного палива на загальну суму 428317 грн., однак в приріст залишків у зв'язку із використанням, не пов'язаним з господарською діяльністю, було включено палива тільки на суму 99680 грн., у звязку з чим підприємство не включило до приросту балансової вартості запасів та до складу скоригованого валового доходу за півріччя 2010 року вартість палива в сумі 328637 грн., яке було використано на власні потреби, без документального підтвердження використання у господарській діяльності.

- підприємством, в зв'язку із списанням палива, не правомірно сформовано податковий кредит за червень 2011 року на суму 85663 грн., оскільки використання списаного палива не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає, що з такими запереченнями відповідача не можливо погодитись, оскільки вони зроблені на підставі хибного тлумачення законодавства.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Між ПП «Фірма «Світал» та ФОП ОСОБА_1 05.01.2010 року укладено договір № 5/1 про надання транспортних послуг, згідно якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується виконати транспортні послуги по перевезенню товару у пункти призначення, визначені замовником, видати вантаж, а ПП «Фірма «Світал» зобов'язується оплатити роботу по перевезенню вантажу та забезпечити ФОП ОСОБА_1 необхідною кількістю паливно-мастильних матеріалів для перевезення за рахунок позивача.

Згідно із п. 1.4 розділу 1 цього Договору (додатку до договору №5/1 від 05.01.2010 року) ПП «Фірма «Світал» зобов'язується забезпечити ФОП ОСОБА_1 паливом для перевезення товару з розрахунку норм витрат транспортного засобу на 1 км пробігу, відстань якого визначається сторонами на підставі хронометражу, дані якого визначаються в звідній таблиці перевезення палива, яка складається в письмовій формі.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 протягом 2010 року та по квітень 2011 року здійснював перевезення палива на АЗС ПП «Фірма «Світал», що підтверджується подорожніми листами № 298451 від 07.04.2010р., № 298402 від 05.05.2010р., № 298452 від 06.05.2010р., №298403 від 27.05.2010р., № 298404 від 08.06.2010р., № 298405 від 19.06.2010р., № 298406 від 05.07.2010р., № 298453 від 08.07.2010р., № 298454 від 16.07.2010р., № 298455 від 02.08.2010р., № 298407 від 06.08.2010р., № 298456 від 16.08.2010р., № 298457 від 02.09.2010р., № 298408 від 03.09.2010р., № 298409 від 05.10.2010р., № 298458 від 01.10.2010р., № 298459 від 11.11.2010р., № 298410 від 15.11.2010р., № 298460 від 13.12.2010р., № 298461 від 16.01.2011р., № 298462 від 04.02.2011р., № 298463 від 17.03.2011р., № 298401 від 02.04.2011р.

На виконання своїх обов'язків ПП «Фірма «Світал» забезпечувало ФОП ОСОБА_1 паливом, у кількості необхідної для перевезення, що підтверджується актами списання палива та таблицями перевезення паливно-мастильних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що у ПП «Фірма «Світал» наявні документи, які підтверджують списання палива та використання списаного палива для здійснення господарської діяльності, а тому висновок податкового органу про відсутність таких документів та, як наслідок, не пов'язаності витрат з господарською діяльністю є необгрунтованим.

Крім того, при проведенні перевірки податковий орган використав акти списання товарів № СпТ-000001, № СпТ-000002, № СпТ-000003, копії яких надано відповідачем до суду, однак з зазначених актів вбачається, що вони не містять підписів керівника, комісії, печатки підприємства, а тому не могли бути використані при проведенні перевірки.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставинах, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Фірма «Світал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі № 2а/1570/10137/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 10 червня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян