Постанова № 31795217, 31.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 1570/9812/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дельта Метал Груп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Дельта Метал Груп» (далі - Позивач, або ПП «Дельта Метал Груп») з позовом (а.с.2-6 т.1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі - Відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0005582310/0 від 18.06.2009 року, за яким Приватному підприємству «Дельта Метал Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальній сумі 465528 грн., з яких за основним платежем 310352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 155176 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Дельта Метал Груп», за результатами якої складено акт №7556/23-4/35566897 від 02.06.2009 року (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено, що Позивачем, в порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що були виписані ТОВ «Вісткар», у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 310 352 грн.

Позивач не згоден з вказаними висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ), продавець товару був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, зазначених в Акті перевірки.

Позивач звертає увагу, що з Акту перевірки вбачається також належне звітування продавця товару (ТОВ «Вісткар») до органів податкової служби. Також ПП «Дельта Метал Груп» зазначає, що здійснювало господарську діяльність шляхом оптової закупівлі товару у постачальника та реалізації цього товару у подальшому роздрібним покупцям, у зв'язку з чим 23.04.2008 року ним було укладено договір з ТОВ «Вісткар» №23/4 відповідно до якого останній продав, а ПП «Дельта Метал Груп» купив 503,568 т чавуну та 8,85 т поліпропілену на загальну суму 1862112,0 грн. На виконання зазначеного договору ТОВ «Вісткар» було видано видаткові накладні, товар отриманий представником ПП «Дельта Метал Груп» згідно довіреностей, в оплату за отриманий товар Позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Вісткар» грошові кошти. Згідно договорів купівлі-продажу чавун та поліпропілен було продано ТОВ «Меркурій та компанія», ТОВ «Медіна», ТОВ «ТД Нітал», ПП «ТПС «Гетьман». За договорами купівлі-продажу транспортування товару та вантажно-розвантажувальні роботи при реалізації товарів проводилися за рахунок зазначених підприємств покупців.

Крім того, Позивач стверджує, що викладений в Акті перевірки розрахунок щодо заниження відвантаження нижче покупної вартості є непідтвердженим з огляду на первинні документи та не може служити підставою для визнання правочину нікчемним. На думку Позивача сторони при укладені договору купівлі-продажу товарів не мали завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 14.03.2013 року, яка занесена до журналу судового засідання, Відповідача - Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси, замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.3 а.с.43-49). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що в ході проведеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було з'ясовано, що Позивач на підставі договору № 23/4 від 23.04.2008 року придбав у ТОВ «Вісткар» товар та отримав згідно накладних 506,568 т чавуну та 8,85 т поліпропілену на загальну суму 1862112 грн. (в т.ч. ПДВ 310352 грн.). Як встановлено податковим органом, згідно реєстраційних даних, наданих до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси, у ТОВ «Вісткар» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до даних службової записки ВПМ в Малиновському районі м. Одеси № 730/7/26-104 від 28.08.2008 року, ТОВ «Вісткар» за юридичною адресою (м. Одеса, вул. Гайдара, 37 А) не заходиться (довідка про незнаходження за юридичною адресою № 33 від 17.09.2008 року). Вищевикладене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Вісткар» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеними угодами та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Вісткар» на створення правових наслідків. Такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ПП «Дельта Метал Груп» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним. Таким чином, Відповідач вважає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, за яким ПП «Дельта Метал Груп» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 465528 грн., з яких за основним платежем 310352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 155176 грн. З урахуванням викладеного представник Відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 28.05.2009 року по 29.05.2009 року, на підставі службового посвідчення та відповідно до постанови слідчого з СВ ПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси Малейчика І.Т. «Про призначення позапланової документальної перевірки» від 12.11.2008 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Покотило О.О. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Дельта Метал Груп» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вісткар» за період з 17.03.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено Акт позапланової невиїзної перевірки № 7556/23-4/35566897 від 02.06.2009 року (т.1 а.с.7-25).

Відповідно до висновку зазначеного Акту виїзною документальною перевіркою встановлено, що ТОВ «Вісткар» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які відображено в виписках банківських рахунків та, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Відповідно до частин 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Вісткар» з контрагентам порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Також, у висновках Акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Вищевикладене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Вісткар» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань за укладеними усними угодами та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Вісткар» на створення правових наслідків. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ПП «Дельта Метал Груп», по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними. Тобто, сума ПДВ у розмірі 310352 грн., віднесена ПП «Дельта Метал Груп» до складу дозволеного податкового кредиту: в податковій декларації за квітень 2008 року в сумі 63333,40 грн., травень 2008 року в сумі 54 900 грн., червень 2008 року в сумі 58000 грн., липень 2008 року в сумі 73452 грн., серпень 2008 року в сумі 42833,33 грн. та за вересень 2008 року в сумі 17833,33 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає коригуванню.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0005582310/0 від 18.06.2009 року, за яким ПП «Дельта Метал Груп» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 465528 грн., з яких за основним платежем 310352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 155176 грн. (т. 1 а.с. 26).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Приморському районі м. Одеси податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати його нечинним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року в задоволені позовних вимог ПП «Дельта Метал Груп» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005582310/0 від 18.06.2009 року було відмовлено. (т. 1 а.с. 225-233).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року залишена без змін. (т. 2 а.с. 104-106).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2012 року скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи слід мати на увазі, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано і вказані обставини судами не досліджувалися. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції (т. 2 а.с. 157-162).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначено судом, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в Акті перевірки висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог ч.ч. 1, 5 ст.203, ч.2 ст.215, ст.ст. 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Дельта Метал Груп» з ТОВ «Вісткар»; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим ПП «Дельта Метал Груп» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 310352 грн., а саме в податковій декларації за: квітень 2008 року в сумі 63333,40 грн., травень 2008 року в сумі 54900 грн., червень 2008 року в сумі 58000 грн., липень 2008 року в сумі 73452 грн., серпень 2008 року в сумі 42833,33 грн. та за вересень 2008 року в сумі 17833,33 грн.

При цьому, доходячи до висновку про порушення Позивачем вказаних вимог законодавства, Відповідачем взято до уваги дані службової записки ВПМ в Малиновському районі м. Одеси № 730/7/26-104 від 28.08.2008 року, відповідно до якої ТОВ «Вісткар» за юридичною адресою (м. Одеса, вул. Гайдара, 37 А) не заходиться (довідка про незнаходження за юридичною адресою № 33 від 17.09.2008 року). Також, Відповідачем враховано, що згідно реєстраційних даних, наданих до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси, ТОВ «Вісткар» з моменту створення підприємства до даного часу кількість працівників, зареєстрованих на підприємстві складає 1 особа, тобто посада директора, посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена.

Крім того, Відповідачем взято до уваги, що в ході слідства по кримінальній справі № 206200800002 встановлено, що ТОВ «Вісткар» не володіє об'єктами нерухомості, тобто не має офісних та складських приміщень як у власності так і не орендує у інших суб'єктів господарювання. Також, на балансі підприємства відсутні будь-які транспортні засоби для їх перевезення. Досудовим слідством не встановленні факти надання ТОВ «Вісткар» іншими суб'єктами господарювання послуг з перевезення будь-яких вантажів. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Вісткар» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Зазначені обставини, на думку Відповідача, свідчать, що ТОВ «Вісткар» не здійснював господарську діяльність спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у розумінні терміну «господарська діяльність» Господарського кодексу України.

Як наслідок Відповідач в своєму Акті перевірки зазначає, що усі операції купівлі-продажу ПП «Дельта Метал Груп» з контрагентом ТОВ «Вісткар» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Також, встановлюючи порушення Позивачем вимог податкового законодавства, Відповідач в Акті перевірки зазначив, що посадовими особами ПП «Дельта Метал Груп» не надано до перевірки первинних документів, які б свідчили про отримання, транспортування, навантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Вісткар», а тому, на думку податкового органу, надані Позивачем первинні документи не можуть підтверджувати проведення господарських операцій між Позивачем і ТОВ «Вісткар» та, відповідно, не можуть підтверджувати задекларовані Позивачем показники податкового обліку.

Однак, суд не погоджується з вказаними висновками Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, формування податкового кредиту з ПДВ зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 23.04.2008 року між ПП «Дельта Метал Групп» та ТОВ «Вісткар» укладено Договір №23/4, згідно якого ТОВ «Вісткар» приймає на себе зобов'язання передати ПП «Дельта Метал Групп» у встановлені договором терміни товар, а останній зобов'язаний прийняти товар, а також оплатити його вартість за умовами зазначеного Договору (т. 1 а.с.27-29).

На виконання умов Договору від 23.04.2008 року №23/4, ПП «Дельта Метал Групп» від підприємства ТОВ «Вісткар» з квітня 2008 року по вересень 2008 року було отримано метал (чавун), згідно чого виписано слідуючи видаткові накладні: № 1 від 24.04.2008 року, № 2-6/05 від 06.05.2008 року, № 2-8/05 від 08.05.2008 року, № 1-24/06 від 24.06.2008 року, № 3-2/07 від 02.07.2008 року, № 6-18/07 від 18.07.2008 року, № 3-24/07 від 24.07.2008 року, № 3-30/07 від 30.07.2008 року, № 7-1/08 від 01.08.2008 року, № 8-14/08 від 14.08.2008 року, № 16-18/08 від 18.08.2008 року, № 8-1/09 від 24.09.2008 року, № 3-20/05 від 20.05.2008 року (т.2 а.с.23-29).

Оприбуткування товару в бухгалтерському обліку покупця підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за 2008 рік (т.3 а.с. 74-75), з яких вбачається потрапляння товару, придбаного у ТОВ «Вісткар» у власність Позивача для подальшого використання в господарській діяльності останнього.

Також, на підтвердження того, що вказаний товар було отримано Позивачем та він був в наявності у останнього, в матеріалах справи містяться акти списання від 12.05.2008 року № Д-000000001, від 30.07.2008 року № Д-000000002, від 26.09.2009 року № Д-000000003 (т. 3 а.с.4-6).

Оплата за Договором №23/4 від 23.04.2008 року здійснювалась Позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 1862112 грн. (в т.ч. ПДВ 310352 грн.) на банківські рахунки ТОВ «Вісткар».

Крім того, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: № 1/04 від 25.04.2008 року, № 2-6/05 від 06.05.2008 року, № 2-8/05 від 08.05.2008 року, № 3-20/05 від 20.05.2008 року, № 1-24/06 від 24.06.2008 року, № 4-25/06 від 25.06.2008 року, № 4-27/06 від 27.06.2008 року, № 3-2/07 від 02.07.2008 року, № 6-18/07 від 18.07.2008 року, № 3-24/07 від 24.07.2008 року, № 3-30/07 від 30.07.2008 року, № 7-1/08 від 01.08.2008 року, № 8-14/08 від 14.08.2008 року, № 6-18/08 від 18.08.2008 року, № 8-1/09 від 24.09.2008 року (т. 3 а.с.8-10, 11, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34), отриманих від постачальника товару ТОВ «Вісткар», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару за Договором №23/4 від 23.04.2008 року, та дають право на включення ПДВ до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Суми ПДВ у розмірі 310352 грн. по зазначеним податковим накладним ПП «Дельта Метал Груп» включено до складу податкового кредиту відповідних періодів: квітень 2008 року в сумі 63333,40 грн., травень 2008 року в сумі 54900 грн., червень 2008 року в сумі 58000 грн., липень 2008 року в сумі 73452 грн., серпень 2008 року в сумі 42 833,33 грн., вересень 2008 року в сумі 17833,33 грн., що, поміж іншого, підтверджується Актом перевірки.

Крім того, судом встановлено, що вказані первинні документи, на підставі яких Позивачем сформований податковий кредит за період квітень-вересень 2008 року, в тому числі податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані Позивачем від його контрагента на кількість товару, поставленого відповідно до укладеної угоди, що, також підтверджується викладеними в Акті перевірки № 7556/23-4/35566897 від 02.06.2009 року висновками. Зазначені обставини не заперечувались представником Відповідача під час судового розгляду справи.

Також, судом встановлено, що товар придбаний Позивачем у ТОВ «Вісткар» зберігався на складі останнього, відповідно до укладеного між ТОВ «Вісткар» та ПП «Дельта Метал Груп» Договору на зберігання товару на складі (т. 2 а.с. 21-22), та з нього передавався безпосередньо контрагентам - покупцям Позивача: ТОВ «Меркурій та компанія», ТОВ «Медіна», ТОВ «ТД Нітал», ПП «ТПС «Гетьман», які самостійно здійснювали транспортування товару та вантажно-розвантажувальні роботи.

Так, зокрема, 08.01.2008 року між ПП «Дельта Метал Груп» (продавець) та ТОВ «Меркурій та компанія» (покупець) було укладено договір №08/01-2008, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у встановлені договором терміни товар, а останній зобов'язаний прийняти товар, а також оплатити його вартість за умовами зазначеного договору. При цьому, відповідно до п.п.4.2 п.4 зазначеного договору вивезення товару здійснюється самостійно (т. 1 а.с.76-77).

На виконання зазначеного договору ПП «Дельта Метал Груп» видало видаткові накладні: № 4 від 24.04.2008 року, № 5 від 25.04.2008 року, № 8 від 06.05.2008 року, № 9 від 08.05.2008 року (т. 1 а.с.78-80). Згідно зазначених документів ПП «Дельта Метал Груп» продало, а покупець купив товар - 186,482 т чавуну на загальну суму 540800 грн. (в т.ч. ПДВ 90133,33 грн.).

Також, 23.06.2008 року між ПП «Дельта Метал Груп» (поставщик) та ТОВ «Медіна» (покупець) було укладено договір № 2306/1 на поставку продукції, відповідно до якого поставщик поставляє, а покупець приймає та сплачує за товар згідно накладної (специфікації, рахунку фактури, іншого товаросупровідного документу). Вивіз товару здійснюється самостійно. (т. 1 а.с. 86).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору ПП «Дельта Метал Груп» видало видаткові накладні: № 11 від 23.06.2008 року, № 12 від 02.07.2008 року, № 19 від 26.09.2008 року та податкові накладні № 12 від 25.06.2008 року, № 13 від 25.06.2008 року, № 14 від 02.07.2008 року, № 25 від 26.09.2008 року, згідно яких ПП «Дельта Метал Груп» поставило, а ТОВ «Медіна» отримало 113,4202 т чавуну на загальну суму 428694 грн. (в т.ч. ПДВ 71449 грн.).

Крім того, судом встановлено, що 21.04.2008 року між ПП «Дельта Метал Груп» (поставщик) та ТОВ «ТД «Нітал» (покупець) було укладено договір поставки № 2104, відповідно до якого поставщик приймає зобов'язання продавати металопродукцію, а покупець самостійно вивозити, приймати та сплачувати за товар (т. 1 а.с. 94).

На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП «Дельта Метал Груп» видало видаткові накладні: № 6 від 24.04.2008 року, № 13 від 17.07.2008 року, № 14 від 23.07.2008 року, № 15 від 30.07.2008 року, № 16 від 13.08.2008 року, № 17 від 18.08.2008 року, № 18 від 24.09.2008 року та податкові накладні: № 6 від 25.04.2008 року, № 15 від 17.07.2008 року, № 16 від 18.07.2008 року, № 17 від 23.07.2008 року, № 18 від 30.07.2008 року, № 19 від 31.07.2008 року, № 20 від 13.08.2008 року, № 21 від 14.08.2008 року, № 22 від 18.08.2008 року, № 23 від 24.09.2008 року, № 24 від 25.09.2008 року, згідно яких ПП «Дельта Метал Груп» поставило, а ТОВ «ТД «Нітал» отримало 195,959 т чавуну на загальну суму 712325 грн. (в т.ч. ПДВ 118887,5 грн.) (т. 2 а.с. 31-58).

Матеріали справи, також, містять договір № 19/05-2008 від 19.05.2008 року (т. 3 а.с. 2-3), укладений між ПП «Дельта Метал Груп» (продавець) та ПП «ТПС «Гетьман» (покупець), відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у встановлені договором терміни товар, а останній зобов'язаний прийняти товар, а також оплатити його вартість за умовами зазначеного договору. Згідно наданого Позивачем рахунку-фактури № 8 від 19.05.2008 року ПП «Дельта Метал Груп» продало ПП «ТПС «Гетьман» 8,850 т. поліпропілену на загальну суму 79650 грн. (в т.ч. ПДВ 13275,5 грн.). В підтвердження здійснення зазначеної господарської операції ПП «Дельта Метал Груп» видало видаткову накладну № 10 від 20.05.2008 року та податкову накладну № 11 від 20.05.2008 року (т. 2 а.с. 88, 90).

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем було виконано всі зобов'язання за укладеним Договором, а саме: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, виписані на підставі і у відповідності до укладеного договору та підтверджують здійснення господарської операції між ПП «Дельта Метал Груп» та ТОВ «Вісткар».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товарів від контрагента-постачальника - ТОВ «Вісткар», а також їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту Акту перевірки №7556/23-4/35566897 від 02.06.2009 року, Відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких Позивачем сформований податковий кредит за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року, належним чином оформлені, суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Зазначені обставини представником Відповідача у судовому засіданні спростовані не були.

Поряд з цим, як зазначив представник Відповідача в судовому засіданні, що, також відображено в Акті перевірки, висновки щодо заниження Позивачем ПДВ зроблені перевіряючими на підставі даних інформаційних баз податкової служби, а саме: податковим органом враховано, що згідно реєстраційних даних, наданих до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси, у ТОВ «Вісткар» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до даних службової записки ВПМ в Малиновському районі м. Одеси № 730/7/26-104 від 28.08.2008 року, ТОВ «Вісткар» за юридичною адресою (м. Одеса, вул. Гайдара, 37 А) не заходиться (довідка про незнаходження за юридичною адресою № 33 від 17.09.2008 року).

Суд критично відноситься до таких висновків Відповідача. Суд вважає, що посилання в Акті перевірки на дані інформаційних баз податкової служби та довідку щодо відсутності його контрагента за місцезнаходженням, є недостатніми підставами для оцінки правомірності дій Позивача, оскільки без фактичного дослідження договорів Позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх фактичного виконання, з обов'язковим посиланням на передбачені законом первинні документи, висновки про наявність чи відсутність порушень закону Позивачем є необґрунтованими, й, відповідно, не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно Позивача.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, Позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується Відповідачем й також відображено в Акті перевірки.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження, викладені в Акті перевірки щодо відсутності у контрагента Позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, оскільки Позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме вимовлялась, транспортувалась поставлена продукція, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. При цьому, суд також звертає увагу на те, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентом. Водночас, суд наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання Відповідача в Акті перевірки на той факт, що у ТОВ «Вісткар» для здійснення відповідних господарських операцій із Позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

В Акті перевірки робиться висновок про те, що Позивач на перевірку не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Так, зокрема, на підтвердження факту отримання ПП «Дельта Метал Груп» від контрагента - постачальника (ТОВ «Вісткар») товару, згідно укладеного Договору, Позивачем до суду надані видаткові накладні (т.2 а.с.23-29).

Видаткова накладна - це універсальний документ за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги.

Таким чином, доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угода не відбувалась, відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між Позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи податкового органу про неприбутковість господарської операції Позивача, що, також, стало підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань, оскільки під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Також, суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення позивних вимог ПП «Дельта Метал Груп», податковий орган посилається на той факт, що згідно наданих Позивачем накладних щодо отримання товару від ТОВ «Вісткар» та видаткових накладних щодо передачі товару контрагентам ПП «Дельта Метал Груп», всього Позивачем було отримано 503,568 т чавуну та 8,85 т поліпропілену, а фактично реалізовано 495,861 т чавуну та 8,85 т поліпропілену, при цьому, документи щодо того де зберігався залишок товару Позивачем не надано.

Водночас, зазначені доводи Відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи Договором зберігання, укладеним між ТОВ «Вісткар» з ПП «Дельта Метал Груп», а також Актами списання від 12.05.2008 року № Д-000000001, від 30.07.2008 року № Д-000000002, від 26.09.2009 року № Д-000000003 (т. 3 а.с.4-6).

Отже, враховуючи викладене, а також з урахуванням наданих Позивачем первинних документів, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання Позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо придбання Позивачем товару у ТОВ «Вісткар», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В Акті перевірки висновки Відповідача щодо відсутності фактичності поставки ТОВ «Вісткар» товарів і посилання на нікчемність укладених Позивачем із вказаним контрагентом угод, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку Відповідача. Більш того, припущення, висновки Відповідача в Акті перевірки, не є підставою для позбавлення Позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом - ТОВ «Вісткар».

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0005582310/0 від 18.06.2009 року, за яким Приватному підприємству «Дельта Метал Груп» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 465528 грн., з яких за основним платежем 310352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 155176 грн., а тому позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню шляхом визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Дельта Метал Груп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005582310/0 від 18.06.2009 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0005582310/0 від 18.06.2009 року, яким Приватному підприємству «Дельта Метал Груп» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 465528,00 грн. (з яких за основним платежем - 310352,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 155176,00 грн.).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

31 травня 2013 року.

.