Постанова № 31795136, 10.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року № 810/1284/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Вайсбурд О.В., Омельченко В.П.,

від відповідача: Бойко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм»доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача:

від 15.11.2012 № 0001382300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2015656,00 грн. ( за основним платежем - 1647982,00 грн., за штрафними санкціями - 367674,00 грн.);

від 15.11.2012 № 0001372300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 2137982,00 грн. ( за основним платежем - 1877589,00 грн., за штрафними санкціями - 260393,00 грн.);

від 15.11.2012 № 0001392300, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39082,00 грн.;

від 15.11.2012 № 0000592200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація)» у розмірі 43364,49 грн. ( за основним платежем - 34691,59 грн., за штрафними санкціями - 8672,90 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит та валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток. Окрім того, позивачем зауважено, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем положень про оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та мають ознаки фіктивності. Також відповідачем наголошено, що у ході перевірки позивачем не надано документів на підтвердження факту отримання маркетингових і консультаційних послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Тому правочини, укладені між позивачем та ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали роботи без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат. Водночас, відповідачем зауважено, що позивачем не надано до перевірки довідки, які підтверджують, що нерезиденти, з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн з якими укладено міжнародний договір, що є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, а тому отримані позивачем доходи підлягають оподаткуванню за ставкою 15 %. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з за період з 01.01.2010 по 30.06.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.10.2012 № 406/22-1/35773075 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень, зокрема:

- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 877 589,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 16096,00 грн., 1 півріччя 2010 року - 87 482,00 грн., 3 квартал 2010 року - 348015,00 грн., за 2010 рік - 829172,00 грн., 1 квартал 2011року - 31913,00 грн., 2 квартал 2011року - 98782,00 грн., 2-3 квартали 2011року - 445975,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - 804110,00 грн., 1 квартал 2012 року - 134766,00 грн., 1- півріччя 2012 року - 212394,00 грн.

- підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 39082,00 грн., а саме: за березень 2010 року - 8945,00 грн., за липень 2010 року - 30137,00 грн.; заниження податку на додану вартість на суму - 1 647 982,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2010 року - 33350,00 грн., лютий 2010 року - 36645,00 грн., травень 2010 року - 25273,00 грн., червень 2010 року - 11232,00 грн., серпень 2010 року - 81156,00 грн., вересень 2010 року - 104116,00 грн., жовтень 2010 року - 118772,00 грн., листопад 2010 року - 108029,00 грн., грудень 2010 року - 227505,00 грн., січень 2011 року - 17850,00 грн., лютий 2011 року - 8084,00 грн., березень 2011 року - 9 179,00 грн., квітень 2011 року - 30242,00 грн., травень 2011 року - 23950,00 грн., червень 2011 року - 87990,00 грн., липень 2011 року - 55482,00 грн., серпень 2011 року - 90332,00 грн., вересень 2011 року - 74 732,00 грн., жовтень 2011 року - 92922,00 грн., листопад 2011 року - 100873,00 грн., грудень 2011 року - 102097,00 грн., січень 2012 року - 1394,00 грн., лютий 2012 року - 9554,00грн., березень 2012 року - 97467,00 грн., квітень 2012 року - 53453,00 грн., травень 2012 року - 34389,00 грн., червень 2012 року - 3917,00 грн.;

- пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента на суму 34691,59 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 13535,40 грн., за 3 квартал 2010 року - 8457,90 грн., 1 квартал 2011 року - 8709,57 грн., 3 квартал 2011 року - 3367,65 грн., за 4 квартал 2011 року - 3367,65 грн., за 4 квартал 2011 року -621,07 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на наступному:

Щодо взаємовідносин із ПП «Арма-терм».

Так, у ході перевірки позивача перевіряючими отримано службову записку від ВМП ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.10.2012 № 701/7/07-04, якою надано висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру щодо результатів почеркознавчої експертизи документів ПП «Арма-терм» - висновок спеціаліста СТКРЗ Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора міліції Майданик А.В. від 10.10.12 № 541, згідно якого встановлено, що підпис від імені директора ПП «Арма-Терм» громадянки ОСОБА_5 на первинно-бухгалтерських документах по взаємовідносинам із ТОВ «Колві «Євротерм», виконано не громадянкою ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.169-173 Том ХХІV).

Також, у ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Арма-Терм» позивачеві, у зв'язку з відсутністю довіреностей та товарно-транспортних накладних, а також інших первинних документів, що засвідчують транспортування товару.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс».

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що у ході перевірки позивача перевіряючими отримано службову записку від ВМП ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.10.2012 № 3218/7/07-04, якою надано висновки науково-дослідного експертно-криміналістичного центру щодо результатів почеркознавчої експертизи документів ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», а саме: висновки спеціаліста СТКРЗ Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора міліції Майданик А.В. від 23.10.2012 № 566, від 23.10.2012 № 560 та від 23.10.2012 № 565, згідно яких встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Спецмаркет Все», громадянки ОСОБА_6, директора ТОВ «КК «Віокон» громадянина ОСОБА_7 та директора ТОВ «Сервісальянс» громадянина ОСОБА_7 на первинно-бухгалтерських документах по взаємовідносинам із ТОВ «Колві «Євротерм», виконано іншими особами (а.с.180-195 Том ХХІV).

Окрім того перевіряючими вказано, що позивачем під час перевірки не надано первинно-бухгалтерських документів щодо суті отриманих агентських, маркетингових, консультаційних та інформаційно-консультаційних послуг, зокрема, звітів про виконану роботу, що, на думку перевіряючих, свідчить про неможливість встановлення пов'язаності отриманих послуг із господарською діяльністю позивача.

З огляду на вищевикладене перевіряючі дійшли висновку, що посадові особи ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» не могли фактично здійснювати господарських операцій із ТОВ «Колві «Євротерм».

Відтак, податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» господарських операцій із позивачем з підстав відсутності волевиявлення посадових осіб на укладання спірних правочинів та неможливості виконання укладених договорів через відсутність у підприємств необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, трудових та інших матеріально-технічних ресурсів, чим встановлено порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, на думку податкового органу, діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ними угод. Відтак, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім того, у ході перевірки встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду мав зовнішньоекономічні відносини із ТОВ «Серконс» (Росія), ТОВ «Юнісер» (Росія) та компанією «Algoritm -NN Compani» (Чехія). Проте, позивачем не надано до перевірки довідок, які підтверджують, що нерезиденти, з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн, з якими укладено міжнародні договіри, що є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, а тому отримані позивачем доходи підлягають оподаткуванню за ставкою 15 %.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін, про що позивача повідомлено листом від 12.11.2012 № 7081/10/22-223.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:

від 15.11.2012 № 0001382300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2015656,00 грн. ( за основним платежем - 1647982,00 грн., за штрафними санкціями - 367674,00 грн.);

від 15.11.2012 № 0001372300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 2137982,00 грн. ( за основним платежем - 1877589,00 грн., за штрафними санкціями - 260393,00 грн.);

від 15.11.2012 № 0001392300, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39082,00 грн.;

від 15.11.2012 № 0000592200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація)» у розмірі 43364,49 грн. ( за основним платежем - 34691,59 грн., за штрафними санкціями - 8672,90 грн.).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач звернувся до Державної податкової служби Київської області та до Державної податкової служби України із скаргами.

Так, за наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без розгляду з підстав недотримання позивачем порядку оскарження податкових повідомлень-рішень визначеного статтею 56 Податкового кодексу України.

В той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість та податку на прибуток таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Щодо взаємовідносин із ПП «Арма-терм».

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що за перевіряємий період позивачем із ПП «Арма-Терм» укладено наступні договори:

- № 01 від 11.01.2010 (договір постачання) на загальну суму 2094433,35 грн., період дії договору з 11.01.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.61-64 Том ХХХІV);

- договір № 0001 від 14.01.2011 (договір постачання) на загальну суму 2964182,52 грн., період дії з 14.01.2011 року по 31.12.2013 року (а.с.175-178 Том І);

- договір поставки обладнання № 0112 від 16.01.2012 на загальну суму 833166,09 грн., період дії з 16.01.2012 року по 31.12.2012 року (а.с.172-174 Том І).

За умовами вищевказаних договорів, постачальник (ПП «Арма-терм») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Колві «Євротерм») обладнання та комплектуючі вироби у відповідності до рахунків-фактур та видаткових накладних. Право власності на обладнання переходить до покупця у момент його передачі на складі постачальника, що посвідчується видатковою накладною. Поставка обладнання здійснюється транспортом покупця.

На підтвердження факту поставок обладнання за договорами між позивачем та ПП «Арма-терм» оформлено первинні документи, зокрема, звіти на оплату замовлень (Том ХХIX. XXX) та видаткові накладні (Том ІІ, ІІІ, ІV).

Поряд із цим, ПП «Арма-терм» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 6439402,87 грн. (у тому числі ПДВ - 1073233,79 грн.) (Том V, VІ, VІІІ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Окрім того на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії подорожніх листів та графіки роботи водіїв (Том ХХV - XXVIII).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Як то встановлено судом, за результатами перевірки, по взаємовідносинам із ПП «Арма-терм», відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 4913278,00 грн. та відповідно податкового кредиту на суму 1073233,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Спецмаркет ВСЕ».

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» укладено наступні договори:

б/н від 25.05.2009 (агентський договір) (а.с.169-171 Том І), на загальну суму 1137416,11 грн., період дії договору з 25.05.2009 року по 31.12.2010 року;

№ 01-01/11 від 04.01.2011 (договір надання маркетингових послуг) (а.с.167-168 Том І) на загальну суму 882 811,00 грн. період дії з 04.01.2011 року до розірвання за домовленістю сторін.

Згідно умов договору б/н від 25.05.2009 (агентський договір) виконавцем (ТОВ «Спецмаркет ВСЕ») надавались послуги з просування торгівельної марки на території України та країн СНД і ведення переговорів з контрагентами на предмет погодження договорів та їх підписання.

Згідно умов договору від 01-01/11 від 04.01.2011 (договір надання маркетингових послуг) виконавцем (ТОВ «Спецмаркет ВСЕ») надавались послуги щодо проведення маркетингових досліджень ринку теплотехнічного обладнання; представництва та дії від імені замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») щодо третіх осіб стосовно просування на ринку продукції позивача; пошук потенційних клієнтів, обговорення з ними цінової політики на товари замовника; здійснення контролю за оплатою коштів клієнтів замовника.

За умовами договорів факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами та звітами.

На підтвердження факту надання та отримання агентських та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» підписано акти здачі-прийняття робіт. Також ТОВ «Спецмаркет ВСЕ» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 313263,00 грн. (Том VІІІ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Як то встановлено судом, за результатами перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «Спецмаркет ВСЕ», відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 1683523,00 грн. та відповідно податкового кредиту на суму 313263,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «КК «Віокон».

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «КК «Віокон» укладено наступні договори:

№ 10/П від 01.04.2010 (про надання послуг) (а.с.152-153 Том І), на загальну суму 796407,00 грн., термін дії з 01.04.2010 року до 31.12.2010 року.

№ КЕ -101 від 16.11.2010 року (про надання послуг) (а.с.149-150 Том І) на загальну суму 72512,00 грн., термін дії з 16.11.2010 року до 31.01.2011 року.

За умовами договору № 10/П від 01.04.2010 (про надання послуг), згідно пункту 2.1 договору, виконавець (ТОВ «КК «Віокон») зобов'язується за завданням замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») надавати послуги, зокрема, консалтингові послуги щодо організації та управління бізнес процесами, консультування з питань виробничої політики, організація та проведення семінарів та тренінгів, послуги з організації охорони праці, складання бізнес плані, обслуговування поштових відправлень, ведення кадрового документообігу, підбір персоналу та інше.

За умовами договору № КЕ -101 від 16.11.2010 (про надання послуг), виконавець (ТОВ «КК «Віокон») зобов'язується за завданням замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») здійснити вивчення діяльності технопарків в Україні.

За умовами договорів, факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «КК «Віокон» підписано акти надання послуг. Також ТОВ «КК «Віокон» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 144820,00 грн. (Том ІХ), наявність яких не заперечується відповідачем.

Окрім того, на підтвердження виконання умов договору № КЕ -101 від 16.11.2010 ТОВ «КК «Віокон» надано позивачеві додаток до акту про надання послуг № 1 від 31.01.2011 «Технопарки», зі змісту якого вбачається здійснення підприємством аналізу діяльності технопарків в Україні за 2009-2010 роки (Том ІХ).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Як то встановлено судом, за результатами перевірки, по взаємовідносинам із «КК «Віокон», відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 306989,00 грн. та відповідно податкового кредиту на суму 144820,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх».

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» укладено наступні договори:

№ КО-01/07 від 01.07.2009 (договір надання консультаційних послуг) (а.с.156-160 Том І) на загальну суму 1088637,10 грн. термін дії з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року.

№ 2/07 від 01.07.2010 (договір надання консультаційних послуг) (а.с.161-165 Том І) на загальну суму 402331,00 грн., термін дії з 01.07.2010 до 01.07.2011 року.

№ 04/01М від 04.01.2011 (про надання маркетингових послуг) (а.с.154-155 Том І) на загальну суму 93241,00 грн., термін дії з 04.01.2011 року по 04.01.2012 року.

Згідно умов договорів № КО-01/07 від 01.07.2009 та № 2/07 від 01.07.2010 виконавець (ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх») зобов'язується за завданням замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») надати наступні послуги: консультації щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського(управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями; консультації щодо організації фінансового, бухгалтерського, податкового обліку та звітності; здавання звітів по заробітній платі до державних органів; складання бухгалтерської та податкової звітності; юридичні консультації; участь в переговорах, консультаціях інших зустрічах з метою представлення інтересів замовника.

Згідно пункту 3 вищевказаних договорів, виконавець зобов'язується щомісячно надавати замовнику узгоджений план дій, які передбачаються до впровадження виконавцем у наступному місяці. Факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами про надання послуг, який має містити опис наданих послуг та суму винагороди, що підлягає сплаті та нараховуються у відповідності до відпрацьованих годин.

В рамках укладеного договору № 04/01М від 04.01.2011 (про надання маркетингових послуг) виконавець (ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх») зобов'язується за завданням замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») надати маркетингові послуги. Факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» підписано акти надання послуг (а.с.1-19 Том Х). Також ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на суму 116667,00 грн. (а.с.51-54 Том Х)., наявність яких не заперечується відповідачем.

Окрім того, на підтвердження виконання умов договорів № КО-01/07 від 01.07.2009 та № 2/07 від 01.07.2010 ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» надано, а позивачем затверджено звіти про надані консультаційні послуги (а.с.20-50 Том Х).

Також матеріали справи містять маркетингові дослідження попиту на ринку оновлення тепло-генеруючого обладнання України (а.с.77-161 Том Х), що виконано ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» на виконання договору № 04/01М від 04.01.2011.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Як то встановлено судом, за результатами перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 391 509,00 грн. та відповідно податкового кредиту на суму 116 667,00 грн.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Сервісальянс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сервісальянс» укладено договір № 02 від 02.03.2011 року (договір надання консультаційних послуг) (а.с.143-148 Том І).

За умовами вказаного договору виконавець (ТОВ «Сервісальянс») зобов'язується за завданням замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») надати наступні послуги: - консультації щодо ведення кадрового та загального документообігу; консультування щодо застосування засобів обчислювальної техніки і комп'ютерних інформаційних технологій; консультації щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями; консультації щодо організації фінансового, бухгалтерського, податкового обліку та звітності, виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про фінансову діяльність підприємства, складанню звітів по персоніфікації обліку; звіту по персоніфікованому обліку; нарахування та виплати заробітної плати працівникам; ведення персоніфікаційного обліку; здавання звітів по заробітній платі згідно законів України до державних органів; складання бухгалтерської та податкової звітності згідно законодавства України, своєчасної здачі їх до державних органів; оформлення зарплатних карток; юридичні консультації; підготовка проектів листів, коментарів, інших аргументованих матеріалів щодо господарської діяльності підприємства.

Згідно пункту 3 вищевказаного договору, виконавець зобов'язується щомісячно надавати замовнику план надання консультаційних послуг, які передбачаються до впровадження виконавцем у наступному місяці. Факт отримання наданих послуг підтверджується відповідними актами про надання послуг, який має містити опис наданих послуг та суму винагороди, що підлягає сплаті.

На підтвердження факту надання та отримання консалтингових та маркетингових послуг між позивачем та ТОВ «Сервісальянс» підписано акти надання послуг (а.с.185-197 Том Х). Загальна вартість отриманих послух становить 656571,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Том ХVII - ХХІV).

Як то встановлено судом, за результатами перевірки, по взаємовідносинам із ТОВ «Сервісальянс», відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 656571,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 144820,00 грн.

При цьому судом встановлено, що податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Сервісальянс» позивачем не формувався.

Як то встановлено судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни наданих послуг та придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, послуги та товари фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок, розкрито у постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» - недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як то вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Поряд із цим, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» і ТОВ «Сервісальянс», судом досліджено питання щодо реальності отримання позивачем товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та встановлено таке.

Щодо взаємовідносин із ПП «Арма-терм».

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є виробництво котлів центрального опалення та монтаж систем опалення. Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач має відповідні дозвільні документи на здійснення основного виду діяльності, зокрема, дозвіл від 26.06.2009 № 735.09.32-28.22.0 виданий Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та по м. Києву, ліцензія від 11.11.2008 № 441995 виданої державною Архітектурно-будівельною інспекцією та ліценція від 22.11.2011 № 596850 видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.109-110 Том ХХІV), одним із видів діяльності ПП «Арма-Терм» є, зокрема, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик наданих послуг, які б однозначно свідчили про призначення таких послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що на підставі спірних правочинів позивачем було отримано від ПП «Арма-Терм» комплектуюче обладнання, яке використано позивачем для виготовлення жаротрубних котлів, електрокотлів, теплообмінників КОЛВІ, побутових котлів, вузлів обліку газу ВОГ, гідро вирівнювачів, транспортабельних котелень та іншого. На підтвердження факту отримання та використання комплектуючого обладнання позивачем надано звіти на оплату замовлень (Том ХХIX, XXX), видаткові накладні (Том ІІ, ІІІ, ІV) та податкові накладні, а також документи первинного-бухгалтерського обліку - копії звітів про використання ТМЦ у виробництві за 2010-2012 роки (Том ХІ -ХVІ).

Позивачем зауважено, що вказані господарські операції відносяться до його основного виду діяльності та використовуються виключно у власній господарській діяльності.

Щодо підтвердження фактичного транспортування комплектуючого обладнання суд звертає увагу на таке.

Посилання представника відповідача на Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні на обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних суд не бере до уваги з тих підстав, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України "Про автомобільний транспорт" регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Суд зазначає, що податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність ТТН як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні ТМЦ, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містять в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями, а її відсутність не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності операцій за умови доведення позивачем протилежного.

Як зазначено представником позивача, транспортування комплектуючого обладнання здійснювалося позивачем власними силами.

На підтвердження наявності на підприємстві відповідних трудових та транспортних ресурсів для здійснення перевезень вантажів позивачем надано штатні розписи та оборотно-сальдову відомість по рахунку 105 (а.с.60-68 Том ХХІV), з яких вбачається, що у штаті підприємства є автотранспортний відділ, також на підприємстві використовується 18 транспортних засобів, зокрема, і вантажні автомобілі.

Водночас, на вимогу суду позивачем надано копії подорожніх листів та графіки роботи водіїв (Том ХХV - XXVIII).

Як то встановлено судом, факти отримання позивачем комплектуючого обладнання та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є поставка комплектуючого обладнення, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ПП «Арма-Терм» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги та товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», судом встановлено таке.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, ТОВ «Спецмаркет Все», за умовами укладених договорів, надавалися послуги з просування торгівельної марки на території України та країн СНД та послуги щодо проведення маркетингових досліджень ринку теплотехнічного обладнання; представництва та дії від імені замовника (ТОВ «Колві «Євротерм») щодо третіх осіб стосовно просування на ринку продукції позивача; пошук потенційних клієнтів, обговорення з ними цінової політики на товари замовника; здійснення контролю за оплатою коштів клієнтів замовника.

За письмовими поясненнями позивача від 03.04.2013 № 146 (а.с.3-13 Том ХІ), інформація, надана ТОВ «Спецмаркет Все» включала в себе створення паспорта точки торгівлі (магазину, ринку), надання контактних даних власника або управляючого точки, аналіз асортименту і цін та інше.

На підтвердження зазначеного вище позивачем надано додатки до актів виконаних робіт за укладеними правочинами та копії маркетингових досліджень українського ринку димогарних котлів та аналіз ринку котлів малої потужності у Росії (Том ХХХІ - ХХХІІІ). Вказані документи містять опис наданих послуг та суму винагороди, що підлягає сплаті та нараховуються у відповідності до відпрацьованих годин.

Поряд із вказаним, згідно умов договорів, укладених із ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» позивачем отримано консультаційні послуги щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та маркетингові послуги.

На підтвердження фактичного отримання послуг за укладеними правочинами представником позивача, у ході судового розгляду справи, надано письмові пояснення та відповідні докази, а саме узгоджені між сторонами плани дій щодо надання консультаційних послуг (а.с.49-59 Том ХХХІV), звіти про надані консультаційні послуги (а.с.20-49 Том Х), що містять інформацію про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договорами здійснювалися відповідні консультаційні послуги. Звіти містять деталізовану інформацію про вартість послуг щодо кожного контрагента, по якому здійснювалося відповідне супроводження під час ведення переговорів та укладання угод.

Також матеріали справи містять маркетингові дослідження попиту на ринку оновлення тепло-генеруючого обладнання України (а.с.77-161ТомХ), що виконано ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх» на виконання договору № 04/01М від 04.01.2011.

Водночас, між позивачем та ТОВ «Сервісальянс» укладено договір про надання консультаційних послуг щодо ведення кадрового та загального документообігу; консультування щодо застосування засобів обчислювальної техніки і комп'ютерних інформаційних технологій; консультації щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та інше.

Згідно пункту 3 вищевказаного договору, виконавець зобов'язується щомісячно надавати замовнику план надання консультаційних послуг, які передбачаються до впровадження виконавцем у наступному місяці, на підтвердження чого позивачем надано узгоджені між сторонами плани дій щодо виконання робіт за укладеними правочинами (а.с.1-18 Том ХХХІV) та підписані акти надання послуг (а.с.185-197 Том Х).

Також, згідно укладених договорів між позивачем та ТОВ «КК «Віокон», останній зобов'язувався за завданням замовника здійснити вивчення діяльності технопарків в Україні та надати позивачеві консультаційні послуги щодо ведення кадрового та загального документообігу; консультування щодо застосування засобів обчислювальної техніки і комп'ютерних інформаційних технологій; консультації щодо організації системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та інше.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «КК «Віокон» надано позивачеві додаток до акту про надання послуг № 1 від 31.01.2011 «Технопарки», зі змісту якого вбачається здійснення підприємством аналізу діяльності технопарків в Україні за 2009-2010 роки (Том ІХ) та підписано додатки до актів наданих послуг (а.с.19-48 Том ХХХІV), які містять опис наданих послуг та суму винагороди, що підлягає сплаті.

Підсумовуючи вищевикладене, суд наголошує на такому.

У розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Згідно узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 N 123), передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти прийому-передачі повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також необхідність обов'язкової наявності інших документів, окрім тих, які були складені сторонами на підтвердження фактів надання маркетингових послуг суд зазначає, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів та не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, "маркетингові послуги" чи "послуги зі стимулювання збуту товарів" є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції. Крім того, діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення маркетингових послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури.

Окрім того, такі твердження позивача не були єдиною підставою для висновку щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту за спірними правочинами.

Тим більше, беручи до уваги те, що до кожного з вищевказаних договорів між сторонами підписано акти виконаних робіт, а позивачем додано до матеріалів справи звіти про отримані консультаційні послуги із зазначенням виду робіт, інформації про конкретні послуги, надані замовником та одиницю їх виміру. Також, матеріали справи містять оформленні конкретні результати проведених маркетингових досліджень,

Суд відмічає, що надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг), звіти про отримані консультаційні послуги та продукти маркетингових досліджень містять всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належними підставами для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу валових витрат та податкового кредиту.

Суд відмічає, що з огляду на види діяльності позивача за КВЕД, до яких, зокрема, відноситься виробництво котлів центрального опалення та монтаж систем опалення та беручи до уваги специфіку отриманих від контрагентів послуг, придбання вказаних послуг здійснювалося з метою збільшення попиту на основний вид продукції позивача, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому, витрати по оплаті вказаних послуг підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються виключно на наявності висновків науково-дослідного експертно-криміналістичного центру щодо результатів почеркознавчої експертизи документів ПП «Арма-Терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», згідно яких встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Спецмаркет Все», громадянки ОСОБА_6, директора ТОВ «КК «Віокон» громадянина ОСОБА_7, директора ТОВ «Сервісальянс» громадянина ОСОБА_7 та директора ПП «Арма-Терм» громадянки ОСОБА_5, на первинно-бухгалтерських документах по взаємовідносинам із ТОВ «Колві «Євротерм», виконано іншими особами.

З цього приводу суд зауважує таке.

Як то встановлено судом, за результатами перевірки позивача, старшим слідчим СВ ГВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва було порушено кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012100200000028 від 30.11.2012, правова кваліфікація - частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Проте, 29.04.2013 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях осіб складу злочину та не підтвердження інформації про вчинене правопорушення, що підтверджується відповідною постановою, наявною у матеріалах справи (а.с.45-47 Том ХХХІ).

Так, у ході досудового розслідування були допитані у якості свідків громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які показали, що дійсно є директорами вищенаведених підприємств та надавали послуги ТОВ «Колві Євротерм» і особисто підписували угоди. Вказане підтверджується висновком експерта від 26.04.2013 № 288-ВКД.

Окрім того, матеріали справи також містять висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.02.2013 № 761/762/13-32 та висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.12.2012 № 71 (а.с.162-184 Том Х), які було проведено за замовленням позивача. Вказаними висновками також підтверджено, що первинно-бухгалтерсі документи, по взаємовідносинам із позивачем, громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_8, підписували особисто.

Відтак, твердження податкового органу про неможливість фактичного здійснення ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» господарських операцій із позивачем з підстав відсутності волевиявлення посадових осіб на укладання спірних правочинів не заслуговують на увагу, оскільки спростовано наявними у справі доказами, зокрема, і висновками, наведеними у постанові про закриття кримінального провадження від 29.04.2013.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до акту перевірки позивача, податковими органами не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс» , не перевірялися наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки про відсутність умов у вищенаведених підприємств для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених з позивачем, такими, що не спричинили реальних правових наслідків.

Податковим органом не надано доказів відсутності у контрагентів позивача працівників, трудових та виробничих ресурсів, як то зазначено в акті перевірки. Проте, відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента теж не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту, оскільки, по-перше, з характеру операцій вбачається можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових, так і матеріальних ресурсів, по-друге, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Натомість, матеріали справи містять копії установчих документів контрагентів, штатних розписів та податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків і сум утриманих з них податку за формою 1 ДФ, поданих контрагентами позивача до податкових органів (а.с.65-97 Том ХХХІV), які засвідчують протилежне і підтверджують наявність у підприємств трудових ресурсів.

Окрім того, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, порушення кримінальних справ та винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення правочинів з метою, що порушує публічний порядок.

Системний аналіз вищевказаних норм призводить до висновку, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може були підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість податку на прибуток та завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, за спірними правочинами, суд зазначає таке.

Як то встановлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами у період 2010-2011 років.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році, законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, був Закон України «Про податок на додану вартість», а порядок сплати та нарахування податку на прибуток підприємств визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Між тим, починаючи з 1 січня 2011 року, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Суд зауважує, що вищенаведені нормативні акти місять аналогічні вимоги щодо підстав відображення у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Арма-терм», ТОВ «Спецмаркет Все», ТОВ «Стабільність.Безпека.Успіх», ТОВ «КК «Віокон» та ТОВ «Сервісальянс», підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем формування валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток.

Так, згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

При цьому, за приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, акти виконаних робіт, договори та платіжні документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання позивачем товарів та послуг за спірними правочинами документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів та послуг у судовому засіданні не були підкріплені належними і достатніми доказами.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0001382300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2015656,00 грн. ( за основним платежем - 1647982,00 грн., за штрафними санкціями - 367674,00 грн.); від 15.11.2012 № 0001372300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 2137982,00 грн. ( за основним платежем - 1877589,00 грн., за штрафними санкціями - 260393,00 грн.); від 15.11.2012 № 0001392300, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39082,00 грн., прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачеві податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріацію) суд зазначає таке.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач протягом перевіряємого періоду мав зовнішньоекономічні відносини із ТОВ «Серконс» (Росія), ТОВ «Юнісер» (Росія) та компанією «Algoritm -NN Compani» (Чехія).

Так, у ході перевірки перевіряючими встановлено наступне:

Між ТОВ «Колві - Євротерм» (замовник) та нерезидентом ТОВ «Серконс» (Росія) (виконавець) укладено договір про надання послуг від 31.08.2009 №2009-08-4553-ЕН-SC.

Позивачем здійснено виплату доходу нерезиденту, отриманого з джерел походження з України, що сплачуються на користь нерезидентів, з утриманням під час виплати cуми інших доходів за рахунок цих доходів компанії ТОВ «Серконс» (Росія) відповідно до договору про надання послуг від 31.08.2009 №2009-08-4553-ЕН-SC. Всього за перевіряємий період виплачено доходів нерезиденту ТОВ «Серконс» (Росія) за ставкою 15 % - 560000 рос. руб. (по курсу в національній валюті 146622,00 грн.).

Відповідачем встановлено, що при здійсненні позивачем виплат ТОВ «Серконс» з джерелом їх походження з України, не утримано податок з таких доходів (у розмірі 15 %) на загальну суму 21993,30 грн.

Між ТОВ «Колві - Євротерм» (замовник) та нерезидентом ТОВ «Юнісерт» (Росія) (виконавець) укладено договір про надання послуг від 19.01.2011 №243-ЕН-242U.

Позивачем, згідно договору від 19.01.2011 №243-ЕН-242U, здійснено виплату доходу нерезиденту, отриманого з джерел походження з України, що сплачуються на користь нерезидентів, з утриманням під час виплати cуми інших доходів за рахунок цих доходів. Загальна сума наданих послуг 96 000,00 рос.руб. Податок на прибуток нерезидента становить: 26591,48 грн. х 15 % = 3988,72 грн.

Відповідачем встановлено, що при здійсненні позивачем виплат ТОВ «Юнісерт» з джерелом їх походження з України, не утримано податок з таких доходів (у розмірі 15 %) на загальну суму 3988,72 грн.

Між ТОВ «Колві - Євротерм» (замовник) та нерезидентом компанією "Algoritm-NN Company" (Чехія) (експедитор) укладено договір від 01.12.2011 №1-MS-2010 .

ТОВ «Колві - Євротерм» перераховано нерезиденту компанії "Algoritm-NN Company" (Чехія) кошти, як компенсацію вартості за надані послуги, згідно платіжних доручень в загальній сумі 18274,00 дол.США (по курсу в національній валюті - 145159,52 грн.).

Ставка оподаткування фрахту, що виплачений нерезиденту, як компенсація вартості за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 145159,52 грн., становить 6 відсотків (пункт 160.5 статті 160 Податкового кодексу України). Проте, податок на доходи нерезидентів ТОВ «Колві - Євротерм» до державного бюджету України не сплачено при здійсненні виплат нерезиденту у вигляді фрахту компанії "Algoritm-NN Company" (Чехія) не утримано (у розмірі 6 %) на загальну суму 8709,57 грн.

Відтак, перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 на суму 34691,59 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на ту обставину, що позивачем не надано до перевірки довідок, які підтверджують, що нерезиденти, з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн, з якими укладено міжнародний договір. При цьому відповідачем наголошено, що посадовим особам ТОВ «Колві - Євротерм» надано письмовий запит від 11.10.2012№6323/10/22-320 про надання вищевказаних документів, який отримано 12.10.2012, проте такі довідки до перевірки не надано.

Судом встановлено, що вищевикладені обставини сторонами не заперечуються, а спірні правовідносини виникли у зв'язку з різним тлумаченням норм права, що регулюють порядок утримання податку з доходу з джерелом його походження з України.

Так, за поясненнями представника позивача, на підприємство не покладено обов'язку надавати до перевірки довідки, які підтверджують, що нерезиденти, з якими позивач мав взаємовідносини, є резидентами країн, з якими укладено міжнародний договір, оскільки за приписами пункту 103.6 статті 106 Податкового кодексу України, у разі потреби, такі документи можуть бути затребувані у нерезидента безпосередньо податковим органом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонам, суд зауважує таке.

До набуття чинності Податковим кодексом України (чинний з 01.01.2011), спірні правовідносини регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР у редакції на час спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема: інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, (підпункт "й" пункту 13.1 статті 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94ВР).

Згідно пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому пунктом 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР визначено, що, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, до 01.01.2011 визначався Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470.

Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, наведені законодавчі положення чітко передбачають, що для звільнення суб'єкта від обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана.

Починаючи з 01.04.2011, порядок утримання податку з доходу з джерелом його походження з України регулюється Податковим кодексом України.

Виплати доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, врегульовані статтею 160 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України закріплено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно пункту 103.2. статті 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

В силу пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункту 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України).

Водночас, пунктом 103.10 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Виходячи з системно аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що для застосування норм міжнародних договорів в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки, платник податку повинен отримати від нерезидента лише документ, про який йдеться у пункті 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.

У той же час, судом встановлено, що такої довідки позивачем до перевірки надано не було, як і не надано у ході судового розгляду справи, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу, що у такому випадку оподаткування доходів нерезидента, отриманих ним у вигляді плати за зовнішньоекономічним контрактом з українським підприємством, повинно здійснюватись відповідно до законодавства України, а саме - у порядку та за ставками, визначеними статтею 160 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на норми пункту 103.6 статті 103 Податкового кодексу України, якою передбачено, що у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Втім, така норма права надає податковому органу право, а не обов'язок, витребовувати у нерезидента відповідну довідку лише у ході розгляду питання щодо повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів, у той час як спірні правовідносини між сторонами виникли з питання нарахування та сплати податку.

Відтак, суд вважає помилковим твердження позивача щодо необхідності отримання відповідної довідки у нерезидента безпосередньо податковим органом, оскільки за приписами податкового законодавства, з метою звільнення від оподаткування на території України, саме резидент зобов'язаний надати до перевірки відповідну довідку.

За таких підстав, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0000592200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація)» у розмірі 43364,49 грн. ( за основним платежем - 34691,59 грн., за штрафними санкціями - 8672,90 грн.) та відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень у частині нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на службових документах, а отже на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області:

- від 15.11.2012 № 0001382300, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2015656,00 грн. ( за основним платежем - 1647982,00 грн., за штрафними санкціями - 367674,00 грн.);

- від 15.11.2012 № 0001372300, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 2137982,00 грн. ( за основним платежем - 1877589,00 грн., за штрафними санкціями - 260393,00 грн.);

- від 15.11.2012 № 0001392300, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39082,00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» сплачений судовий збір у розмірі 2124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 червня 2013 р.