Постанова № 31795094, 10.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року 810/2152/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Іванов Д.О., за участю:

представника позивача - Гаврика І.М.,

представника відповідача - Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

7 травня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» (ТОВ «ПРИМАТ», товариство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року № 0000672203/687.

Зазначали, що твердження податкового органу про неповне оприбуткування готівки на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (РРО) є помилковим, оскільки уся торгова виручка була оприбуткована на поточний рахунок підприємства, і це підтверджується відповідною банківською квитанцією. Підкреслювали, що помилковий запис у книзі обліку розрахункових операцій, за наявності усіх інших доказів факту оприбуткування готівки в касі та сплати податків, не може тягнути за собою відповідальність саме за неоприбуткування готівки.

Посилаючись на порушення відповідачем приписів Податкового кодексу України, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки навіть якщо готівка проведена через РРО, зроблений відповідний запис у касовій книзі у день надходження, однак не проведена у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО, у тому числі через помилку, це кваліфікується як неповне оприбуткування готівки, і тягне за собою відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається з Акта №1127/22-3/23240407/36 від 14 березня 2013 року, працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції з 14 лютого по 6 березня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРИМАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за той самий період.

За висновками цього Акта позивачем порушено, зокрема, вимоги пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004 року № 637, у зв'язку із неповним оприбуткуванням готівки на суму 10292,20 грн.

На підставі Акта перевірки 28 березня 2013 року Інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0000672203/687 про застосування штрафних санкцій до ТОВ «ПРИМАТ» у сумі 51461 грн.

Як вбачається із статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИМАТ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 21 квітня 1995 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: роздрібна торгівля пальним; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ТОВ «ПРИМАТ» має центральну касу і веде одну касову книгу у такій касі. Записи ж в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Також на підприємстві ведеться дві книги обліку розрахункових операцій: КОРО №1027004685 «р»/5 від 1 жовтня 2012 року та КОРО №1027005164 «р»/2 від 1 лютого 2012 року. Звертав увагу, що працівником підприємства 19 жовтня 2012 року помилково внесено до двох книг однаковий запис у сумі 1404,50 грн., але до каси підприємства здано суму в повному обсязі згідно фіскального Z-звіта РРО №1317 та фіскального Z-звіта РРО №1504. Письмові пояснення зазначеного працівника товариства стосовно допущеної помилки містяться в матеріалах справи. Крім того, до банку було здано кошти на суму 42410 грн., що є підсумком надходження за 19 жовтня 2012 року, у тому числі і надходження по прибутковому касовому ордеру №1453 в розмірі 11700 грн. та прибутковому касовому ордеру №1454 в розмірі 1430 грн., що підтверджується банківською квитанцією №FJB1229301459687 від 19 жовтня 2012 року.

У судовому засіданні було досліджено завірені копії витягів із книг обліку розрахункових операцій №1027004685 «р»/5 від 1 жовтня 2012 року та №1027005164 «р»/2 від 1 лютого 2012 року; фіскальних звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій; видаткових та прибуткових касових ордерів; квитанції про здачу готівкових коштів до банку; витягу із касової книги підприємства.

На підставі вказаних документів встановлено, що позивач здійснював розрахунки зі споживачами за готівкові кошти із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій, готівка оприбутковувалась до каси підприємства на підставі прибуткових касових ордерів.

Судом також встановлено, що у книзі обліку розрахункових операцій №1027004685 «р»/5 від 1 жовтня 2012 року на сторінці 12-13 в графі 5-7 розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» за 19 жовтня 2012 року зроблено запис про готівку у сумі 1405,50 грн. (а.с.41). Однак згідно Z-звіта РРО №1504 від 19 жовтня 2012 року загальна сума розрахунків склала 11697,70 грн. (а.с.43). Тобто сума у 10292,20 грн. не відображена у згаданій КОРО.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995

№265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №265/95-ВР).

Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки в Україні встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою службою України.

Абзацом четвертим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1032 (Положення про ведення касових операцій).

За визначенням пункту 1.2 цього Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів та витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у книзі обліку розрахункових операцій.

За правилами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно з пунктом 7.3 цього Положення у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95, який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах від 2 квітня 2013 року №№21-76а13, 21-439а12, 26 лютого 2013 року №21-7а13, 11 грудня 2012 року № 21-400а12.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

На основі наведеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 червня 2013 р.