Постанова № 31794892, 07.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 червня 2013 р. Справа № 802/2407/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Федик Ю.Р.,

представника відповідача: Лабунець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 року публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ) за № 0000212206 від 06.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2334 грн., з яких 1556 грн. - основного платежу та 778 грн. застосовані штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ ТВФ "ЛІ" за червень 2012 відповідачем складено акт № 598/2205/03449841 від 22.02.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 1556 грн. На підставі вказаного акту перевірки 06.03.2013 року Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема вказує на помилковість висновків контролюючого органу щодо нікчемності договору поставки товару № 1206051 від 05.06.2012 року, укладеного з ТОВ ТВФ "ЛІ", оскільки зазначений правочин повністю підтверджений усіма необхідними первинними документами, є реальним і укладений в межах господарської діяльності підприємства. Тому сума ПДВ, визначена з вартості придбаних у контрагента ланцюгів, підшипників та круга електрокорундового, правомірно віднесена ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до податкового кредиту червня 2012 року згідно з отриманими податковими накладними № 1206143 та № 1206142 від 14.06.2012 року. Вказує на те, що відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки про фіктивність діяльності постачальника, оскільки вона не доведена у встановлений законом спосіб, а отже не може бути підставою для висновку про нікчемність правочину між позивачем і контрагентом. Також зазначає, що отримані ПАТ "Південьзахідшляхбуд" від ТОВ ТВФ "ЛІ" податкові накладні відповідають усім обов'язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, та виписані особою, зареєстрованою як платник ПДВ. Натомість викладені в акті перевірки висновки є надуманими і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах позивача, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, додатково зазначивши, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі № 802/634/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року, задоволено адміністративний позов ТОВ ТВФ "ЛІ" про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000012330 від 17.01.2013 року. Дане рішення відповідачем було прийняте на підставі акту № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ ТВФ "ЛІ" податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Столична торговельна агенція" за червень-липень 2012 року. Таким чином, в основу акту перевірки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" відповідачем було покладено висновки іншого акту, неправомірність яких підтверджена у судовому порядку. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечив і наполягає на тому, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" та прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) є правонаступником ВАТ "Південьзахідшляхбуд", яке було зареєстроване 01.09.1993 року Реєстраційною палатою Вінницької міської ради. Починаючи з 06.03.1993 року позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби під № 3/1615 та у спірний період був платником ПДВ згідно із свідоцтвом № 100346490 від 09.08.2012 року.

Відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 2390/22 від 03.10.2012 року та на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Станіславською О.М. у період з 19 по 20 лютого 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ ТВФ "ЛІ" (код ЄДРПОУ - 13328937) за червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 598/2205/03449841 від 22.02.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 1556 грн. по операціям з придбанням товарно-матеріальних цінностей у постачальника ТОВ ТВФ "ЛІ" (а.с. 20-31).

На підставі вказаного акту перевірки 06.03.2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000212206 про збільшення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2334 грн., з яких 1556 грн. основного платежу та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 778 грн. (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

З акту перевірки № 598/2205/03449841 від 22.02.2013 року вбачається, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року позивач до складу податкового кредиту відніс ПДВ в сумі 1556 грн., який було сплачено у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей (круга електрокорундового, ланцюгів, підшипників) в постачальника ТОВ ТВФ "ЛІ". При цьому, як вважає контролюючий орган, ПАТ "Південьзахідшляхбуд" порушило вимоги податкового закону та завищило податковий кредит на вказану суму, оскільки укладений позивачем з ТОВ ТВФ "ЛІ" договір поставки є нікчемним, фактичне здійснення господарських операцій за цим правочином не проводилося, а тому відповідні документи, якими відображено операції по придбанню запасних частин не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку.

Однак, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають встановленим судом обставинам справи і є помилковими.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Свої висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства та завищення ним податкового кредиту за червень 2012 року на суму 1556 грн. Вінницька ОДПІ обґрунтовує тим, що операції з контрагентом ТОВ ТВФ "ЛІ" фактично не здійснювалися і, на думку ревізора, не могли мати реального характеру, оскільки у ході перевірки цього контрагента виявлено відсутність реальної можливості поставок товару від контрагента-постачальника ТОВ "Столична торговельна агенція", а відповідно відсутність реальної можливості поставок ТОВ ТВФ "ЛІ" товарів по ланцюгу, в тому числі позивачу.

Проте, зазначені висновки відповідача суперечать документам первинного бухгалтерського обліку позивача та під час судового розгляду справи не підтвердилися.

Встановлено, що між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (Покупець) та ТОВ ТВФ "ЛІ" (Постачальник) було укладено договір № 1206051 від 05.06.2012 року, згідно з яким Постачальник зобов'язувався передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати товар (запасні частини) на умовах, визначених цим договором (а.с. 37-41).

Реальність господарських операцій, здійснених на виконання зазначеного правочину, повністю підтверджується усіма необхідними первинними та іншими документами, зокрема додатками до договору № 1206051 від 05.06.2012 року, а саме заявками на постачання товару № 1 та № 2 від 05.06.2012 року (а.с. 42-43); видатковими накладними № 1206142 та № 1206143 від 14.06.2012 року (а.с. 46, 72); податковою накладною № 1206143 від 14.06.2012 року на загальну суму 8396,52 грн., в тому числі ПДВ - 1399,42 грн. та податковою накладною № 12061142 від 14.06.2012 року на загальну суму 942 грн., в тому числі ПДВ - 157 грн. (а.с. 44-45); виписками з банківського рахунку про перерахування позивачем коштів продавцю ТОВ "ЛІ" в сумі 942 грн. та в сумі 8396,52 грн. (а.с. 50-53); подорожнім листом вантажного автомобіля № 212 від 13.06.2012 року (а.с. 48-49).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер таких операцій відповідає господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що договір між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" і його контрагентом ТОВ "ЛІ" не може визнаватися нікчемним в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки він відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилання Вінницької ОДПІ на те, що поставка позивачу товару не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акти, видаткова і податкова накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 зазначеного Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Відповідач ставить під сумнів реальність спірних господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару позивачу.

Разом із тим, їх відсутність сама собою не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

До того ж поставлений ПАТ "Південьзахідшляхбуд" товар (підшипники, ланцюг, круг електрокорундів) є малогабаритним і його кількість була незначною, що додатково свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу на необхідність оформлення товарно-транспортних накладних для підтвердження факту перевезення товару.

Відповідач посилається також на те, що згідно з актом Вінницької ОДПІ № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ ТВФ "ЛІ" податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ "Столична торговельна агенція" за червень-липень 2012 року встановлено, що операції ТОВ ТВФ "ЛІ" з його контрагентом-постачальником фактично не здійснювалися і не мали реального характеру, а відповідно слід вважати нереальними усі господарські операції з поставки придбаного у ТОВ "Столична торговельна агенція" товару від ТОВ ТВФ "ЛІ" його контрагентам-покупцям, в тому числі позивачу.

Водночас суд зазначає, що ТОВ "ЛІ", не погоджуючись з висновками акту перевірки № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року, оскаржило у судовому порядку податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000012330 від 17.01.2013 року, прийняте на підставі цього акту. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі № 802/634/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року (а.с. 54-58, 66-67), вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року щодо нереальності господарських операції між ТОВ ТВФ "ЛІ" та ТОВ "Столична торговельна агенція", - такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Отже, покладені відповідачем в основу акту перевірки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" висновки вищевказаного акту не можуть братися до уваги, оскільки повністю спростовані судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також суд вважає необхідним зазначити, що Податковий кодекс України виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, як вже зазначалося, з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом.

Судом встановлено, що податкові накладні за №12061142 та 1206143 від 14.06.2012 року, отримані позивачем від постачальника ТОВ ТВФ "ЛІ", повністю відповідають вимогам податкового законодавства та містять усі необхідні для цього різновиду первинних документів реквізити. Факт реєстрації вказаного контрагента платником ПДВ на час видачі цих податкових накладних відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу про неправомірність включення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до податкового кредиту червня 2012 року сум ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей в постачальника ТОВ ТВФ "ЛІ", та безпідставність формування позивачем показників своєї звітності з врахуванням цих сум.

Тому податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000212206 від 06.03.2013 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ за № 0000212206 від 06.03.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати у справі суд розподіляє відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000212206 від 06.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (ідентифікаційний код 03449841) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович