Ухвала суду № 31794797, 13.06.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.2013 Справа № 920/991/13Господарський суд Сумської області у складі судді М.С. Лущик, розглянувши заяву компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment, Haus Rechsteiner, Liechtenstein б/н від 07.06.2013 (вх. № 8089 від 10.06.2013) про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 920/991/13, порушеній за позовом Nemiroff Intellectual Property Establishment, Haus Rechsteiner, Liechtenstein, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА», м. Суми, про відшкодування (стягнення) збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, визнання неправомірними дій та заборону вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа № 920/991/13 за позовом Nemiroff Intellectual Property Establishment, Haus Rechsteiner, Liechtenstein, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА», м. Суми, про відшкодування (стягнення) збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності в розмірі 7 141 508 грн., визнання неправомірними дій відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу; зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свідомо та тривалий час порушує права позивача, як єдиного власника прав на об'єкти інтелектуальної власності позивача на торгівельні марки Nemiroff, N 1872 шляхом вироблення та реалізації продукції (ковпачків), використовуючи торгівельні марки Nemiroff, N 1872 без будь-яких законних підстав.

Як вказує позивач, ДП «УГК «Nemiroff» володіло правом на використання зазначених торговельних марок на підставі укладеного з Компанією Nemiroff Нoldings Limited ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010р. Проте внаслідок невиконання ДП «УГК «Nemiroff» умов названого договору (не сплачувало роялті, не підписувало та не надсилало акти звітності по виробництву та/або реалізації будь-якої продукції та наданню послуг з використанням торговельних марок протягом декількох місяців у 2011 році) ліцензійний договір з 23.01.2012 року припинив свою дію.

Листом від 30.03.2012р. позивач, як єдиний власник прав на об'єкти інтелектуальної власності групи Nemiroff - компанія Nemiroff Intellectual Property Establishment додатково повідомила про припинення ліцензійного договору з 23.01.2012 року та про відсутність прав на використання у будь-який спосіб будь-яких торговельних марок групи Nemiroff. Незважаючи на звернення позивача, станом на 25.04.2012 року не було вжито жодних заходів для припинення виробництва відповідачем продукції з порушенням прав інтелектуальної власності позивача, у зв'язку з чим позивач, як єдиний власник прав на об'єкти інтелектуальної власності групи Nemiroff, звернувся до відповідача з вимогою від 25.04.2012 року щодо припинення порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності. Однак, це звернення позивача проігноровано, а порушення прав позивача - не припинено.

Будучи обізнаним про заборону позивача на виготовлення та реалізацію продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff, відповідач свідомо та протягом тривалого часу продовжував виготовляти та реалізовувати таку продукцію, на підтвердження чого позивачем до матеріалів позовної заяви додані відповідні товарно-транспортні та видаткові накладні, за якими відповідач постачав та реалізовував у період з 2012 по 2013 рік вказану продукцію, чим завдав позивачу збитків у заявленій до стягнення сумі збитків у вигляді недоотриманого прибутку - роялті, розрахованого за ставкою 8 %, який позивач міг отримати, за умови використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff на підставі належним чином оформлених договірних відносин з позивачем, як власником прав на ці об'єкти.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову б/н від 07.06.2013 (вх. № 8089 від 10.06.2013) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА» (40007, м. Суми , вул. Лінійна, 18, Ідентифікаційний код 35743082, р/р 2600211542 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483) грошові кошти, які знаходяться на його рахунках (згідно переліку зазначеному в даній заяві) в межах суми позовних вимог, та шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА» (40007, м. Суми , вул. Лінійна, 18, Ідентифікаційний код 35743082, р/р 2600211542 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483) виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment.

Подана позивачем заява мотивована тим, що після отримання від позивача вимоги про припинення виробництва продукції з використанням торгових марок, права на які належать виключно позивачу, відповідач завідомо знаючи про неправомірність своїх дій, умисно та тривалий час продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виготовлення і розповсюдження (реалізації) продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff без достатніх на те правових підстав, отримуючи постійно від вказаної діяльності відповідний дохід та, при цьому, не сплачуючи позивачу винагороди (роялті), як єдиному власнику прав на ці об'єкти інтелектуальної власності (позбавляючи позивача права на отримання роялті - винагороди за використання об'єктів інтелектуальної власності).

Враховуючи те, що відповідач в супереч зазначеної заборони продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виробництва та реалізації такої продукції будучи при цьому обізнаним про розмір роялті, який має сплачуватись власнику за використання у господарській діяльності об'єктів інтелектуальної власності, які належать позивачу та свідомо порушуючи права позивача на належні йому об'єкти інтелектуальної власності, дає підґрунтя для обґрунтованих припущень позивача про намагання відповідача ускладнити або зробити неможливим виконання в майбутньому судового рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, додані до неї документи та матеріали заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 року передбачено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 3 цієї ж постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру с достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількісно або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). .

Згідно з частиною 1 статті 67 названого Кодексу передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 року, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Статтею 9 Конвенції «Паризька конвенція про охорону промислової власності» від 20 березня 1883 року, яка є чинною (ратифікованою) в Україні з 25.12.1991 року, визначено, що на будь-який продукт, що незаконно споряджений товарним знаком чи фірмовим найменуванням, накладається арешт при ввезенні до тих країн Союзу, в яких цей знак чи фірмове найменування мають право на законну охорону. Так само арешт накладається в країні, де було здійснене незаконне маркування, або в країнах, куди був ввезений продукт. Арешт накладається відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни на вимогу прокуратури, чи будь-якого іншого компетентного органу, чи зацікавленої сторони - фізичної або юридичної особи.

Пунктом 5 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що ухвала про забезпечення позову має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний позивачем (заявником) захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, проте перешкоджатиме здійсненню господарської діяльності відповідача, тому суд, враховуючи необхідність збалансованості інтересів сторін за даним спором та приймаючи до уваги дії відповідача, як ухилення від припинення порушення прав позивача на об'єкти інтелектуальної власності після пред'явлення вимоги та подання позову до суду, не реагування на вимоги позивача та не вчинення інших дій, які б свідчили про добровільне виконання ним вимог позивача щодо припинення порушення прав позивача на належні йому об'єкти прав інтелектуальної власності, які полягають у виробництві та реалізації продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff під час прямої заборони на це власника зазначених прав, що підтверджується доданими до матеріалів позовної заяви доказами, зокрема претензією про заборону щодо порушення прав інтелектуальної власності, вимогою про припинення цих порушень, а також первинними документами, за якими відповідач відпускає вироблену ним продукцію з використанням торгових марок групи Nemiroff, вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві у справі в межах заявлених позовних вимог, оскільки наведені вище обставини дають підстави для висновку про те, що невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому.

Щодо вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА» (40007, м. Суми , вул. Лінійна, 18, Ідентифікаційний код 35743082, р/р 2600211542 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483) виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment, то суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р., господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, задовольнивши вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію - ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment, суд фактично вирішить спір між сторонами, що є недопустимим.

Крім того, застосування заходів судового захисту (примусу), котрі позивач просить суд застосувати до відповідача має відповідати наявним порушенням, які встановлюються судом під час розгляду справи та вирішення спору по суті.

З огляду на вищезазначене та враховуючи значний розмір заявленої позивачем до стягнення суми, що є предметом спору, не реагування відповідачем на письмові вимоги позивача, суд приходить до висновку про задоволення поданої позивачем заяви в частині необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з своєї ініціативи, шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову, так як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в решті заявлених вимог позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та недоцільність.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment (Haus Rechsteiner, Stadtle 31, P.O. Box 328, LI - 9490 Vaduz, Liechtenstein, реєстраційний номер відповідно до виписки з реєстру Управління реєстрації в земельний кадастр та державний реєстр Князівства Ліхтенштейн - FL - 0002.156.167-9, дата внесення запису 25.08.2005р.) б/н від 07.06.2013 (вх. № 8089 від 10.06.2013) про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 920/991/13 - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА» (40007, м. Суми , вул. Лінійна, 18, Ідентифікаційний код 35743082, р/р 2600211542 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483) в межах ціни позову, а саме, в межах грошової суми в розмірі 7 141 508 (сім мільйонів сто сорок одна тисяча п'ятсот вісім) грн.

3. В решті заявлених позивачем вимог про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

4. Стягувач - компанія Nemiroff Intellectual Property Establishment (Haus Rechsteiner, Stadtle 31, P.O. Box 328, LI - 9490 Vaduz, Liechtenstein, реєстраційний номер відповідно до виписки з реєстру Управління реєстрації в земельний кадастр та державний реєстр Князівства Ліхтенштейн - FL - 0002.156.167-9, дата внесення запису 25.08.2005р.).

5. Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУАЛА КЛОЖЕРС УКРАЇНА» (40007, м. Суми , вул. Лінійна, 18, Ідентифікаційний код 35743082, р/р 2600211542 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483).

6. Дана ухвала набирає чинності з дня її винесення судом і виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та відповідно до пункту другого частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

7. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - один рік до 13.06.2014 року.

8. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

Суддя М.С. Лущик