Рішення № 31793177, 05.06.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/17040/12

Провадження № 2/522/3647/13

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

« 5» червня 2013 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 800 000,0 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 10.11.2011 року отримав позику від позивача в сумі еквівалентній 100 000,0 доларів США, які повинні були повернуті до 01 червня 2012 року. Втім, ОСОБА_2 у встановлений строк суму позики не повернув. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із вимогою про повернення суми боргу, втім, ОСОБА_2 жодних дій, що свідчили б про бажання повернути борг, не здійснював, на телефоні дзвінки не відповідав.

В судове засідання з'явився представник відповідача, заперечував проти задоволення позову, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову.

Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошову суму в розмірі еквівалентному 100 000,0 доларів США. На підтвердження змісту та умов договору, а також на підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу - останнім складено 10 листопада 2011 року письмову розписку.

Відповідно до змісту зазначеної розписки за умовами зазначеного договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу позичені грошові кошти у строк до 01 червня 2012 року.

Таким чином, між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник зобов'язався повернути позикодавцеві (позивачу) таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана.

У передбачені договором строки ОСОБА_2 в порушення своїх договірних зобов'язань суму позики не повернув. На прохання про добровільну сплату заборгованості відповідач, посилаючись на відсутність коштів, відмовляється виконати зобов'язання, що підтверджується фактом пред'явлення суду названої розписки без відмітки про повернення всієї суми боргу, а також непред'явленням відповідачем оригіналу самої розписки.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною відповідачем, яку було передано позивачу, та який є борговим документом.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документа у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.

Це грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, чим порушено вимоги ст. 1049 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строки й у порядку, установлений договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.

Згідно із ст. ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, суд вважає за можливе відхилити як надумані та безпідставні заперечення відповідача щодо того, що розписку було складено під тиском, оскільки таке питання не становить предмету цього судового розгляду, з огляду на таке. Розписка є письмовим доказом існування між сторонами договірних відносин. Договір позики є двостороннім правочином, а складання такої розписки під впливом насильства могло бути підставою для визнання правочину недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Таким чином, зазначений правочин за вказаною підставою може бути визнаний недійсним судом за результатами розгляду відповідного позову. Заперечення проти позову щодо вчинення правочину під впливом насильства мали бути подані у формі відповідних позовних заяв. Відповідач не скористався своїм правом пред'явити зустрічний позов, а також не просив в іншому судовому провадженні визнати зазначений правочин недійсним.

Стосовно валюти зобов'язання. Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З огляду на ці правила, враховуючи, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за умовами якого відповідач повинен повернути позивачу суму боргу за розпискою, еквівалентну 100 000,0 доларів США.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути на її користь з відповідача суму боргу розмірі 800 000,0 гривень.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 527, 530, 611, 1049, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, передану відповідачу за розпискою від 10 листопада 2011 року, в розмірі, що складає 800 000,0 (вісімсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачені судовий збір у розмірі 3 219,0 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:

С.О. Погрібний

05.06.2013