Постанова № 31792396, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2013 року 15 год. 44 хв. № 826/5087/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванина М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління

юстиції у м. Києві

про скасування постанови, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (надалі -відповідач) про визнання дій протиправними, скасування постанови про стягення з боржника виконавчого збору ВП № 31866862 від 11 лютого 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що постанова про відкриття провадження від 28.03.2012 року ВП № 31866862 не була у встановленому законом порядку направлена позивачу, а за таких обставин боржник не мав змоги виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження"(надалі - Закон), а відтак стягнення з божника виконавчого збору - є безпідставним.

У зв'язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправними дії Головного державного виконавця Тертичної В.В. з винесення постанови від 11.02.2013 року ВП № 31866862 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору незаконними у частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 189756,99 грн. та скасувати постанову головного державного виконавця Тертичної В.В. від 11.02.2013 року ВП № 31866862 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 189756, 99 грн.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві - позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки діяв у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

22 лютого 2012 року Вищий спеціалізований суд України скасував рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27.04.2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалив нове рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 140-Ф/08/01 від 06 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ « Терра Банк» та ОСОБА_2 в розмірі 1 897 569,95 грн.

Звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ « Терра Банк» та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Як зазначається у матеріалах справи, позивачем, почались вести переговори з банком щодо добровільного виконання рішення суду до кінця 2012 року.

25 січня 2013 року та 06 лютого 2013 року за домовленістю з банком ОСОБА_1 добровільно внесла в касу «Терра Банк» 400 000 грн.(чотириста тисяч грн.) та 240 000 грн.(двісті сорок тисяч грн.), що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи (а.с. 21;22).

23 березня 2012 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 02/2-246/11 на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ « Терра Банк» та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

28 березня 2012 року старшим державним виконавцем Тертичною Вітою Володимирівною Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31866862.

У судовому засіданні було з'ясовано, що позивач дізнався про вищезазначену постанову від керівництва банку та 06 лютого 2012 року на прийомі у начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Ярушевської І.І., отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 31866862 від 28.03.2012 року, була допущена помилка у адресі реєстрації ОСОБА_1, тому вищезазначену постанову, вона не отримувала.

04.02.2013 року позивач звернулась із заявою до начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Ярушевської І.І., про поновлення строку для добровільного виконання рішення, а також долучила квитанцію про сплату в рахунок погашення боргу за іпотечним договором з ПАТ « Терра Банк» в розмірі 400 000, 00 грн. (а.с 60) та зазначила правильну адресу реєстрації ( а.с.59).

За заявою банку від 07.02.2013 року головний державний виконавець Тертична В.В., повернула виконавчий документ ПАТ « Терра Банк», однак із постановою про накладення арешту на майно не ознайомила позивача.

20.02.2013 року на особистому прийомі у державного виконавця Тертичної В.В., ОСОБА_1, отримала постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 лютого 2013 року ВП № 31866862, у якій постановлено стягнути із ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 189756, 99 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. N 606-XIV (далі по тексту - Закон від 21.04.99 р. N 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.99 р. N 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.99 р. N 606-XIV визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 11 названого Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою віднесені постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України від 21.04.99 р. N 606-XIV, відповідно до якої копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, суд зазначає, що у виконавчому документі зазначена невірна адреса позивача, адже місцем реєстації ОСОБА_1 є « АДРЕСА_3» , тому постанову не отримувала, а отже постанову виконати добровільно не могла.

У судовому засіданні було з'ясовано, що позивач дізнався про постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2012 року № ВП 31866862 лише 06.02.2013 року на особистому прийомі у Тертичної В.В., що підтверджується розпискою наявною у матеріалах справи( а.с.19).

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 цього Закону.

Як вбачається з оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 № 1276/10/13-09, у разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 35 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанов про відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Частиною 1 статті 28 Закону України « Про виконавче провадження» встановлено, що у разі не невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Судом встановлено, що у вищезазначеній постанові відсутні назва судового органу, який видав постанову, що перешкоджає оскарженню постанови.

Відповідно до статті 11 Закону України « Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Вартість предмета іпотеки складає 640 000, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивачем було сплачено вартість предмета іпотеки у розмірі 64 000, 00 грн, що підтверджується квитанціями (а.с.21-22).

Таким чином , суд приходить до висновку, що позивач був протиправно позбавлений можливості самостійно виконати судове рішення в строк, зазначений у пункті 2 Постанови від 28.03.2012 року ВП № 31866862.

Наведені обставини унеможливлюють обізнаність боржника із відкриттям виконавчого провадження, що в свою чергу робить неможливим виконувати боржником обов'язки, передбачені Законом.

Таким чином суд приходить до висновку про порушення прав позивача у виконавчому провадженні про відсутність обов'язку ОСОБА_1, сплати виконавчого збору.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності. Відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративні справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Тертичної В.В. з винесення постанови від 11 лютого 2013 року ВП № 31866862 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору незаконними у частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 189756,99 грн.

Скасувати постанову головного державного виконавця Тертичної В.В. від 11.02.2013 року ВП № 31866862 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 189756, 99 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Повний текст постанови складено 10.06.2013 року