Постанова № 31791820, 12.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2013 р. справа №913/833/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМ'ясищева А.М. Будко Н.В., Манжур В.В.при секретарі: за участю представників сторін: від позивача від відповідача (скаржника) розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського судуЛебеденко В.В. Карнаухова О.М.- довіреність №01-43/18; Гонтар О.М. - довіреність № 01-43/11 Томілін А.Ю. - довіреність №728 товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" м. Луганськ Луганської області від 22.04.2013р.у справі№ 913/833/13 (суддя Якушенко Р.Є.)за позовомЛуганського обласного територіального Відділення Антимонопольного комітету України м. Луганськдо відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" м. Луганськ про стягнення 108 000грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2013р. у справі №913/833/13 (суддя Якушенко Р.Є.) позовні вимоги задоволені повністю; стягнуто з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" м. Луганськ: в доход загального фонду Державного бюджету України (код податку 21081100, рахунок № 31119106700002, отримувач УДКС у м. Луганську, код 37001503, банк отримувача ГУ ДКС у Луганській області, МФО 804013) штраф у сумі 54 000 грн. та пеню в сумі 54 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що адміністративною колегією позивача у справі за результатами розгляду справи № 974 про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 25.09.2012р. прийнято рішення № 01-24/187 згідно з яким:

- пунктом 2 резолютивної частини рішення - визнані дії ТОВ "ЛЕО" (ідентифікаційний код 31443937) з необґрунтованого порушення строку розгляду документів, які є вкрай необхідними для закупівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії, що не відповідає умовам пунктів 6.1.2 та 6.1.3 договору на передачу електричної енергії, при одночасній відсутності чітко зазначених допущених помилок у довідках про стан обліку електроенергії у споживача, що призвело до відмови у їх підписанні з боку ТОВ "ЛЕО", незважаючи на їх підписання самим споживачем ("єдиним нормативно визначеним джерелом інформації щодо назв підстанцій і фідерів"), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб'єкту господарювання СТ "КОЛОС", які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- пунктом 3 резолютивної частини рішення встановлено, що відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, накласти на ТОВ "ЛЕО" (ідентифікаційний код 31443937) за порушення, визначене у пункті 2 цього рішення, штраф у розмірі 54 000,00 грн. (а.с.8-10).

Копія цього рішення з супроводжувальним листом (від 26.09.2012 № 04-07/2640) отримана відповідачем 05.10.2012р., що підтверджується відміткою у картці - повідомленні № 9105508800435 (9105508337018) про вручення поштового повідомленням про вручення поштового відправлення № 04-04/2640 (а.с.12).

Кінцевий строк сплати штрафу за цим рішенням становив - 05.12.2012р.

У законодавчо встановлений двомісячний строк відповідачем оскаржене рішення позивача (позовна заява № 01-31/2/101 від 19.10.2012р.) до Луганського окружного адміністративного суду, який постановою від 29.11.2012р. у справі № 2а/1270/8117/2012 відмовив у повному обсязі у задоволенні вимог відповідача. Ухвалою від 31.01.2013р. Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

Відповідач у справі не сплатив штраф у сумі 54 000грн., що і стало підставою для нарахування пені за прострочення оплати штрафу у сумі 54 000грн. та звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що період нарахування пені складає 98 днів з 06.12.2012р. по 13.03.2013р. включно, сума пені за цей період згідно пункту 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає:

54 000грн. х 1,5 % : 100 = 810 (розмір пені за 1 день)

810 грн. х 98 днів = 79 380 грн., до стягнення заявлено 54 000 грн. в межах розміру штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2012р. № 01-24/187 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" було оскаржене відповідачем шляхом звернення до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2012р. № 01-24/187 у справі № 974.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. у справі № 2а/1270/8117/2012, яка залишена без змін ухвалою Донецкого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013р., у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" відмовлено повністю.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, тому суд вважає неможливим ставити під сумнів судове рішення в адміністративній справі № 2а/1270/8117/2012, що набрало законної сили.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (абзац перший частини п'ятої);

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу (абзац другий частини п'ятої);

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду (абзаци третій -п'ятий частини п'ятої).

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано правомірним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2012р. № 01-24/187 у справі № 974 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", покладене позивачем у підставу позову, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача сплатити штраф у розмірі 54 000грн.

За змістом частин 3 та 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України зупиняє його виконання у випадку, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, та перегляду за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Вищий господарський суд України у пункті 21 постанови Пленуму від 26.11.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначив, що приписи частин 3 і 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України на час судового розгляду відповідної справи стосується лише розгляду здійснюваного в порядку господарського судочинства.

Отже, порушення адміністративним судом у справі про визнання недійсним рішення позивача на підставі якого заявлено даний позов та перегляду за заявою сторони відповідної постанови адміністративного суду не є підставою для зупинення нарахування пені за невиконання відповідачем цього рішення.

Матеріалами справи доведено, що відповідач 05.10.2012р. отримав копію рішення позивача від 25.09.2012р. № 01-04/187, кінцевий строк сплати штрафу за цим рішенням становить 05.12.2012р. З 06.12.2012р. розпочався період прострочення сплати штрафу. Позивачем заявлено вимогу про сплату пені станом на 14.03.2013р., тобто за 98 днів, сума якої складає 79 380грн.

Але, згідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Тому розмір пені, що підлягає до стягнення складає 54 000грн., а заперечення відповідача з цього приводу не спростовують висновків суду.

Оскаржуючи рішення господарського суду ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" м. Луганськ (далі за текстом ТОВ "ЛЕО") просить його скасувати в частині стягнення з ТОВ "ЛЕО" пені у сумі 54 000грн. та прийняти в цій частині нове рішення, посилаючись на те, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Луганської області повністю задовольнив вимоги АМКУ про стягнення пені, не зважаючи на те, що рішення АМКУ оскаржувалося у встановленому законом порядку.

Оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права виходячи з наступного.

Спори з перегляду рішень органів Антимонопольного комітету України відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягають розгляду в порядку господарського провадження, проте вказана норма не є процесуальною.

Одночасно з зазначеним, вказані спори відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного провадження, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" останній (включаючи його органи) є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Виходячи з наведеної норми, пріоритетними для застосування під час визначення підсудності спору конкретному суду є процесуальні норми законодавства. Оскільки норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є процесуальними на відміну від КАС України, до того ж КАС України прийнято у часі пізніше ніж Закон України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до наведеної вище норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів", положень чинного законодавства щодо дії закону у часі застосуванню до спірних правовідносин під час визначення підсудності спору конкретному суду підлягають саме норми КАС України, як процесуального закону.

Таким чином, розгляд справи про оскарження Рішення АМКУ здійснювався адміністративним судом на законних підставах.

Разом з цим, законодавчо неврегульованим залишилося питання зупинення виконання рішень органів Антимонопольного комітету України та нарахування пені у разі оскарження таких рішень у встановленому порядку в адміністративному суді.

Діючим законодавством передбачається можливість застосовувати до врегулювання спірних правовідносин, які не врегульовано нормами законодавства, такі правові норми, що регулюють подібні правовідносини (аналогія закону); в разі неможливості використання аналогії закону правовідносини регулюються відповідно до загальних засад законодавства (аналогія права). Застосування аналогії забороняється, якщо це прямо передбачено законом.

Статтею 8 ЦК України, статтею 4 ГПК України передбачається використання аналогії закону або аналогії права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Судочинство здійснюється на засадах законності (ст. 129 Конституції України).

Іншими нормами законодавства, крім ч. 5 ст. 56, ч. 3 та 4 ст. 60 Закон "Про захист економічної конкуренції", питання зупинення виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, нарахування пені за несплату штрафу, накладеного відповідно до рішень органів Антимонопольного комітету України не регулюється. Оскарження ж рішень органів Антимонопольного комітету України до адміністративного суду відповідає нормам діючого законодавства. Тому за аналогією закону нарахування пені підлягає зупиненню і на час розгляду чи перегляду справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу в адміністративному суді.

На момент прийняття Закону України "Про захист економічної конкуренції" адміністративного процесу, так само як і адміністративного суду не існувало. Тому ніяким іншим законом, крім зазначеного вище, підсудність справ з оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України не регулювалась, а тому й відповідне зупинення виконання рішень та нарахування пені було пов'язане з переглядом рішень у компетентному суді. За змістом ч. 5 ст. 56, ч. 3 та ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставою для зупинення виконання рішень, нарахування пені є розгляд чи перегляд справ у належному суді, визначеному відповідно до норм чинного законодавства. Ці норми не є спеціальними за відсутності загальних норм, які б регулювали такі правовідносини.

До того ж, за змістом ст. 17, ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і господарські суди, і адміністративні суди є рівнозначними судами загальної юрисдикції та відрізняються між собою лише спеціалізацією. Справа про оскарження рішення АМКУ розглядалася по суті адміністративними судами різних інстанцій відповідно до вимог процесуального закону.

Отже, нарахування АМКУ пені за несплату ТОВ "ЛЕО" штрафу, встановленого п. 3 резолютивної частини рішення, без врахування часу розгляду адміністративними судами справи про скасування рішення та задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог АМКУ щодо стягнення пені у повному обсязі є незаконним відповідно до наведених вище обставин.

Як зазначено у п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.04.2012р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства" виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, нарахування пені на несплачені за такими рішеннями штрафи відповідно до ч. 4 ст. 60, ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зупиняється на час розгляду судом справи або перегляду судового рішення за наслідками такого розгляду, а саме: період часу від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення, від дня порушення апеляційного провадження до дня прийняття рішення судом апеляційної інстанції, від дня порушення касаційного провадження до дня прийняття рішення судом касаційної інстанції.

Відповідно до наведеного вище та копій рішень (ухвал) адміністративних судів, містяться у матеріалах справи (були додані до відзиву), розгляд справи про застосування рішення АМКУ тривав з 22.10.2012р. по 29.11.2012р., тобто 39 днів; перегляд ухваленої за наслідками цього розгляду постанови Луганського окружного адміністративного суду тривав з 04.01.2013р. по 31.01.2013р. - 28 днів, касаційне провадження з перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції триває з 28.02.2012р. та до теперішнього часу ще не закінчилось. Таким чином виконання рішення АМКУ на зазначені вище проміжки часу зупинялось, а, відповідно, час виконання у зв'язку з цим продовжувався.

Так рішення АМКУ необхідно було виконати до 05.12.2012р., але у зв'язку з переглядом справи у суді першої інстанції цей строк продовжився на 39 днів до 13.01.2013р. У зв'язку з переглядом рішення суду першої інстанції апеляційним судом юк виконання рішення АМКУ продовжився з 13.01.2013р. ще на 28 днів, тобто до 10.02.2012р., однак, оскільки вказаний день є вихідним (неділя), штраф необхідно було сплатити 11.02.2013р.

ТОВ "ЛЕО" штраф за рішенням АМКУ 11.02.2013р. не сплатило, тому у АМКУ були підстави нараховувати пеню з 12.02.2012р. по 27.02.2012р. - 16 днів, оскільки з 18.02.2012р. (день порушення касаційного провадження) нарахування пені знов зупинилось.

Виходячи з наведеного, пеня за 16 днів буде складати: 810 грн. х 16 днів = 12960,00 грн., де 810 грн. розмір пені за 1 день прострочення оплати штрафу. Таким чином АМКУ безпідставно та незаконно розрахувало пеню за несплату ТОВ "ЛЕО" штрафу на виконання Рішення АМКУ за період у 98 днів, до того ж відсутній обґрунтований розрахунок за який період визначено таку кількість днів.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України твердження викладені в апеляційній скарзі не визнає та вважає рішення суду першої інстанції законним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 25.09.2012р. винесено рішення №01-24/187 у справі №974 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу з ТОВ "ЛЕО" м. Луганськ у розмірі 54 000грн., на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Копія рішення направлена ТОВ "ЛЕО" м. Луганськ поштою з супровідним листом від 26.09.2012р. №04-07/2640. Однак суму штрафу відповідач у порядку та строки встановлений чинним законодавством не сплатив.

В зв'язку з несплатою в передбачений законом термін суми штрафу позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою щодо стягнення суми штрафу у розмірі 54 000грн. та пені у розмірі 54 000грн.

Матеріалами справи доведено, що відповідач 05.10.2012р. отримав копію рішення позивача від 25.09.2012р. № 01-04/187, про що свідчить відмітка у повідомлені про вручення поштового відправлення №04-07/2640.

Тому кінцевий строк сплати штрафу за цим рішенням становить 05.12.2012р., а з 06.12.2012р. розпочався період прострочення сплати штрафу.

Позивачем також заявлено вимогу про сплату пені згідно пункту 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" станом на 14.03.2013р., за період прострочки штрафу з 06.12.2012р. по 13.03.2013р. включно тобто за 98 днів, сума якої складає 79 380,00 грн.

Але, згідно статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір пені, що підлягає до стягнення складає 54 000,00 грн.

У законодавчо встановлений двомісячний строк відповідачем оскаржене рішення позивача (позовна заява № 01-31/2/101 від 19.10.2012р.) до Луганського окружного адміністративного суду, який постановою від 29.11.2012р. у справі № 2а/1270/8117/2012 відмовив у повному обсязі у задоволенні вимог відповідача. Ухвалою від 31.01.2013р. Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

За таких обставин господарський суд обґрунтовано задовольнив позов у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення суду скаржник посилається на те, що законодавчо неврегульованим залишилося питання зупинення виконання рішень органів Антимонопольного комітету України та нарахування пені у разі оскарження таких рішень у встановленому порядку в адміністративному суді.

При цьому діючим законодавством передбачається можливість застосовувати до врегулювання спірних правовідносин, які не врегульовано нормами законодавства, такі правові норми, що регулюють подібні правовідносини (аналогія закону); в разі неможливості використання аналогії закону правовідносини регулюються відповідно до загальних засад законодавства (аналогія права). Застосування аналогії забороняється, якщо це прямо передбачено законом.

Тому пеня може бути нарахована позивачем за період з 12.02.2013р. по 27.02.2013р. у сумі 12960 грн.

Однак посилання скаржника не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIІI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009р. у справі № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, даний спір відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

За приписами частини четвертої статті 60 Закону № 2210 порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Водночас згідно з частиною третьою статті 117 КАС України подання адміністративного позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 56 Закону № 2210 передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Крім того, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 в п.20.2 визначено, що "20.2. Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Тому припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

З огляду на наведене рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, приписам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями ст. ст. 103, 105 ГПК України судова колегія , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013р. по справі №913/833/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий А.М. М'ясищев

Судді: Н.В. Будко

В.В. Манжур Надруковано: 5 прим.

1. скаржнику

2. позивачу

3. господарському суду Л.о.

4. у справу

5. апеляційному суду